Блоги
Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Необхідне Вам лікування співвідносно з Вашою пенсією становить:

Третій вік. Як українці похилого віку намагаються довести, що життя після 60 тільки починається

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Незважаючи на крихітні пенсії і соціальні стереотипи, тисячі українців похилого віку намагаються довести, що життя після 60 тільки починається.

У колі інтересів найактивніших – комп'ютерні курси, йога і танці.

Всупереч стереотипам та бідності

"У суспільстві вважається: вийшов на пенсію – все, сиди і мовчи", - так Олена Перяєва, співробітниця територіального центру соціального обслуговування Шевченківського району столиці, описує стале уявлення українців про роль пенсіонерів як непродуктивної та некорисної частини суспільства.

У цьому питанні Україна істотно відрізняється від розвинених країн, де культивується шанобливе ставлення до віку і створюються умови для продовження активного життя, перш за все в матеріальному плані.

До останнього часу – до перших підвищень в результаті пенсійної реформи – середня пенсія в Україні становила 1,8 тис. грн, або € 57. Це в 15 разів менше, ніж, наприклад, в Іспанії, і в 21 разів менше, ніж в Німеччині. При цьому, за даними Пенсійного фонду, майже половина пенсіонерів (5,6 млн осіб) отримують мінімальну пенсію – 1,2 тис. грн, або € 39 на місяць.

Не викреслювати людей похилого віку з суспільства, а навпаки, знаходити способи інтеграції – принцип, за яким давно живуть розвинені країни. Цьому є цілком прагматичне пояснення: Європа, що старіє, зацікавлена в тому, щоб люди якомога довше залишалися в строю – як розумово, так і фізично.

За даними відділу з народонаселення Департаменту з економічних і соціальних питань ООН (UNDESA), зараз кожна десята людина в світі – старша 60 років, а через тридцять років цей рубіж подолає кожен п'ятий. Особливо ці тенденції помітні в Європі, а також в Україні.

У рейтингу країн світу за показником якості життя літніх людей Global Age Watch Index Україна займає 73 місце з 96 і знаходиться між Монголією й  Індонезією. Для порівняння: Польща займає 32-е місце, Німеччина - 4-е, Франція - 16-е.

Проте деякі українські пенсіонери, незважаючи на мізерну пенсію і мінімальні можливості для соціальної активності, знаходять в собі сили відмовитися від добровільного ув'язнення в чотирьох стінах і ведуть активне життя – вчаться вправлятися з комп'ютером, займаються танцями, йогою, вивчають іноземні мови і навіть знімаються в кліпах.

"Вони як і раніше живі люди, їм багато цікаво, і у них величезний ресурс часу", - констатує Тіна Михайловська, співзасновниця фонду Життєлюб в Києві, першої і єдиної приватної ініціативи, яка допомагає літнім людям гідно зустрічати старість.

Університет третього віку

"Дістаємо альбоми, сьогодні ми починаємо нову тему – натюрморт", - вітає студентів Олена Дикун, викладач мистецького факультету Університету третього віку, спеціального "вузу" для літніх людей в Києві. За другою партою, старанно розклавши перед собою олівці та фарби, в червоному береті й окулярах в модній оправі сидить наймолодша студентка групи – Олена Мартинюк. Їй 56 років.

"Ой, це море задоволення", - розпливається в усмішці Мартинюк, показуючи свої роботи.

Малювання їй навряд чи стане в нагоді в житті, але півтори години таких занять на тиждень для неї, що все життя працювала медсестрою, – можливість відчути себе не просто активною, а отримати нове, цікаве хобі.

Крім художнього факультету, Мартинюк ходить ще в так званий жіночий клуб, де вчиться ворожити на картах Таро, і відвідує пілатес. Ще вчила б французьку мову, але поки що не може знайти на це час. Крім усього іншого, Мартинюк підробляє хатньою робітницею, тому що пенсія у неї, як і у більшості українців, маленька – всього 1,5 тис. грн.

Разом з нею в Університеті третього віку на 12 факультетах займається 230 осіб. Дикун визнає: могли б прийняти вдвічі більше, але не вистачає викладацьких "рук". Заняття ведуть в основному волонтери, державне фінансування на навчання людей похилого віку не передбачено.

За даними Мінсоцполітики, в Україні працює понад 300 таких вузів, де вже пройшли навчання 25 тис. осіб. Для тих, хто завершив трудову діяльність, це можливість не обмежувати життя посиденьками на лавочці або біля телевізора. Але в країні, де більше третини населення – 12 млн осіб – є пенсіонерами, це крапля в морі. Причому в Україні, де ці заклади існують вже майже 10 років, про них мало хто знає.

Комп'ютер, танці та спорт

Головна проблема, з якою стикаються пенсіонери після виходу на пенсію, – втрата мети життя, колишнього кола спілкування і робочого ритму. "Психологічно до виходу на пенсію ніхто не готовий, - каже Перяєва. - Це завжди шок, дезорієнтація, надлом".

У місті пенсіонери, ледь вийшовши на пенсію, відчувають себе викинутими з суспільства, особливо коли залишаються самотніми. "Ось що робити людині, у якої все в порядку з головою і тілом, а зайнятися їй зовсім нема чим?" - ставить риторичне запитання Михайловська.

Відповіддю на це запитання і став Життєлюб, де пенсіонери можуть знайти собі заняття до душі – від танців до екзотичних практик сандалу. Найбільш затребуваний напрям – комп'ютерні технології, де люди похилого віку вчаться користуватися пошуковими системами, безкоштовними дошками оголошень, інтернет-банкінгом і оплачувати комунальні рахунки. Освоївши ази, вони вчаться поводитися з планшетами, розбиратися в месенджерах і спілкуватися в соціальних мережах.

"Це для них вікно у світ і таблетка від самотності", - впевнена Михайловська.

На відміну від українців, жителі тих країн світу, де розвинена культура третього віку, не роблять зі старості трагедії. "Там ніхто не здивується, якщо жінка за 50 пофарбує волосся в зелений колір, а нігті – в неоновий, - каже Перяєва. - А у нас, якщо тобі 50 – ти вже бабця".

У США пенсіонери – найактивніші мандрівники, зі знанням справи говорить 81-річний Віктор Михайловський, колишній головний конструктор науково-дослідного інституту Проектреконструкція, дочка якого живе в Каліфорнії. Сам він якщо й подорожує, то тільки  Україною.

Колишній інженер-конструктор Віктор Михайловський після виходу на пенсію знайшов для себе нове заняття – ходить в спортзал під відкритим небом

Незважаючи на хорошу пенсію, регулярні європейські турне йому не по кишені. Але й сидіти перед телевізором добу безперервно Михайловському не до снаги. І він знайшов собі заняття до душі: став завсідником популярного тренажерного містечка під відкритим небом у Гідропарку. Тут він не тільки тримає себе в формі, але й знайшов нове коло спілкування, а з ним – нові звички і стиль життя.

"Мені цікаво в житті все", - легко піднімаючи 40-кілограмову штангу, повідомляє життєрадісний Михайловський, якого старим назвати непросто.

 

Джерело:
До списку новин