Пенсійна реформа від уряду – це спроба поєднати бульдога й носорога. Тобто спроба поєднати солідарну систему й накопичувальну. З 2018 року єдина пенсія залежатиме від стажу (25 років, пізніше 35 років) й від величини внесків. Два в одному.
Чому не можна запровадити окремо солідарну систему, де пенсія залежить від стажу – й окремо накопичувальну систему, де пенсія залежить від внесків? Оце буде дійсно справедливо. Далі обґрунтую.
Одним людям випадає доля працювати директорами підприємств, а іншим технічними працівниками. Одні мають підприємницький хист і заробляють, інші покликані бути вчителями й перебиваються усе життя.
Солідарна система тому й зветься солідарною, бо розподіляє фонди ПФ з метою не допустити жебрацтва пенсіонерів.
Аби отримувати пристойну пенсію, громадянину треба лише мати відповідний пенсійний стаж – тобто офіційно працювати на протязі життя і платити соцвнески. У солідарній системі можлива така ситуація, коли технічка, яка має стаж 25 років, отримуватиме більше, аніж директор підприємства зі стажем 5 років.
А от накопичувальна система якраз і передбачає пенсію виключно відповідно до внесків, і тільки. Стаж тут не грає жодної ролі.
Технічка з огляду на її малу зарплату зможе робити мінімальні внески, і пенсія її буде мінімальною. А ось директор підприємства хоч за 5 років стажу, хоч за 1 рік зможе внести таку суму, що забезпечить йому пенсію десь на Мальдівах, поцмулюючи віскі, якщо здоров'я ще дозволить, звісно.
Крім того, перед пенсійною реформою, або паралельно, слід вводити медичне страхування, яке дозволить лікуватись за рахунок медичного фонду. Це спонукатиме робітників вимагати від роботодавця офіційного працевлаштування.
Бо пенсія – вона десь там далеко, і про неї ніхто не хоче думати (про старість згадують лише тоді, коли вона вже стукає у двері). А здоров'я – воно тут і зараз, як для старших, так і для молодих. Захворів – лікуйся за свій кошт, якщо працюєш неофіційно.
Отже, пенсійна реформа, прийнята урядом з подачі МВФ, є насправді напівреформою і, якщо за неї проголосують депутати, довго не протриває.
Запровадження окремо солідарки, окремо накопичувальної системи, окремо медичного страхування – ось шлях до остаточного подолання проблем і до виходу з пенсійно-медичного клінчу.
Володимир Манько, політичний експерт
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
