Блоги
Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Необхідне Вам лікування співвідносно з Вашою пенсією становить:

Світязька самітниця, або Баба Ганя: 97 літ без підлоги і під соломою

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Майже сто літ на хуторі Гірка. Сама посеред дачних котеджів і сосен. «Живу-живу, але думаю, кєб-то вмерти…» - каже 97-літня хуторянка. Одна з тих, кого сталінські посіпаки не змогли вижити зі світязьких хуторів. 

Бабі Гані з хутора Гірка – 97. Майже стільки років стоїть на Гірці і її стара хата. Подекуди з-під покрівлі ще виглядає солома. Вікна навіть літом утеплені голками з хвої. Причілки підперті жердами…

Здається, ледве тримають ті жерди старезну хату в самісінькому серці курортного краю. Але тримає її направду баба Ганя. За паспортом – Ганна Цвид. Ще зовсім недавно вона так і жила – під соломою. Коли вже геть бабуся стала немічна, пошкодували її земляки: вкрили старезну домівку шифером.

Хутір Гірка (тепер просто урочище) – один із тих багатьох хуторів, які колись були розташовані довкола села Світязь Шацького району. 

Коли польську владу на цих окраїнах Волині змінила совєцька, селян з хуторів стари зганяти у село. Старожили дотепер згадують, як тим, хто неохоче переселявся зі свого місця, зривали солом’яні дахи з хати… Щоб хоч так змусити. Як «пережила» усі ці події хата Ганни Цвид, можна тільки здогадуватися. Нинішня 97-літня господиня хутірської оселі цього вже пригадати не в силі. 

Причілки бабиної хати, з яких ще виглядає солома, дбайливо підперли жердами. Її хата - унікум на місці колишнього хутора, бо довкола віднедавна виросли котеджі...

Ганна Цвид народилася десь поміж війнами. 1920-й. Стихла Перша світова. Друга - ще нікому й не снилася… Сюди, на Гірку, Ганна з батьками переселилася у 1930-му. Ще пам’ятає, як малою переступила поріг цієї оселі. Каже, хата пахла хвоєю і свіжою глиною.

- Чому - Гірка? – запитую у неї.

- Чи ви не бачите? - піднімає старечі очі до полотняної фіранки. – Тута хвоїна гіркою росте…

За вікнами дійсно - піщаний пагорб і сосни. 

Спокій на Гірці бережуть бабині ікони...

Під стелею - традиційні родинні світлини в рамці.

Давно сама.

- Сестра була, брат був. Мати була. Всі повмирали. Мати - в 75-тім. Сестра у 89-му. А брат уже пусля, - каже. – Як до Шацька їхати, там з лівої сторони кладбіще. Там і поховані. Але то – далеко.

«Далеко» для неї – то трохи далі за подвір’я своєї хати. Ледве-ледве ходять ноги. Без палки, бідкається, нікуди. А був час, коли тими ж ногами топтала спориші навіть на німецьких подвір’ях. 

Прошу бабу Ганю згадати, як жилося. 

- Живу-живу. І думаю, кєб-то вмерти, - каєе. 

І - одразу про остарбайтерство і «Германію». З 1942 до 1951-го Ганна Цвид працювала в Німеччині. 

Скромний побут...

- Ой багато роботи робила... Що казав хазяїн. То ж не руского була, а в хазяїна. В 49-му прийшли совєтські войска, нас освободили. Але я ще пуслє того там була трохи. Там же бидла назбирали всього, треба було ухажувати. А в 1951-му приїхала додому, - згадує хуторянка.

Чи ходила до школи? Чи була замужем?.. 

На все у неї коротке: «Ай нє». 

***

Грубка з кількома алюмінієвими каструльками. На столі - такі ж алюмінієві миски. Нехитрі наїдки. Під рукою розгорнутий перекидний календар (з ним, певне, бабі Гані рахувати прожиті дні легше)

Дрова під грубою. Підлоги й ніколи не було – глиняна долівка. 

Баба ще має силу зварити їсти.

А замість підлоги - глиняна долівка.


Ікони у закутках. У старезних рамах – світлини родичів і самої господині. Два століття - у чорно-білих барвах. Поруч - барвисті вишиті картини. Вицвілі, правда. 

- Було й таке. Вишивала… Тепер і вслепла, і вглохла.

***

Баба Ганя бере палицю, щоб провести мене за поріг. Присідає на лавку, що підпирає її хату. От він, хутір Гірка, просто у неї під порогом. Усе, що від нього лишилося – її хата, підперта жердами. 

Запитую, чи не страшно самій у лісі жити. 

- Чого лісу боятися? – по-філософськи відповідає світязька самітниця. – Не страшно. Та й жінка одна приходить. Із Підманево (певне, соціальна працівниця, - авт.). Води принести. Дров. Чи хату побілити. Купити що треба. Вона купить, а я готовлю. 

Тепер за сусідів бабі – галасливі туристи. А довкола хати, що мало не вгрузла у піщану світязьку землю своїми вікнами, виросло кілька котеджів для відпочивальників. 

І поки за вікнами щоліта смажать шашлики, розпивають пиво чи гріють боки в гамаках, за синіми віконницями з полотняними фіранками тихо шамкотить «Отче наш» баба Ганя. 

97-й рік на світі шамкотить…

Олена ЛІВІЦЬКА,
Фото Віталії САХНІК

Сама на всьому білому світі.

Колись у цій хаті було гамірно. У родині росло троє дітей. Лишилася тільки Ганна.

На старезну хату зазіхає така ж стара сосна.

Усе, що лишилося від клуні.

Джерело:
До списку новин