Перед усіма, перед тими хто готуються вступити в шлюб, постає безліч значимих і не дуже, великих і маленьких питань. Дата, гості, місце проведення банкету, плаття, костюм, букет … І так далі. На багато з них наречений з нареченою мають однозначні і спільні думку, інші ж питання вирішуються в довгих суперечках. Так і рішення про вінчання має бути добре обдумано.
Для багатьох сучасних молодят вінчатися модно, «в тренді». Але чи варто вирішуватися на цей серйозний крок тільки лише для того, щоб додати цікавих моментів в день весілля і гарних фотографій у весільний альбом. Ну і, звичайно, не слід цього робити тільки тому, що так хочуть ваші батьки, рідні. Ви і лише ви, дві людини, повинні прийти до цього рішення.
Вінчання — одне з семи таїнств церковних, Таїнство Шлюбу. Під час нього подружжя поблагословляеться до духовного союзу і народження дітей. Чи зміниться ваше сімейне життя після вінчання, питання неоднозначне. В першу чергу, це залежить від того, наскільки серйозно поставилися ви до цього таїнства.
Можливо, хтось скаже, що не варто вінчатися, якщо ви «недостатньо» віруючі, нечасто ходите в церкву, не сповідаєтеся і не причащаєтеся. Не вірте таким людям, адже не частотою відвідин церкви вимірюється істинність віри і бажання створити духовний, благословенний православною церквою і Богом союз.
Багато хто вважає, що вінчатися потрібно і можна, тільки проживши разом декілька (п’ять, десять, до срібного весілля) років. Нібито за цей час необхідно переконатися один в одному і своїх почуттях, випробувати свій союз на міцність побутом, дітьми і так далі. Так, звичайно, перед вступом в церковний шлюб необхідно бути впевненими у своїх бажаннях і намірах жити з чоловіком в горі і радості. Хоча, погодьтеся, перед державною реєстрацією шлюбу, народженням дітей і спільним життям — така впевненість теж не завадить.
Дехто ж вважають, що жити, народжувати дітей, не повінчавши, а просто після розпису в РАГСі — це гріх, блуд. Насправді, церква не вважає блудом законний шлюб, закріпленої державою. У той час як розвінчання, розірвання шлюбу церковного, повторний шлюб — безумовно, не кращий вчинок.
Раніше в дорадянський період церква була єдиним місцем реєстрації шлюбу, і він не поділявся на церковний і державний. Радянська ж влада відокремила церкву від держави, позбавивши її функцій сучасних РАГСів. Хоча тепер охочі одружитися самі визначають, де і перед ким їм клястися у вічному коханні і вірності. Але слід пам’ятати, що священики не схвалюють і рідко вінчають без свідоцтва про шлюб, отриманого в державному РАГСі. Крім того є й однозначні канонічні закони, що перешкоджають бажаючим вінчатися.
По-перше, не можна взяти в дружини або чоловіки свого кровного (до четвертого ступеня) і некровного родича (наприклад одружитися на сестрі дружини свого брата або на своїй кумі). Також кожен з підготовлюваних до вінчання повинен бути не одруженим і хрещеним православним християнином.
Якщо ви вже, зваживши всі за і проти, таки прийняли рішення вінчатися, то не зайвою буде бесіда з духовним наставником, священнослужителем, який розповість про Таїнство Вінчання і допоможе вам переконатися в своєму бажанні. Також перед вінчанням необхідно сповідатися і причаститися.
Деякі ж молоді люди ставляться до вінчання як до якогось магічного ритуалу, який як за помахом чарівної палички поліпшить взаємини в парі, вбереже від сварок, зрад і розлучення. Але вінчання — не панацея від сімейних проблем, так як і розпис в РАЦСі, не дає вам стовідсоткової гарантії, що ви будете, як у казці, жити довго і щасливо. Вінчання — відповідальний, переломний момент у житті, тому й підходити до нього необхідно з усією серйозністю, не один раз подумавши: варто чи ні?
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
