Так сталося, що жити нам доводиться в час невпинного (і часто непояснюваного) зростання тарифів. Навіть коли постачальник якоїсь комунальної послуги чи якогось ресурсу клянеться й божиться, причому не десь тихенько, а гучно й привселюдно, що більше ці тарифи не зростатимуть, то він бреше. Бо мине зовсім небагато часу — і в платіжках з’являться нові цифри, а в пресі нові пояснення, починаючи від необхідності рівнятися на Європу й закінчуючи якоюсь маячнею, у якій і сам нечистий ногу вломить. І народ (хто виплакавшись, а хто вилаявшись) мчить оформляти субсидії, щоб хоч якось із цими цінами можна було впоратися, особливо в опалювальний сезон. Але, як відомо, допомогти потопельнику найкраще може сам потопельник, добряче борсаючись у воді. Правда, борсатись легше у воді прозорій, а в українських тарифах такої не знайдеш — суцільна каламуть. Та борсаються люди, намагаючись зрозуміти, як можна зекономити на платежах за комуналку. Отож, спробуємо розібратися.
На платежі за утримання будинків і прибудинкових територій нічого вигадати не вийде. Нарахують у відповідності з площею квартири й кількістю прописаних (чи то пак зареєстрованих). Інша річ, що під’їзди не те що не прибираються взагалі ніколи, але ще й ремонтуються приблизно так само часто, тобто теж ніколи. Зрозуміло, що однин ремонт за чверть століття ремонтом вважати не можна, тим більше, що всі роботи обмежилися не дуже серйозними й не дуже якісними вправами косметичного характеру на сходових клітинах. Щоб щось вимагати, треба мати фантастичне здоров’я, фантастичну кількість вільного часу (найкраще підійде вічність), повну невразливість до образ і принижень, фантастичну любов до мандрівок офіційними інстанціями із судом включно й іще немало інших фантастичних рис характеру. Отож зменшити цей платіж не вийде ніяк. Навіть якщо мешканці самі прибиратимуть під’їзди й оту саму прибудинкову територію. А оскільки ЖЕКи зараз розформовані, то кінців і зовсім знайти не можна.
Другий платіж у цій же платіжці — холодна вода й водовідведення. Тут історія трохи інша. Якщо встановлений квартирний лічильник і вся сантехніка в порядку, то платити доводиться рівно стільки, скільки витрачено. Якщо ж лічильника немає, то тут біда — нарахують стільки, що вийде щонайменше величенький ставок. Річ у тім, що лічильник же десь таки стоїть — або будинковий, або ще якийсь. І показники цього невідомого приладу обліку справно діляться на всіх, у кого немає лічильника у квартирі. То поки вихід єдиний — таки ставити квартирний. Якщо, звісно, правила не зміняться, що теж цілком можливо (лихий його знає).
Іще один ресурс, чи не найбільш дражливий для суспільства, — це газ. Тут теж вихід тільки один — лічильник. Якщо свого лічильника у квартирі немає, то прудкий і винахідливий «Київгаз» встановив будинковий лічильник. А це означає, що платити доведеться «у середньому». Звісно, хотілося б з’ясувати, наприклад, таке — як самотня пенсіонерка, яка й газовою плитою користується не щодня, може за місяць напалити майже десять кубів газу? І що це означає? А означає це або те, що хтось із сусідів газом гріється, влаштовуючи на кухні «вічний вогонь», або що газ просто крадуть. А ось де і хто, то це питання знову до лихого…
Здається, «Київгаз» мав обладнати приладами обліку всіх споживачів, але потім чомусь вирішив, що в будинку живуть винятково рідні люди, то нехай самі між собою й розбираються. З одного боку, здається, що встановити лічильник можна й треба. Але ж є й інша сторона питання — що робити людям, які просто фізично не можуть ходити інстанціями (без цього ніяк)? Наприклад, літні люди, інваліди… Звісно, якщо помешкання нове, то там і лічильники у квартирі стоять одразу, і все обладнання інше. Якщо ж ідеться про приватні будинки, то там свої особливості. Але якими б ці особливості не були, ціна на газ просто захмарна, а облік у приватних помешканнях, які не мають власного лічильника, просто бандитський. Економити вийде, якщо будинок чи квартира опалюються газом окремо й витрати газу справді обмежувати. В іншому випадку — ніяк.
Тепер тепло у квартирах. О! Це справді цікаво! Скільки разів ми чули про енергоефективність і енергозбереження? Якщо це про зберігання тепла, то будь-які заходи мають сенс тільки тоді, коли квартира обладнана все тими ж квартирними лічильниками тепла, а батареї — регуляторами. Якщо чогось одного в цьому рівнянні не буде, то не буде й результату. Можете міняти вікна на які завгодно, можете ставити навіть не подвійні, а потрійні двері, можете вимощувати стінки теплоізоляцією — рахунки за тепло (опалення) меншими не стануть. Єдина радість — у квартирі може стати на градус-два тепліше… Але ходити по квартирі в трусах, як говорив міністр соцполітики Андрій Рева, ніяк не зможете (здається, що на всю Україну він один і ходить).
Навіть якщо ви маєте регулятор на батареї, але не маєте квартирного лічильника, то можете обмежити себе хоч десятьма градусами — однак платитимете так, як і всі. Тобто багато (точніше, дуже багато). Біда для багатьох споживачів у тому, що така собі організація, яка називається «Київенерго», не вважає за потрібне й навіть за можливе обладнувати лічильниками кожну квартиру в старих будинках — у «хрущівках», «сталінках», «чешках». Боротися з «Київенерго» ще веселіше, ніж з будь-яким іншим постачальником. Але ж сміливці й тут знаходяться!
Гаряча вода економиться майже так само, як і холодна. Майже — бо є варіант із встановленням електичного водонагрівача, так званого бойлера. І ось якщо в помешканні стоїть бойлер, то починаються фокуси «Київенерго». За лічильником різниця показників нуль? Але «Київенерго» не цікавиться вашим лічильником гарячої води! Ви щомісяця у вказаний цією ж організацією період заповнюєте якісь форми й звіти чи телефонуєте оператору? А їм начхати! Однак будуть присилати платіжки із якимись цифрами, які беруть нізвідки. Тобто будуть красти ваші гроші.
Чи можна щось вдіяти? Авжеж, але для цього треба проробити немало маніпуляцій із заявами, опломбуванням лічильника, іще заявами… І все це час, нерви, сили — абонентські центри «Київенерго» для людей не пристосовані. Тільки для роботів. І, знову ж таки, що робити старим людям або інвалідам?
А ще питання: якщо інспектори з тієї ж таки організації, тобто теж із «Київенерго», щомісяця (!) ходять по квартирах перевіряти показники лічильників на електроенергію, якщо якийсь дядечко в робі й із службовим посвідченням приходить і записує показники лічильника гарячої води й фіксує наявність бойлера, то чому ніхто не може прийти й скласти потрібний папірець, що гаряча вода «видобувається» іншим способом? Здається хтось десь казав, що Україна — соціально орієнтована держава. То, виходить, і тут збрехали?
Тепер електроенергія. Ціни на яку скачуть угору, як навіжені. Оце електроенергію якраз зекономити й можна. Якщо не користуватися електроприладами. Якщо замінити всі лампочки на енергозберігаючі і їх не вмикати. Якщо не користуватися телевізором, комп’ютером і заряджати телефони на роботі, забути про пральну машинку й про інші блага цивілізації. Але якщо у квартирі, наприклад, бойлер? Та ще добре, якщо невеликий. А як більшенький?
Ну, і ця «мила» звичка «Київенерно» присилати рахунки й інспекторів, хоча кожного першого числа (із Новим роком включно) ти повідомляєш показники квартирного лічильника (на економію не впливає, але реально дратує)… Якщо ж показники повідомляти не будеш, то пришлють рахунок «із стелі», причому такий собі — немаленький. Бо знову хтось десь щось краде.
Ну що, наекономили? Здається, що у звичайної людини й у будь-якого представника влади зовсім різні уявлення й про тарифи, і про сервіс, і про енергозбереження, і про субсидії, і про життя взагалі (нормальні люди в трусах по квартирі не ходять, хіба що міністри). Отож економити на платежах за комуналку — це дуже екстремальна розвага для людей, які мають вдосталь вільного часу, здоров’я й грошей. Тобто для тих, кому економити треба хіба що із спортивного інтересу. А для тих, хто за субсидіями ходить і на картоплі економить, хоча бігає по трьох роботах чи підробітках, економія на комунальних платежах залишиться маревом, міражем, fata morgana.
А що ж ми хотіли в соціально орієнтованій державі яка по-європейськи ставиться до своїх громадян?
Наталія Коваль (Глоба)
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
