На тлі того, що в 2013–2014 роках економіка впала на 17%, а рівень тіньової економіки як мінімум залишився незмінним (уряд вважає – приблизно 35%, а я думаю – до 50%), природно, це мало призвести до зменшення кількості людей, зайнятих в економіці.
Пенсійної системи не змінювали в Україні тривалий час. За винятком поступового збільшення пенсійного віку для жінок. І тепер ми дійшли ситуації, коли на 10 працевлаштованих припадає 12 пенсіонерів. Це абсолютно нестійкий стан. Максимально допустимим співвідношенням є межа 10 до 10, тобто на одного працевлаштованого припадає один пенсіонер.
Коли співвідношення більше, різко зростає дефіцит Пенсійного фонду. Торік показник дефіцитності Пенсійного фонду України становив 6,4% ВВП. За цим показником ми одна з найбідніших країн Європи. Фактично пенсіонери перебувають у стані ледвевиживання. Вони ледве зводять кінці з кінцями. І це водночас, коли розмір єдиного внеску, який іде на обслуговування та утримання пенсійної системи, у нас один із найвищих у світі. 11% ВВП – стільки сплачується з єдиного соціального внеску в Україні. У Європі аналогічний показник дорівнює 10%. А у США – усього 5%.
Абсолютно очевидно, ця система вже встояти не може. У цій ситуації є два напрямки руху. Перше – удавати, що нічого не сталося. Ховати голову в пісок. Але тоді треба готуватися до варіанту, як у Грузії, де є єдина пенсія для всіх, без будь-якої диференціації, абсолютна зрівнялівка. Але й така пенсія також не дасть нормально зводити кінці з кінцями. А є ще варіант, який існує у країнах Середньої Азії, які колись були частиною СРСР. Там узагалі не існує пенсійної системи. Обслуговування пенсіонерів стає клопотом їхніх сімей. За такої системи жодного Пенсійного фонду не існує взагалі.
Оскільки пенсійна реформа стосується практично всіх, і нинішніх пенсіонерів, і тих, хто працює, це завжди буде картою спекуляції. Про це будуть вести багато розмов, будуть ламати списи, будуть піднімати різні прапори і гасла. Типу, ми збільшимо пенсію до 5000 гривень і не дамо збільшувати пенсійний вік. Це може привести нас до катастрофи.
Пенсійна реформа повинна йти як частина великих змін в економіці. Припустімо, ми підемо на збільшення пенсійного віку. Але якщо не змінювати системи координат, інвестиційний клімат, то економіка не зростатиме високими темпами. Звичайне збільшення пенсійного віку розв'яже проблему лише в короткостроковій перспективі, але цей крок не розв'язує проблем у корені. Через три роки доведеться займатися цими питаннями.
Щоб кардинально поміняти картинку, з одного боку, справді потрібно зменшувати кількість пенсіонерів, а з іншого, збільшувати кількість людей, зайнятих в економіці. Паралельно з цим людям, зайнятим в економіці, потрібно дати можливість більше заробляти. Але не так, як це пропонують наші популісти. Просто дати більше грошей – це маячня сивої кобили. Потрібно створити реальні умови для великих зарплат. А для цього потрібне економічне зростання.
А те, що політики у своїх виступах використовують питання пенсійної реформи, це тільки тому, що ця проблема не сходить з язиків. Земельну реформу можна відстрочити. А тут треба швидко приймати рішення. У нас є кілька місяців на те, щоб це зробити. Мова про роки вже не йде.
Джерело: "ГОРДОН"
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
