«Без бумажки ты — букашка». Ця російська приказка дуже влучно демонструє нашу залежність від різних документів. А якщо документ ще й неналежно або неправильно оформлений, то копотів вистачатиме!
Історія, яка трапилася з мешканцем Бердичева, це яскраво підтверджує. Через неточність у документі, допущену 40 років тому, він ледь не втратив тепер пенсію.
Микола Клименюк має майже сорок років трудового стажу. Працювати він почав ще 20-річним хлопцем, влаштувавшись водієм в об’єднання «Міжколгосптранс» у місті Хмільнику на Вінниччині. Було це ще 1977 року. Тоді ж чоловікові вдали трудову книжку, яка була з ним упродовж усього трудового життя. Торік, восени, Миколі Івановичу сповнилося 60 — і він вийшов на заслужений відпочинок. Взявши трудову книжку, рушив у Бердичівське відділення Пенсійного фонду — оформляти пенсію. Але там на чоловіка чекала приголомшлива новина. Пенсію йому... відмовилися оформляти. Пояснили, що він має довести — чи справді йому належить трудова книжка! Спершу це здалося невдалим жартом клерків. Але з’ясувалося, що все набагато серйозніше.
«Перешкодою стала помилка в написанні мого прізвища, — пояснює Микола Іванович. — Трудова книжка в ті часи заповнювалася російською мовою. При її оформленні, ще в 1977 році, посадовець помилився при написанні мого прізвища — і вписав його як Клыменюк». Але за правилами правопису таке прізвище однаково пишеться українською і російською — Клименюк. Тоді про це якось не подумалося. А тепер та літера «Ы» стала неабиякою проблемою.
«Річ у тім, що в документах, які подаються для оформлення пенсії, має все бути однаково з даними паспорта, — говорить Ірина Вікарій, заступник начальника управління Пенсійного фонду в Бердичеві. — Абсолютно все — до останньої літери! Якщо в трудовій книжці були якісь відмінності в написанні прізвища, це мали б виправити на останньому місці роботи працівника перед виходом на пенсію. Та й сам чоловік за стільки років мав би помітити такий нюанс. А так ми не маємо права нараховувати пенсію,бо є неузгодженість у документах» .
Відтак у Пенсійному фонді розвели руками: мовляв, громадянине, прізвище у книжці — не ваше. Тож порадили звертатися до суду. Отакої! У суді чоловік мав доводити, що він — це таки він! Абсурднішої ситуації годі уявити, проте іншого виходу не було. В суді заяву прийняли. І стали вивчати документи пана Миколи — паспорт, трудову книжку з тією злощасною літерою «ы» в прізвищі, інші папери... Тож отримання пенсії перетворилося для чоловіка на судовий процес. І все — через одну літеру!
Зрештою справедливість і здоровий глузд таки взяли гору — нещодавно суд визнав приналежність трудової книжки Миколі Клименюку. Отримавши це рішення, клерки Пенсійного фонду вже не чіплялися, оформили чоловікові виплату заслуженої пенсії.
А поміж тим, подібні граматичні казуси — не така вже й рідкість. Навіть в Цивільно-правовому кодексі України є окрема стаття 256. А в ній—абзац про встановлення належності документів особі, якщо прізвище, ім’я або по батькові в цих документах не збігаються з паспортними даними.
«Трапляються різні ситуації, — коментує юрист Катерина Власюк. — Приміром, у когось в документах неправильно зазначили дату народження. Або помилково вписали інше по батькові. Чи зробили помилку в прізвищі, як у цьому випадку. У пенсійному фонді відправили чоловіка в суд доводити очевидне, бо побоялися брати на себе відповідальність. Теоретично існувала мізерна вірогідність виплати пенсії «не тій людині». Подекуди такі казуси віршуються швидко і легко обома сторонами. Але якщо трапляються чиновники-буквоїди, то справа таки доходить до суду».
Сергій БОВКУН
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
