Щоденний подвиг: у зоні АТО медсестра добровільно опікується старенькими селянами

У прифронтовому селі Курдюмівка поблизу Торецька всі роки війни працює медсестрою Тетяна Миколаївна, котра потрапила на посаду чотири роки тому та розраховувала, що це тимчасово. Однак із початком обстрілів просто не змогла покинути старих людей і стала не тільки медсестрою, а й особистим опікуном і психологом.

Аби доїхати в село вона щодня долає 23 кілометри, тому встає вдосвіта. Виходить з дому о 6:00 та на перших ста кроках сто разів дякує Богові за все. На роботу приїздить на кілька годин раніше належного, бо пізніше маршрутка просто не ходитиме. У вільний час протягом 40 хвилин дороги теж думає про людей – хвилюється за несправедливий розподіл волонтерської допомоги. "Хто може, в кого є здоров'я стояти в чергах – той отримує. А хто немічний – не отримує", - каже вона.

Тема гуманітарки – болюча для місцевих жителів, у них підвищується тиск. Аби підбадьорити старих, Тетяна Миколаївна їх кличе лагідно, за американськими стандартами, лише за ім'ям – Валюшка, Аллочка. "Вони аж квітнуть", - зізнається медсестра. Вона переживає, що гуманітарку замість пенсіонерів отримують алкоголіки, котрі її пропивають, а самі не доглядають власних дітей – з їжі в хаті мають скислі продукти і пиво, а в кімнатах – плісняву та купи бруду й сміття. За намаганням допомогти всім у вирішенні проблем або бодай вислухати, Тетяна не забуває подбати про здоров'я кожного – поміряти тиск, температуру, перевірити загальний стан, видати заспокійливе або інші ліки. Оскільки ж ліків проти злиднів не має, то бере до рук баян і намагається підняти настрій музикою. Бо відчуває, що крім неї, ці старенькі на передовій більше по-справжньому нікому не потрібні.