Те, що найбільше турбувало в медичній реформі, на жаль, реалізовано у схваленому парламентом законі.
Про це написав народний депутат, колишній міністр фінансів України Віктор Пинзеник на своїй сторінці у Facebook.
Він нагадав, що задум полягав в тому, аби перейти від утримання медичних установ (фінансування за кошторисом окремих витрат) до оплати медичних послуг, надаючи медичним закладам чи медикам свободу у використанні отриманих коштів та ув’язуючи оплату з тим, що в кінцевому рахунку громадяни хочуть від медицини – кваліфікованої медичної допомоги.
«Я не відкрию таємниці (сподіваюся, навіть для тих, хто схвалював відповідний закон), що фінансування з бюджету медицини далеке від її реальних потреб. Тому абсолютна більшість громадян за власні кошти купують ліки та доплачують зарплату медичним працівникам. А бюджет не фінансує з простої причини – тому що не може. Бо йдеться про український бюджет, у якому минулого року не вистачило на фінансування всіх видатків (у тому числі медицини) майже 200 млрд. Нестачу коштів позичили, залізши у наші завтрашні кишені», – зазначив Пинзеник.
За його словами, прийнятий закон стосовно медичної реформи виходить з того, що в українському бюджеті неміряна кількість грошей. Бракує «дрібнички» – схвалити цей медичний закон, і гроші рікою потечуть на вирішення медичних проблем.
«Не знаю, чи можна назвати це навіть гарною чи солодкою ілюзією. Бо від таких рішень грошей на медицину не додається. А без грошей нова система не працюватиме. І йдеться про додаткову суму коштів, що оцінюється далеко не десятком мільярдів гривень. Ніхто не надасть послугу, якщо її ціна (тариф) не покриватиме всіх витрат медичної установи. Чи замість пігулки пацієнтам збираються видавати половину або чверть? А операцію завершувати розтином, бо зашивати хворого вже нема за що?», – написав Пинзеник.
Він згадав й інші принципові моменти: «Як би до вас поставилися у магазині, якби при купівлі авто ви запропонували оплатити все, крім коліс? Бо за колеса заплатить бюджет Києва, Львова чи Одеси. А саме така модель оплати передбачається в реформі. Бо ціна не буде включати комунальних послуг. Їх мають оплачувати окремо місцеві бюджети. А де ж тоді реформа, ідея якої полягала у переході на оплату послуги? Що означає оплату всіх витрат, необхідних для певної послуги. І як бути зі змагальністю в галузі, якщо комунальні платежі оплачуються лише державним та комунальним закладам? Лікар, який надає первинну допомогу в себе у квартирі чи у приватному будинку, права на таку компенсацію не має».
Також Пинзеник додав, що утримання установ і оплата послуг – це різні непоєднувані моделі фінансування. «Та це не про нас. Бо у нас їх поєднали. І не тільки в частині комунальних платежів. Закон передбачає, крім оплати послуг, для окремих медичних закладів збереження і системи фінансування. Це все одно, що при купівлі в магазині хліба з вас вимагають ще якусь додаткову оплату, не прив’язану до придбаного хліба. Дуже шкода, що після «доопрацювання» проекту медичної реформи непогана ідея, закладена в неї, перетворилася у незрозуміло що», – підсумував він.
Нагадаємо, 19 жовтня Верховна Рада ухвалила за основу зміни до Бюджетного кодексу, необхідні для реалізації фінансування медичної реформи.
Раніше 19 жовтня Верховна Рада України ухвалила в цілому урядовий закон щодо медреформи «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів».
Навесні Кабінет Міністрів України затвердив пакет законопроектів щодо медичної реформи. 8 червня Верховна Рада підтримала в першому читанні один з таких урядових законопроектів – про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів (6327), який дає початок медичній реформі в Україні. Законопроект, зокрема, визначає, які медичні послуги на 100% оплачуватиме держава, а за які доплачуватиме пацієнт.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
