загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Священик пояснив, чи потрiбно в храмi протирати iкони перед прикладанням до них

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Щоразу пiсля лiтургiї в церквi люди вишиковуються у чергу до тетраподу — щоб поцiлувати iкону i хрест. А нещодавно я побачила жiнку, яка приклала до iкони лише палець. "А раптом заражусь чимось?" — вiдповiла вона на мiй здивований погляд.

I справдi, то ж сотнi людей за день торкаються губами святинь! Хтозна, чи вони здоровi. Наскiльки гiгiєнiчно цiлувати iкони, хрести, мощi святих? Хто та як має дезiнфiкувати їх? Про це розповідає отець Тарас Коцюба.

— Чи обов'язкове для вшанування прикладання до iкони?

— Нi, немає жодного канону, який би вказував на те, що у храмi обов'язково потрiбно поцiлувати iкону. Це традицiя, i люди так вчиняють зi своєї вiри та внутрiшньої потреби.

Дехто засуджує страх людини заразитися якоюсь iнфекцiєю пiд час прикладання до iкони. Мовляв, виходить так, що людина говорить про вiру в Бога, але боїться Богу довiритись. Утiм це маловiр'я i рацiоналiзацiя духовних речей. На це не варто зважати.

— Часто в церквах бiля iкон ставлять хусточки...

— Справдi. Але її призначення — не дезiнфекцiя. Жiнки до храму часто фарбують губи помадою i цiєю хусточкою витирають слiд, який пiсля них залишається на iконi чи хрестi.

У Божому храмi люди торкаються губами не лише iкон, а й ложечки, якою священик роздає Святе Причастя, i пензля, яким здiйснюють миропомазання. Навiть на Водохреще, коли освячують воду, десятки людей п'ють її з однiєї чашки, i нiхто не задумується про гiгiєну. Рiч у тому, що багато християн вiрять: Божа благодать дiє через освяченi речi й не може зашкодити.

— Утiм протирання iкони дезiнфекцiйним засобом не є грiхом, так?

— Звiсно. Якщо людина принесе свою хусточку i навiть вмочить її в дезiнфекцiйний засiб та протре iкону перед цiлуванням, нiхто не має права її засудити. Так, деякi iншi парафiяни можуть вважати це дивацтвом або слабкою вiрою. Але це лише пустi слова.

— А яка закордонна практика?

— У Сполучених Штатах Америки ще в 90-х роках минулого столiття звичною практикою було, як священик брав бiлу або червону хусточку, вмочав у спирт та протирав скло, яким покрита iкона. Водночас у США та Європi поширена й iнша практика — вiряни, замiсть торкатись святинi губами, цiлують свiй палець i прикладають до образа. Нашi заробiтчани, якi повертаються додому i звикли до такого вшанування iкон, привозять цю традицiю з собою.

Наталiя КIНДРАТIВ

 

Джерело:
До списку новин