Як запорізький пенсіонер прославився на увесь світ своїми шпаківнями

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Уже кілька тижнів телефон запорізького пенсіонера Бориса Носова не замовкає. Йому дзвонять журналісти, волонтери та небайдужі люди не тільки з України, а й із Америки. Люди хочуть поспілкуватися з дідусем, який майструє дивовижні шпаківні, і придбати у нього кілька будиночків для птахів.

«Я не розумію, чому до мене стільки уваги, — сором’язливо каже Борис Іванович. — Хоча приємно знати, що люди не байдужі до інших людей, до природи і можуть робити щось безкорисливо, від щирого серця».

Чоловіка прославив перехожий, який сфотографував Бориса Івановича, коли той продавав шпаківні просто на вулиці, і закликав купувати домівки для птахів, щоб допомогти дідусеві. На публікацію відгукнулись тисячі людей по всьому світові. Борису Івановичу замовляють шпаківні навіть до Німеччини та Америки.

«Своєю справою я займаюся вже сім років, — продовжує розповідати дідусь і зручніше всідається на лавці в невеличкому затишному подвір’ї триповерхіки. На розквітлих деревах висять маленькі, різноманітні шпаківні, схожі на японські будиночки, на королівські замки чи ошатні хатиночки. Шпаківні дідусь робить не тільки гарними зовні, а й зручними всередині. Для пташок там є спеціальні східці. Саме подвір’я схоже на якусь казку. Скрізь герої з дитячих книжок та мультфільмів, невеличка дерев’яна криничка з квітастим відерцем, вітрячок, будиночки-схованки, півники... — Коли я отримав інвалідність, то був трохи засумував. Мені було важко пересуватися. Не звик сидіти без діла. Треба було чимось зайняти руки та думки. Прадід мій був талановитим теслярем. І я подумав: «А чому б і ні?» Спробував. І мені сподобалось. А головне — мої роботи подобаються іншим».

Раніше чоловік ніколи не був пов’язаний з майструванням. Працював на заводі. Але багато років тренування та велике бажання творити допомагають йому створювати не просто дерев’яні вироби, а справжні витвори мистецтва.

Створювати казкові шедеври на своєму подвір’ї Борису Івановичу допомагають сусідки-пенсіонерки. Вони додають дерев’яним казковим героям дідуся яскравих фарб, малюють сюжети з таких казок, як «Ріпка», «Івасик-Телесик» і багатьох інших.

«Дівчаткам (так лагідно називає сусідок Борис Іванович. — Авт.) теж сумно щодня сидіти без діла, — з усмішкою промовляє дідусь і вказує рукою на вікна квартир, у яких мешкають «дівчатка». — Їм, незважаючи на вік та власні проблеми, хочеться робити щось для інших і реалізовувати свої вміння та здібності. Тому малюють, прибирають у дворі, саджають квіточки».

Борис Носов каже, що казкових персонажів створює для дітлахів. Щоб тим було цікаво гратися на вулиці, щоб вони знали, що таке криничка чи хто такий Івасик-Телесик. Адже багато сучасних дітей навіть ніколи не чули про такого казкового героя та і взагалі більшість часу проводять за комп’ютером чи телевізором.

«Я хочу, щоб діти приходили й гралися, — каже Борис Іванович. — Щоб у дворі весело лунав дитячий сміх. Та, на жаль, у нашому будинку майже немає дітей — лише самі пенсіонери. Хоч про наше казкове подвір’я знають уже й на інших вулицях, тому часто тут збирається купа малечі з інших будинків. Багато дитячих майданчиків навкруги або старі і в жахливому стані, або там брудно від сигарет, бляшанок з-під пива та іншого сміття. А в нас завжди чистенько і є де розгулятись дитячій фантазії».

Свої вироби дідусь продає не для власної наживи, а лише для того, щоб мати змогу купити нові матеріали для майстрування. Для того й виходив на вулицю зі своїми роботами. Там його і сфотографували перехожі. Зараз у чоловіка майже півсотні замовлень. Щодня Борис Носов майструє по дві-три шпаківні. Каже, що на все не вистачає часу, але виконає всі замовлення, як і обіцяв.

ДИВІТЬСЯ ВІДЕО:

Джерело:
До списку новин