загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Якби стіни вміли говорити…

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Мікрорайон Левандівка, багатоповерхівки з білої цегли, всі схожі між собою, але завдяки художникові, що мешкає тут, один із будинків став неповторним. На стінах поступово з’являються силуети найбільш впізнаваних львівських кам’яниць. Перший яскравий малюнок прикрасив  стіну будинку № 94 на вулиці  Широкій у Львові ще понад три роки тому. Художник-самоук, так називає себе Юрій Краєвський, малює за своїм бажанням та на прохання сусідів, а натхнення приходить до нього під час прогулянок Львовом.

«Дуже люблю ходити Львовом, вулицями, дивитись на будинки й стіни. Якби ці стіни могли говорити, то багато мені розказали б, — каже пан Юрій. — Я надивлюсь на ці фрески, орнаменти, архітектуру — змальовую ескізи в уяві, і передаю — це й усе, що я роблю». 

Кореспонденти «Ратуші» побували в гостях у Юрія Краєвського. Окрім неповторних малюнків на стіні будинку, неможливо пройти повз, не зазирнувши в кожне віконечко моделей львівських будинків та брам із мостиками перед вікнами пана Юрія. З двору також вирізняється балкон, оздоблений різьбленим деревом. У самій квартирі кожна річ — ручної роботи: крісла, підсвічники, двері, різноманітні декоративні фігури. «Я маю вже онуків, але не можу нічого не робити. Це все я роблю на коліні, з того, що під руку трапиться, не маю ніякої майстерні», — розповідає майстер.

«Малюнки мої ще не закінчені. Ще хочу зобразити Порохову вежу, яка мені подобається, Музей зброї «Арсенал». Уже передав на стіні власного будинку оборонний мур колишнього Міського арсеналу на повороті на Личаківську. Щоправда, люди  трохи смітять, а дітки, бавлячись, ламають, тому я їх прошу і завше кажу: то ж дід вам робить, щоб ви любили красу, доброту й ніжність».

Сам Юрій Краєвський родом із Черкащини, зі села Іваньки Маньківського району, поблизу міста Умань, за освітою — механік з обробки деревини. «Я завжди люблю розповідати історію свого села, — каже пан Юрій. — У нашому селі отаманом був Іванько, він відбирав у свою сотню тільки тих парубків, які мали ім’я Іван, от і сотня, відповідно, називалась Іваньки». До Львова художник приїхав ще у 1965 році, на запрошення сестри. «Сестра моя жила на Личакові, якось каже мені: «Юра, приїжджай до Львова», от я й приїхав,  — згадує маляр. — Коли прибув на старий Львівський вокзал, мене захопила його краса. Мій дід був коваль, робив із заліза різні вироби, ворота, ґрати на вікна та багато іншого, тому я зауважив одразу, що на вокзалі, та й по Львову, все на заклепках, нема жодної зварки. Завжди дивуюсь, яке було колись ставлення до цього всього, скільки це насправді роботи, і тримається воно вже понад 200 років».

Також пан Юрій розповів, що кожне місто має свою гаму кольорів, тому, на його думку, не складно малювати те місто, колір якого ти «впіймав». «Кожне місто, в якому я побував, має свій набір кольорів, які з ним асоціюються, відповідно до настроїв, людей і погоди. Львів — європейське місто великого масштабу, тут переважають кольори: синій, чорний, білий, зелений. Львів увесь в зелені, мало є  міст, де стільки зеленого», — запевняє Юрій Краєвський.

У планах майстра — завершити малюнок на будинку, встановити декоративні урни для сміття. «На розі будинку намалюю емблему і макет Глинянської брами в масштабі один до десяти, воно дуже пасуватиме сюди. Матеріалів мені привозять достатньо, думаю, вже влітку все завершу», — зазначає пан Юрій.

Христина СЛЮСАРЧУК

Джерело:
До списку новин