Польща відкриває другий фронт гібридної війни?

Уже вкотре в історії, коли України спливає кров’ю у війні з Московією, ворожість до неї проявляє Польська держава.

Перша тріщина — 2015 року
Однак потрібно визнати, що після проголошення Україною незалежності Варшава завжди була послідовним і вірним союзником Києва. Перша тріщина в стосунках, здавалося б, відданих союзників утворилася 9 квітня 2015-го. Того дня Верховна Рада України ухвалила закон «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX ст.», який надає такий статус Організації українських націоналістів та Українській повстанській армії.

Поляки сприйняли це, м’яко кажучи, вороже. Ще гірше було те, що ухвалення цього закону відбулося одразу після виступу у Верховній Раді Броніслава Коморовського, тодішнього президента Республіки Польща (РП), що було сприйняте поляками як відверте приниження.
Відповіддю стала резолюція польського Сенату та Сейму (7 і 22 липня 2016 року відповідно) «Про встановлення 11 липня Днем пам’яті громадян Другої Речі Посполитої, жертв ґеноциду, вчиненого ОУН-УПА». Поляки вже давно пропагували тезу про те, що побудова сучасних добросусідських відносин можлива лише за умови визнання всіх суперечливих історичних подій.

Російський слід
2015 року абсолютну владу в Республіці Польща (РП) — посаду президента і контроль над урядом — отримала консервативна партія «Право і справедливість» (ПіС). Налагоджена на підтримку України і категорично проти імперських амбіцій Кремля, ПіС водночас відображає інтереси тих польських виборців, для яких питання УПА, Волинської трагедії є вкрай чутливими.

Тож не дивно, що з того часу в РП регулярно руйнувалися пам’ятки бійцям УПА і жертвам репресій операції «Вісла». Часто відео про руйнування цих пам’яток викладалося в Інтернеті, що давало зайвий привід пропаганді сепаратистам на Донбасі: мовляв, дивіться — «навіть Європа не підтримує бандерівський режим у Києві».

На початку 2017-го завдяки українським активістам «Кіберхунти» і «Українського кіберальянсу», а також волонтерам InformNapalm у відкритий доступ потрапила розшифровка електронної пошти одного зі сірих кардиналів російської зовнішньої політики в Східній Європі. Мова про 49-річного Олександра Усовського, громадянина Білорусі. Свого часу він активно публікувався на сайті проекту «Український вибір», заснованого Віктором Медведчуком, кумом Путіна).

Українські гакери отримали доступ до комп’ютера п. Усовського і впродовж кількох місяців контролювали його електронне листування. Результати — вкрай цікаві. Як виявилося, білорус Усовський останніми роками активно займався організацією антиукраїнських акцій у Польщі й інших країнах Східної Європи. У реалізації таких проектів йому допомагало його офіційне прикриття — фіктивна недержавна організація «Східноєвропейська культурна ініціатива», яка була зареєстрована в столиці Словаччини Братиславі наприкінці 2013-го. Бюджет проекту — 42 тис. EUR на місяць!

Із середини 2014 року (тобто, одразу після початку активних бойових дій на Донбасі за участю Росії) організація Олександра Усовського починає співпрацювати з російським Інститутом країн Співдружності Незалежних Держав, яким керує депутат нелегітимної Державної думи РФ Костянтин Затулін, до слова, затятий українофоб. Первісною ідеєю п. Усовського було створення громадської організації, яка працювала б у інформаційному просторі «Вишеградської групи» (Польща, Чехія, Словаччина й Угорщина) і просувала ідеї «руського міра» в країнах Східної Європи.

Син полковника КДБ Затулін із інтересом поставився до «ініціативника» й узяв його ідеї в розробку. Поступово Олександр Усовський став спілкуватися з представниками ультранаціоналістичних організацій, євроскептиками, радикалами правого та лівого спрямування з країн Центральної Європи.

Починалося все з дрібниць: проплачені маленькі мітинґи проти «аґресії України на Донбасі» та невеличкі публікації в реґіональних засобах масової інформації РП, Словаччини та Чехії. А потім настав момент, коли, як то мовиться, «апетит зростає під час обіду». Олександр Усовський, вочевидь, збагнув, що натрапив на «золоту жилу», тож почав пропонувати різноманітні грандіозні проекти.

Боротьба за посади — чи державна політика?
Але забудьмо про російський слід. Нещодавні заяви міністра закордонних справ Польщі Вітольда Ващиковського прозвучали на тлі очікуваних відставок у польському уряді. Глава польської дипломатії — головний кандидат на відставку. І своїми заявами він може просто намагатися заробити довіру виборців-націоналістів, аби залишитися в польській політиці.

«Відставка Вітольда Ващиковського може незначно зняти напругу в українсько-польських відносинах. Однак уряд РП контролює Ярослав Качинський, котрий заявляв, що Україну не пустять до Європи з культом Бандери. Навіть, якщо Міністерство закордонних справ РП очолить прагматичніший політик, історичні питання з порядку денного не зникнуть. Крім цього, високі рейтинги ПіС і слабкість польської опозиції дозволяють прогнозувати, що партія «Право і Справедливість» залишиться при владі й після 2019 року», — підсумовує інтернет-видання liga.net.

Порошенко пропонує розібратися
Після демаршу у Львові Вітольда Ващиковського, міністра закордонних справ РП, про який писав тижневик «Міст» у минулому числі, стало зрозуміло, що недружні дії стосовно українців стають державною політикою сусідньої з нами держави.

На це Петро Порошенко відреагував негайно. Він запропонував провести надзвичайне засідання Консультаційного комітету президентів України та РП. «Резонансні заяви з боку представників офіційної польської влади на адресу України й її керівництва, які звучать останнім часом, викликають серйозне занепокоєння і не можуть залишатися без належного реагування», — заявив Святослав Цеголко, прес-секретар Президента України.

Польська влада позитивно оцінила цю ініціативу українського лідера. Про це заявив Кшиштоф Щерський, голова кабінету президента РП, котрий також є співголовою Консультаційного комітету президентів. «Президент Дуда сподівається також на особисті кроки Президента Порошенка в контексті актуального стану двосторонніх відносин», — зазначив він.

Не змовчав і Анджей Дуда. «У нас є погані сигнали з української сторони, які для мене, президента РП, неприйнятні. Я не згоден з тим, що люди, котрі займають високі посади в українській владі, мають погляди, які фактично є антипольськими», — сказав він. На що Міністерство закордонних справ (МЗС) України відповіло, що тут немає політиків із антипольськими настроями.

Ллють воду на млин Москви
Коли ж відбувався цей «діалог», на Могилі Невідомого солдата у Варшаві встановлювали нові пам’ятні таблички, присвячені воякам, котрі «захищали місцеву польську громаду від українських націоналістів з ОУН та УПА». Ініціатором змін виступив міністр оборони РП. Зокрема, йдеться про те, що польські солдати «захищали польські поселення на Волині і на південно-східній Малопольщі». При цьому на табличках є назви і дати місць боїв між поляками й українцями.

Цю подію прокоментував Володимир В’ятрович, директор Українського інституту національної пам’яті (УІНП). «На могилі Невідомого вояка у Варшаві (місце обов’язкових відвідин міжнародними делегаціями) з’явилася таблиця з вшануванням польських вояків, котрі загинули в боротьбі з УПА. Серед загиблих на теренах Польщі в боротьбі з українськими повстанцями найбільше було саме представників комуністичної безпеки. То ж тепер у РП, на державному рівні вшановуватимуться чекісти, зокрема ті, на руках котрих кров польських патріотів», — пояснив він.

Відтак п. В’ятровичу заборонили в’їзд до Польщі. Про це повідомило польське видання Dziennik Gazeta Prawna з посиланням на власні джерела. «Нещодавно міністр Ващиковський повідомляв, що складається список українців, яким заборонять в’їзд до РП. Йдеться про людей, котрі демонстративно носять уніформу СС «Галичина», тих, хто адміністративно бере участь у блокуванні ексгумації та поновлення місць, де знаходяться польські могили, тих, хто використовує адміністративні важелі для цього», — написав часопис.

На думку директора УІНП, п. Ващиковський намагається таким чином покарати його за те, що вимагає дотриматися українського законодавства на українській території. «Зовсім поки що не бачений випадок в історії світової дипломатії», — наголосив п. В’ятрович. Відповідаючи на запитання про те, чи спробує він перетнути кордон із РП, аби перевірити, чи справді є заборона на в’їзд, історик сказав: «Можу спробувати, але проривати кордон, як дехто з іншого боку, вриваючись в Україну, звісно, що не буду».

Володимир В’ятрович повідомив, що не отримував офіційних підтверджень про те, що йому заборонено в’їзд до РП. Не підтвердив цю інформацією й Андрій Дещиця, Посол України у Варшаві. А Вітольд Ващиковський навідріз відмовився оприлюднювати список українців, котрим заборонений в’їзд у РП. «Це демонструє наше далекоглядне розуміння поглядів української сторони, рішучість у пошуках шляху прогресу у взаєминах і небажання подальшої ескалації», — наголосив глава польської дипломатії.

А от Dziennik Gazeta Prawna повідомив, що у цьому списку також може бути і Святослав Шеремет, секретар Державної комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, котрий цього літа виніс рішення про заборону української ексгумації в Костюхнівці (Волинська область) могил у рамках робіт польського Інституту національної пам’яті для пошуку польських леґіонерів 1915-1916 рр.

До слова, Володимир В’ятрович заявив, що заборону на ексгумацію можуть зняти після того, як польська сторона надасть своє бачення легалізації та відновлення українських пам’ятників на території РП.

Не всі думають однаково
Відреагував на цю напругу і Сейм Польщі. Законодавчий орган вирішив розглянути питання погіршення стосунків своєї країни з Україною внаслідок низки різких заяв урядовців із Варшави. Опозиціонери в парламенті критикують владу за невміння будувати взаємини з найближчими сусідами. «Я хотів би, щоб Польша мала добрі відносини з Україною, але щоб наші стосунки, майбутнє і співпраця будувалися на правді. Без правди не може бути співпраці. Ми наголошували на цьому щоразу на зустрічах з українськими парламентарями», — наголосив Станіслав Карчевський, спікер Сенату. Після цього схожу позицію задекларував і президент Дуда, котрий чекає від свого українського колеги активної участі в налагодженні добрих стосунків, котрі мають будуватися на історичній правді, а не «брехні, наклепах, замовчування та заперечення історії».

Однак декотрі польські політики вирішили довести ситуацію до абсурду. Так, Бартош Цихоцький, віце-міністр закордонних справ РП, у коментарі Польській пресовій агенції заявив, що «на сьогоднішній день в українсько-польських відносинах є питання розплати за катинський злочин»! Нагадаємо, що йдеться про масові страти польських громадян, здійснені органами НКВС СРСР за наказом керівництва СРСР і ВКП(б) у Катинському лісі (Смоленська область), поблизу села Катинь навесні 1940 року. То, може, нас ще звинуватять у загибелі президента Качинського біля Катині 10 квітня 2010-го?

Щоправда, п. Цихоцький зазначив, що польське МЗС не має дефіциту у зв’язках із українськими чиновниками, однак «з української сторони не вистачає рішень, які б сприяли прогресу в деяких двосторонніх питаннях, які в загальних рисах називаються історичними діалогом».

Зазіхання на Львів і Вільнюс
У День незалежності Польщі 11 листопада Петро Порошенко провів телефонну розмову з Анджеєм Дудою, привітав його зі святом та висловив надію на зміцнення стратегічного партнерства двох країн. Вони також узгодили проведення надзвичайного засідання Консультаційного Комітету президентів України та РП на рівні зовнішньополітичних радників наступного тижня у Кракові. Президенти доручили також розпочати підготовку до робочого візиту Анджея Дуди до Харкова в грудні ц. р. Крім цього, Петро Порошенко та п. Дуда скоординували позиції в контексті підготовки до саміту «Східного партнерства», який проходитиме 24 листопада у Брюсселі (Бельгія).

А в цей час у польській столиці проходив марш націоналістів, котрі вийшли на вулиці з банером, на якому було написано «Пам’ятаємо про Львів та Вільно». Поліція намагалася не втручатися, безпеку забезпечувала охорона маршу, однак над учасниками кружляли військові гелікоптери. В марші брали участь навіть сім’ї з маленькими дітьми. На центральній вулиці Смольна стався інцидент за участі антифашистів або анархістів. Однак сутичку поліція швидко зупинила, затримавши понад 45 осіб.

Антифашисти, котрі паралельно проводили свій марш, рушили в напрямку Сейму, де провели мітинґ. Їхній марш проходив під гаслом «За вашу та нашу свободу». «Ми виступаємо проти націоналізму, фашизму та ненависті», — заявили організатори демонстрації.

У попередні роки під час «Маршів незалежності» практично щороку траплялися різного року провокації, зокрема сутички учасників маршу з поліцією та противниками маніфестації. Торік один із учасників маршу з проросійськими поглядами спалив український прапор. Як згодом з’ясувалося, це був не український прапор, а прапор Руху автономії Сілезії, який ця особа помилково сплутала з українським стягом. Однак гасла цього року були однозначні — повернути собі не лише український Львів, а й столицю Литви, дружньої держави, яка, як і РП, входить у Європейський Союз. Невже такою є стратегічна мета теперішньої польської влади? Мимоволі згадуються слова одіозного російського політика Володимира Жириновського, котрий публічно пропонував Польщі розчленувати Україну.

Ігор Берчак

Пряма мова

Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті:
— У майбутньому Україна може мати від Польщі цілком реальні територіальні претензії. Цього ще немає, сподіваюся ніколи не буде, але те, що є зараз — доволі небезпечне, бо підігріває радикальні настрої окремих середовищ у РП. В такій атмосфері не такими вже й безглуздими є заяви радикальних організацій, котрі торочать про те, що «Львів — польське місто». Ми дуже чуйні до цього, бо все починалось з ностальгії про Крим «как часть русской истории». Не вірю, що з польського боку буде щось подібне. Але факт того, що дуже багато українців зараз повторюють фразу про поляків: «вони такі самі, як москалі» — це дуже тривожно.

Вітольд Ващиковський, міністр закордонних справ РП:
— Під час війни відбуваються різні речі. Але з боку Армії крайової (АК) не було політики знищення населення. А з боку УПА така політика була, і це задокументовано. Тому Польща ніколи не зможе поставити знак рівності між УПА і АК.

Єжи Таргальський, польський політолог і публіцист:
— У Польщі зараз спостерігаємо за масштабним розкручуванням спіралі ненависті до українців й України. Відповідальність за це несуть два кола — так звані кресові середовища та російська агентура. По-перше, не буде жодного польсько-українського порозуміння, поки поляки не визнають, що УПА — так, скоїла ґеноцид на Волині, але УПА також упродовж 15 років боролася з «совєтами» за незалежність України, а з іншого боку — поки українці не визнають, що УПА боролася 15 років із «совєтами» за незалежність України, але раніше скоїла на Волині ґеноцид. І це — основа.

Міхал Кацєвіч, оглядач тижневика Newsweek Polska:
— Йдеться про чітку операцію проти українсько-польських відносин. За цією операцією стоять російські спецслужби. І якщо вони все розумно спланували, сліди підуть у бік українських націоналістів. І ця операція лише починається. Наприклад, я нещодавно був у Криму і від кримців чув історії про те, що поляки будуть приїжджати в Західну Україну і вимагати повернення майна, яким володіли в довоєнний період. І я в шоці, тому що вперше таке чув — російські медіа поширюють такі fake news, аби показати наявність конфлікту Польщі й України.

Броніслав Коморовський, президент РП у 2010-2015 рр.:
— Польсько-українські відносини наповнені емоціями. Але вони також мають бути наповнені взаємними інтересами, які потрібно оцінювати з холодною головою. Нам потрібно більше говорити мовою інтересів. Польща зацікавлена в незалежній Україні. Польща зацікавлена в Україні, яка отримає своє місце в західній системі, зацікавлена в тому, щоб вона вступила в ЄС та НАТО.

Євген Магда, доцент Національного університету «Київська політехніка», виконавчий директор Центру суспільних відносин:
— Кремль намагається зіштовхнути лобами Польщу й Україну. Є моменти, на які ми мало звертаємо увагу, наприклад, в Москві видали книгу «Німеччина, Росія і польське питання» Романа Дмовського, одіозного польського політика — прихильника асиміляції українців та затятого супротивника Юзефа Пілсудського. Крім цього, Росія, маючи в своєму розпорядженні великий масив документів про стосунки Польщі й України в XX ст., обирає чутливі місця і по них цілеспрямовано б’є. Це — також елемент гібридної війни.

Павло Рожинський, польський економіст:
— Якби не майже 2 млн українських заробітчан, у Польщі не було б можливості хвалитися економічним зростанням. Будівництво, садівництво, ринок оренди квартир або домашніх послуг — зупинилися б. А можливо, навіть і дітей народжувалося б менше, незважаючи на знаменитий фінансовий додаток у розмірі 500 PLN, тому що, просто, елементарно, забракло б нянь. І значення українців у економіці Польщі буде лише рости.