загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Чому «церковні» законопроекти можуть призвести до релігійних війн?

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

18 травня планується до голосування у ВР одразу два законопроекти, які вже встигли охрестити як «антирелігійні» та «церковне рейдерство»:№ 4128 від 23.02.2016 р. Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (щодо зміни релігійними громадами підлеглості).№ 4511 від 22.04.2016 р. Проект Закону «Про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором». Як влада хоче змінити релігійне життя українців та чому пропоновані норми вже категорично відкинули в церковному середовищі, розбиралися в «Публічному аудиті»

Релігійна «самоідентифікація»

Так, перший законопроект вводить нове поняття «самоідентифікація з релігійною громадою», хоча, за Конституцію, особи, які сповідують якусь із релігій, не повинні нікому і нічого «підтверджувати». Тим більше, не зобов’язані вони повідомляти про це державні органи. В Україні діє свобода віросповідання, і кожна людина в будь-який час може як змінити релігійну громаду, так і перейти в іншу віру, або ж не сповідувати жодної.Відповідно до закону (ст. 35, ч.1-2), є чіткий виключний перелік умов, за яких держава може втручатися в релігійну діяльність: задля охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Крапка.Пропонують законодавці й «полегшити» зміну підлеглості релігійної організації, дозволивши вносити зміни до статуту простій більшості осіб, що належать до громади. Треба сказати, на сьогодні статут релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з’їздах чи конференціях. Такий вибір робить вся громада.Натомість те, що пропонується, створює підґрунтя ні до чого іншого, як для церковного рейдерства, – стверджують фахівці.

Релігійні громади переважно не ведуть списки парафіян і на практиці, є ризик, що «проста більшість осіб» утвориться ситуативно «релігійними активістами», які не мають жодного відношення до релігійної організації, але виконуватимуть завдання з заміни власника майна релігійної громади або навіть її знищення. Причому, може трапитися й так, що громада матиме не одну «більшість», що неминуче призведе до релігійних зіткнень і навіть війн.

Особлива процедура реєстрації

Ініціатори законодавчих змін також пропонують дозволити реєстрацію/перереєстрацію статутів релігійних організацій тільки після «експертної оцінки документів незалежними спеціалістами» та за умови «позитивного експертного висновку»(ст.4 законопроекта «Про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором».

Виникає логічне питання: які фахівці та організації надаватимуть подібні експертні висновки і на підставі яких критеріїв – у законі ці нюанси зовсім непрописані. Адже спеціалісти можуть виявитися зовсім не «незалежними», а вказівка «зверху» буде реєструвати тільки «правильні» релігійні організації.

Кадрове управління церквою – в руки чиновників

Ще одне з безпрецедентних нововведень – погодження призначень керівництва релігійних організацій із центральним органом виконавчої влади (ст. 5). «Тобто, держава від політики невтручання в релігійні справи та відокремленості від церкви вирішила приміряти на себе іншу роль: контролера над ієрархами церкви», – говорять юристи «Публічного аудиту».

Співпраця з мілітарно-терористичними угрупуваннями

Діяльність релігійної організації на території України може припинитися в разі систематичного порушення чинного законодавства України, встановлення факту співпраці з учасниками мілітарно-терористичних угрупувань, а також невиконання правових норм, йдеться у законопроекті.

Як коментують у «Публічному аудиті», вкрай розмитим є формулювання про «систематичне порушення чинного законодавства». Яка систематичність? Якого саме законодавства?

Адже систематичне порушення правил дорожнього руху парафіянами релігійної організації або її керівника також може стати підставою для припинення діяльності церкви.Крім того, незрозуміло, як саме розцінюватиметься факт «співпраці з представниками мілітарно-терористичних угрупувань». Позаяк під подібну співпрацю в цілому можна «підігнати» все, що завгодно. Наприклад, сповідь перед священиком так званого «терориста».

«Якщо йдеться про конкретні дії, які загрожують безпеці держави або життю і здоров’ю конкретних осіб, то відповідальність за них уже передбачено кримінальним кодексом, а все інше є нічим іншим, як порушенням права на віросповідання», – нагадують фахівці.

У законопроекті не вказано, якої саме конфесії він стосуватимуться. Але всі виписані норми «натякають» на Українську православну церкву Московського патріархату.

Прибічники такого закону апелюють, що її центр знаходиться в Москві, і управляється вона саме з країни-агресора. Проте де-юре центр УПЦ знаходиться в Києві, а її засновником є Собор УПЦ. Предстоятель УПЦ обирається Українським єпископатом, а Синод обирає та поставляє правлячих та вікарних архіреїв, затверджує та закриває єпархії в межах України.Причому, самостійною і незалежною Українська православна церква є від 1990 року, відколи у Київському соборі Святої Софії митрополиту Філарету (Денисенко) була вручена «Благословенная Грамота Московского Патриарха Алексия II о даровании Украинской Церкви независимости и самостоятельности в её управлении».Тому як застосуватимуться на практиці вищепроаналізовані норми, ще залишається під великим питанням.

«Роз’єднувати і стравлювати людей – державна політика нинішньої влади. Мова, Велика Вітчизняна Війна, руйнування пам’ятників, перейменування міст, навіть 8 Березня – по всьому пройшлися. До страшних масових протистоянь все-таки справа не доходила – людям вдається зберігати мудрість і витримку. Однак тепер влада вирішила (щоб вже точно не прогадати) вдарити по найболючішому та найвразливішому в усі часи – вірі», – резюмує керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.

Він додає, що Європа, до якої ми так завзято прагнемо, пройшла всі це ще в Середньовіччі і забула, як страшний сон, втративши цілі століття і десятки мільйонів людських життів.

«Наші ж вирішили, що можуть собі дозволити в 21 столітті приймати середньовічні закони, добре знаючи, що цими законами вони можуть розв’язати в Україні справді повномасштабну війну, тепер релігійну».
Джерело:
До списку новин