Гелікоптери, дельтаплани й навіть літаки. Складати власноруч таку техніку й самостійно її випробувати взявся черкащанин Юрій Федоренко. Чоловік більше 40 років марить небом і не втрачає жодної нагоди піднятись у повітря. Свою техніку пенсіонер оберігає і щоразу вдосконалює.
Юрій Федоренко підіймає в повітря свій саморобний гелікоптер. Винахідник зізнається – апарат ще не досконалий, але вже має власне ім’я – Россінант. Назвав на честь коня славетного Дон Кіхота, бо, каже, техніка така ж вибаглива й норовлива. Тож поки ще приборкує свого “летючого коня”.
Юрій Федоренко, інженер-конструктор:
– Я на ньому багато літав, але ж двіжок слабий, він мене постоянно підводив, потім поставив другий движок, більш потужний, і довго літав на ньому, пока у повітрі не розлетілись лопасті, бо движок сильний, а лопасті слабенькі.
Захопився небом ще в дитинстві – розповідає пенсіонер. Пригадує, ще чотирирічним мав жагу до випробувань різної техніки.
Юрій Федоренко, інженер-конструктор: – Прийшло в голову открить парасольку і з погріба стрибнуть, воно скривило ногу, не поламав, а ударив. Я, напевно, і народився із цією мрією, бо скільки себе пам’ятаю, я і моделізмом займався, і так далі.
Із командою однодумців Юрій склав із десяток різноманітної техніки. Найпростіші з них – мотодельтаплани. Вартість такої машини майстрам вдалося здешевити удвічі, бо ж робили все з підручних матеріалів.
– Оцей його бак – він тоже роблений нами, двіжок автомобільний поставлений нами, оціго теж вручну роблені нами так звані шасі.
Складати техніку для польотів насправді не складно, переконує Юрій Федоренко. Працюючи над кресленнями і добираючи деталі, головне – постійно думати про небо. Це – й своєрідна медитація, і джерело натхнення. А коли врешті задумане вдається – приходить неймовірна радість.
– Дуже цікава штучка, зараз вона у світі дуже популярна, чого популярна – бо простота неімовєрно, ви бачите, шо нема на шо дивитись, а дозволяє душу, так сказать, погріть у повітрі.
Жагою до летючих конструкцій заражені всі друзі інженера. Віктор завдяки товаришеві на пароплані літає вже сім років. Про техніку знає усе, але складати її власноруч не наважується. Переконаний – це справа для професіоналів, як Юрій.
Віктор Сидоров, товариш інженера-конструктора: – Він сам конструює, сам розсчитує, сам навчився літать, сам літає, і це все на сьомому десятку. Моя душа також така, але я не можу обладать такими способностями, того я знімаю шапку і дуже поважаю.
Нині винахідник працює над розробкою власного безпілотника. Зізнається: хоч відчуття польоту ніщо замінити не може, та нові вимоги часу потребують вже іншої техніки, і він готовий прийняти цей виклик.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
