Медична реформа в Україні: старт змін

Верховна Рада дала старт медреформі, остаточно ухваливши закон "Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів" (№6327). Також було прийнято за основу законопроект щодо необхідних змін до держбюджету (№6604) і президентський законопроект "Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості (№7117). 

Нардепи розглянули майже тисячу правок, в результаті ухваливши лише три суттєві зміни. І вони не стануть на заваді до справжнього початку революції у медицині.

Глобальні зміни в медичному обслуговуванні чекають на українців з 1 січня 2018 року. Але готуватися до них потрібно вже зараз. Ми спробували розставити для вас найважливіші акценти.

Найбільша зміна стосується самого підходу до фінансування медицини.  Головна ідея – фінансування дійсних потреб пацієнтів. Більше – жодного нецільового чи неефективного використання бюджетних коштів у галузі охорони здоров’я. З 1 січня 2018 року запрацює принцип “гроші йдуть за пацієнтом”. Тобто, фінанси отримуватимуть ті лікарі та ті лікарні, які дійсно надають медичні послуги. Оплачувати “голі” стіни та захмарні рахунки за комуналку лікарням, куди хворі “всіма правдами і неправдами” намагаються не потрапляти через низьку кваліфікацію лікарів чи відсутність сучасного діагностичного обладнання більше не будуть. Держава закуповуватиме послуги лікарень, і це повинно зробити якість надання медичних послуг вищою. Адже медзаклади конкуруватимуть між собою і боротимуться за лояльність пацієнта. Ефективним лікуванням досягти її найпростіше.

Перші у черзі

Першою зміни на собі відчує первинна ланка медицини. Тобто, сімейні лікарі, дільничні терапевти та педіатри – ті, до кого українці звертаються по допомогу найчастіше. Уже з наступного року кожен українець зможе самостійно вибирати, хто саме його лікуватиме. Місце реєстрації чи проживання не матиме жодного значення. Лікар, якому пацієнт довіряє, може працювати в поліклініці на іншому кінці міста – це більше не є перешкодою щоб потрапити до нього на прийом офіційно, а не за “презенти”. Доцільність такого вибору – сфера відповідальності самого пацієнта.

Шукати “свого” лікаря варто уже зараз. З ним пацієнт укладатиме декларацію про співпрацю тривалістю у рік. Якщо вибір виявиться не надто вдалим, або пацієнт раптом змінить місце проживання, або передумає з будь-яких інших причин, то свій вибір можна буде змінити. Поки що будь-яку кількість разів та абсолютно безкоштовно. При цьому, у деяких європейських країнах, де галузь охорони здоров’я працює за аналогічними принципами, заміна лікаря може коштувати 10-15 євро.

У кожного лікаря первинної ланки має бути не менше 2000, а краще – 2500 пацієнтів. При цьому, він не матиме права відмовити пацієнтові у бажанні підписати декларацію саме з ним. Хіба що кількість уже наявних пацієнтів у нього –  максимальна.

– Це зроблено для того, щоб не було відбору “вершків”, тобто, щоб сімейний лікар не обирав собі лише молодих та здорових пацієнтів, відмовляючи при цьому літнім та хронічно хворим, – коментує радник міністра охорони здоров’я Юрій Джигир.

На кожного задекларованого пацієнта лікар отримуватиме з держбюджету конкретну суму. Наразі вона складає 370 грн. на рік, але буде зростати. Розрахунок на дітей та хронічно хворих здійснюватиметься за збільшеним коефіцієнтом. Вважається, що цієї суми вистачить, щоб пацієнт отримав усі лікувальні послуги, які можуть знадобитися йому на первинному рівні: від огляду  і до обов’язкових аналізів крові, сечі та інших, необхідних для постановки діагнозу. Доплачувати з власних кишень, наполягає команда реформаторів із міністрества охорони здоров’я, нікому не доведеться.

Роль первинної ланки

– Зараз лише 20% українців звертаються до своїх сімейних лікарів. Інші 80% вважають за краще лікуватися чи навіть консультуватися одразу на вторинному чи третинному рівні. Цим збільшується навантаження на спеціалізовані відділення, які мають займатися дійсно “важкими” пацієнтами та складними медичними випадками. У світі ж існує інша пропорція: 80% пацієнтів обслуговує лікар первинного рівня, і лише 20% “переходять” на вторинний і третинний – ті, кому дійсно потрібна більш спеціалізована допомога, – пояснювала в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун під час свого візиту до Полтави раніше.

Тепер отримати направлення до спеціаліста – офтальмолога, невропатолога, хірурга чи гастроентеролога – можна буде лише у сімейного лікаря. Напряму, минаючи первинну ланку – лише за гроші.

Чи залишиться в системі надання лікувальних послуг відвідування дільничним лікарем пацієнтів вдома – питання дискусійне. З одного боку, ні в Європі, ні в США, Канаді та інших країнах з високим рівнем медичного обслуговування візити до пацієнтів не передбачені, нагадують у МОЗ. За винятком хіба дуже важких випадків. З іншого боку, можливість викликати лікаря додому явно збільшуватиме лояльність пацієнтів до конкретного ескулапа. А оскільки розмір зарплати лікарів первинної ланки напряму залежатиме від кількості укладених з ними декларацій, то для когось цей аргумент може стати вирішальним. У будь-якому разі, остаточне рішення – за медиком.

Утім, уже існують вдалі приклади розв’язання ситуації. Наприклад, Сергіївська об’єднана територіальна громада знайшла сімейного лікаря у місцевий медпункт, запропонувавши йому зарплату у 10 000 грн. А також – службове житло та службовий автомобіль. Тож питання: чи поїде цей лікар на виклик до пацієнта – у селах громади навряд чи виникне.

– Медична реформа – це не реформа у вакуумі, – нагадує очільник обласного Департаменту охорони здоров’я Віктор Лисак. – Вона може відбуватися тільки вкупі з адміністративно-територіальною реформою та іншими змінами у державі. Наприклад, екстрена медична допомога явно швидше доїде до хворого по відремонтованій дорозі, а це – відповідальність місцевої влади.

Це – особливо важливо, якщо врахувати, що утримання лікарень, придбання сучасного вартісного медичного обладнання та оплата комунальних платежів, з початком реформи – це зона відповідальності місцевої влади. І фінансуватимуться ці статті з місцевих бюджетів.

КЛЮЧОВІ МОМЕНТИ МЕДРЕФОРМИ

Водночас у кінцевому проекті закону залишились важливі положення. Серед них:

1. Оплата за послугу та договірні стосунки з медичними закладами.

Головна ідея реформи полягає у тому, щоб змінити систему, коли кошти спрямовувалися на підтримку мережі лікарень. Замість цього кошти виділятимуться на фінансування потреб пацієнтів. 

З 2020 року фінансування медичних установ визначатиметься згідно з переліком послуг, які гарантовано сплачуватиме держава. 

2. Впровадження "програми державних медичних гарантій", тобто переліку медичних послуг та ліків, які оплачуватиме держава. Цей перелік буде щорічно встановлюватися Кабміном і затверджуватися парламентом.

Наразі такого переліку ще немає. Для його складання МОЗ має зібрати інформацію з медзакладів для визначення вартості послуг і реальних потреб населення.

3. Впровадження системи e-Health, яка має знищити застарілу паперову звітність та дозволить збирати дані щодо необхідних послуг в окремих районах та розраховувати їхню вартість.

4. Створення Національної служби здоров’я України (НСЗУ) - замовника медичних послуг, незалежного від постачальників (лікарень, місцевої влади та МОЗ). 

Це центральний орган виконавчої влади, який замовлятиме послуги для пацієнтів, управлятиме бюджетом і його розподілом між медичними закладами. Щоправда, незалежність НСЗУ дещо руйнують положення про субвенцію на первинній ланці.

Незважаючи на труднощі ухвалення закону та суттєві правки, експерти вітають початок медреформи та наголошують, що це лише перший крок, а попереду ще багато роботи.

"Зараз велика відповідальність лежатиме на пацієнтах. По-перше, вони мають розібратися, які послуги для них тепер є безкоштовними. По-друге, вони повинні перестати давати хабарі, адже у сімейних лікарів буде чудовий дохід. Вони матимуть зарплати мінімум у 10-15 тисяч гривень. По-третє, потрібно почати перевіряти наявність медикаментів у своїх лікарнях, а не просто купувати в аптеці все те, що прописує лікар. Ми повинні показати, наскільки ми готові до цивілізованої медицини", - наголосила Ірина Литовченко.

Наразі ухвалений документ має підписати президент. Закон набуде чинності через місяць після його публікації і почне діяти поетапно з 1 січня 2018 року.