З 1 січня 2019 року кожен українець зможе самостійно накопичувати свій пенсійний «резерв». Частина відрахувань, які він сьогодні робить в загальний бюджет Пенсійного фонду, можна буде направити на персональний пенсійний рахунок.
Така система працює в багатьох країнах і працює ефективно.
Тож чому це можливо в Європі і США, і досі не було можливим у нас?
Роблячи відрахування, європейські чи американські пенсіонери не бояться, що їх коштам що-небудь або хто-небудь загрожує. Консервативний підхід керуючих компаній у виборі інструментів для інвестування коштів майбутніх пенсіонерів, повна прозорість, прискіпливий контроль і нагляд унеможливлюють не те щоб викрадення цих коштів, але навіть ризиковані інвестиції, які потенційно можуть призвести до збитків.
Відтак, Україна, плануючи реалізувати у 2019 році те, що в США ефективно функціонує з 1935 року, повинна запровадити в своє законодавче поле три складові: суворий нагляд з боку держави, чіткі правила функціонування пенсійних фондів, та якісні фінансові інструменти, в які будуть інвестуватися відрахування майбутніх пенсіонерів. Ці складові тісно взаємопов'язані.
Чому «запобіжники» захисту інвестора потрібні на самому початку?
Отже, з чого почати захист інвестицій в цінні папери? Проблема тут не лише у судовій системі. Регулятор, який зобов'язаний контролювати роботу фінансових посередників, що розпоряджаються коштами інвесторів, і забезпечувати якість інвестиційних активів (компаній, чиї цінні папери є об'єктом інвестицій), не має необхідних важелів впливу на ринок і його учасників. Чинне ж законодавство написано таким чином, що скоріше допомагає порушникам ухилятися від відповідальності, ніж захищати від правопорушень.
Тим часом, можливість оперативного втручання регулятора в будь-яку ситуацію і арсенал превентивних заходів – «запобіжників» – є вкрай важливими, особливо коли з'являються тільки перші ознаки порушень прав інвесторів. Оперативно використавши такі «запобіжники», можна уникнути значних неприємностей у майбутньому. Адже якщо гроші інвесторів відправляться по ланцюжку фінансових транзакцій, то шанс повернути їх через місяці, а то й роки розслідувань, невеликий. Саме тому так важливі інструменти превентивного реагування.
Прикладів в українській практиці, коли важлива була оперативність реагування з боку регулюючих органів достатньо. Це і пенсійний фонд Національного банку, і «Укрнафта», і багато інших великих компаній, зловживання з цінними паперами яких призвели до втрат інвесторів.
Безумовно, такі можливості регулятора, а по суті держави, ніколи не будуть позитивно сприйняті учасниками ринку - фінансовими посередниками, тому що це потрібно, перш за все, інвесторам. В той же час внутрішні інвестори як клас досі не можуть сформуватися в Україні. А іноземні інституційні інвестори майже не інвестують в нашу країну, оскільки їх державні регулятори відносять Україну до країн «підвищеного ризику». Саме тому ми чуємо так мало висловлювань на користь більш прискіпливого нагляду, більшої прозорості, наявності правил, тощо. Але це лише поки.
Після 1 січня 2019 року, коли запрацює накопичувальний рівень системи пенсійного забезпечення, в країні з'явиться близько 25 мільйонів потенційних інвесторів - це фактично все працездатне населення країни, за винятком самих пенсіонерів. І без чітких правил функціонування цього ринку, та суворого нагляду, завдяки яким держава забезпечить захист і поінформованість інвесторів, внутрішні інвестори як клас не зможуть сформуватись.
«Закон про спліт» та інші новації
Повноваження регулятора, його відповідальність, інструменти впливу на ринок, в тому числі захисту інвесторів від зловживань з цінними паперами, прописані в законопроекті №6303, який розроблений за участю Комісії, міжнародних організацій, юридичних компаній. Ефективність і гнучкість нагляду, належне забезпечення регулятора, в тому числі фінансове, - це головні питання законопроекту, який істотно змінює систему державного регулювання і нагляду за ринком.
В законопроекті пропонується декілька важливих новацій:
- закріпити законодавчо гарантії незалежності НКЦПФР;
- змінити джерела фінансування НКЦПФР – з виключно фінансування за рахунок Державного бюджету на часткове фінансування за рахунок внесків з професійних учасників ринку та платежів за адміністративні послуги;
- забезпечити можливості міжнародного співробітництва НКЦПФР і проведення на вимогу інших країн збору інформації про порушників законодавства;
- ввести у законодавство поняття "професійна таємниця" та прописати порядок використання такої інформації, збереження працівниками (у тому числі колишніми) НКЦПФР її конфіденційності, тощо;
- удосконалити системи нагляду та контролю за діяльністю на фондовому ринку з урахуванням найкращого світового досвіду;
- дати НКЦПФР необхідний арсенал заходів впливу на учасників ринку для ефективної протидії зловживанням з цінними паперами;
- створити передумови для приєднання України до Багатостороннього Меморандуму про взаєморозуміння Міжнародної організації регуляторів ринків цінних паперів (IOSCO MMoU).
Регулятор ринку повинен мати можливість, не витрачаючи місяці на листування, в надії з'ясувати куди пішли кошти інвесторів, швидко втрутитися у ситуацію і зупинити підозрілі операції з цінними паперами. Якщо ознак порушення закону не буде виявлено - обмеження на операції з цінними паперами оперативно будуть зняті. Якщо ж такі будуть виявлені, зібрані матеріали про порушення відразу відправляться в правоохоронні органи. У цьому випадку шанси інвесторів зберегти свої кошти будуть в рази вище, ніж зараз.
Днями представники найбільших міжнародних організацій, які є наразі ключовими інвесторами України, звернулись до керівництва Верховної Ради, Уряду, тощо, з проханням розглянути цей та інший важливий для пенсійної реформи законопроекти. Зокрема, мова йде про законопроект №2413a щодо консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг (відомий як «закон про спліт»). Він передбачає передачу НКЦПФР частини повноважень з регулювання та нагляду над недержавними пенсійними фондами від іншого регулятора – Нацкомфінпослуг.
Законопроекти мають бути найближчим часом розглянуті на засіданні Верховної Ради і тепер вже від народних депутатів буде залежати чи будуть належним чином захищені інвестори в Україні чи ні, в тому числі і учасники накопичувального рівня пенсійної системи – мільйони майбутніх пенсіонерів.
І про наступні кроки
Потрібно розуміти, що ці два важливі законодавчі кроки не є єдиними, які повинна зробити держава, і зокрема Верховна Рада. Для побудови працюючого накопичувального рівня потрібні будуть й інші зміни законодавства. Адже воно в нас дуже консервативне та недосконале. В тому числі мова йде про зміну законодавства з питань недержавного пенсійного забезпечення, яке повинно бути приведене у відповідність до прийнятих у світі стандартів. Такими стандартами є принципи Міжнародної організації пенсійних наглядових органів (IOPS), що об‘єднує органи, які здійснюють нагляд за діяльністю з приватного пенсійного забезпечення з різних країн. Детальніше про ці зміни можна буде говорити трохи пізніше.
Головне пам‘ятати, що у 2035 році на пенсію вийдуть перші, кого включать в обов'язкову систему пенсійного страхування. Чи підуть вони з достатнім забезпеченням, не шкодуючи про пенсійну реформу 2017 року, або ж ні з чим, залежить від того чи зможе держава завчасно забезпечити захист їхніх інвестицій.
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
