День святої Катерини: історія та традиції свята

В Україні 7 грудня відзначають день святої великомучениці Катерини, яку вважають символом жіночої ніжності та дівочої цнотливості.

День святої Катерини: історія свята

Свята великомучениця Катерина була дочкою правителя Олександрії Єгипетської Конста. Рідкісна краса та надзвичайний розум були притаманні  Катерині, яка вільно володіла іноземними мовами, досконало знала твори багатьох язичницьких письменників і філософів, відомих лікарів. Оголосивши батькам, що погодиться вийти заміж лише за того, хто перевершить її в знатності, багатстві, красі і мудрості, багато багатих і знатних женихів просили її руки.

Один святий старець сказав Катерині, що він знає Юнака, Котрий перевершує її в усьому, і вручив їй ікону Божої Матері з Богонемовлятом Ісусом на руках. І Катерина, відчувши заклик Господній, вже в глибокому, правдивому смиренні й покорі волі Божій, обрала шлях наслідування Господа, і відтепер її надихала одна мета: жити для Ісуса Христа. Свята Катерина молилася всю ніч і удостоїлася бачити Пречисту Діву Марію, Яка просила Свого Сина подивитися на Катерину на колінах, але Немовля тоді відвернув Своє лице.

Коли старець навчив святу таємниць християнської віри і здійснив над нею таїнство хрещення, їй знову було видіння Пресвятої Богородиці з Немовлям. Тепер Господь Ісус ласкаво дивився на неї і дав їй перстень, таким чином заручивши її із Собою.

У той час в Олександрії було пишне язичницьке свято. Свята Катерина безбоязно пішла до головного жерця - імператора Максиміана, сповідала свою віру і мудро викрила омани язичників. Краса дівчини полонила правителя. Максиміан спробував спокусити святу Катерину багатством і славою. Отримавши гнівну відмову, імператор піддав святу жорстоким мукам, а потім кинув у темницю. Наступного дня мученицю знову привели на судилище. Під загрозою колесування їй запропонували принести жертву богам, але Ангел розтрощив знаряддя страти. Свята Катерина твердо визнала вірність своєму Небесному Нареченому - Христу і з молитвою до Нього сама поклала голову на плаху під меч ката.

Мощі святої Катерини були перенесені Ангелами до Синайської гори. У VI столітті за одкровенням були знайдені глава і ліва рука святої мучениці і з почестями перенесені в новостворений храм Синайського монастиря, побудованого імператором Іустініаном.

Святу Катерину шанують і на Сході, і на Заході. У західній традиції вона вважається Небесною покровителькою навчання, в східній - Господньою захисницею під час вагітності та пологів. На Русі напередодні свята дівчата - за заступництвом святої Катерини - постили і молилися, просячи Бога про вдале заміжжя.

День святої Катерини: традиції свята

Зазвичай, 7 грудня проходить чимало урочистих богослужінь у церквах. Хоча це і не офіційний вихідний, люди все одно намагаються піти на ці заходи. 

День великомучениці Катерини, у народі "Катерини" - це свято дівочої долі. У цей день перед образами цієї святої дівчата ставлять свічки, а потім під вечір ворожать на свою долю.

Перед сходом сонця дівчина йде в садок і зрізує гілочку вишні. В хаті дівчина ту гілочку ставить у пляшку з водою і чекає свята Меланки. Якщо до Меланки вишня зацвіте – добрий знак, засохне гілочка без цвіту – кепська ознака. Дівчата так це тлумачать: є цвіт на гілочці – буде весілля, нема – восени доведеться Покрову благати: “Свята мати, Покрівонько, покрий мою голівоньку”.

Увечері дівчата сходяться до однієї хати і варять спільну вечерю – борщ і кашу. Приходять хлопці, починаються розваги: сміх, співи, але без танців, бо то піст.

Опівночі, перед “першими півнями”, дівчата беруть горня з “вечерею”, обгортають його новим рушником і йдуть “закликати долю” до воріт. Кожна з дівчат вилазить по черзі на ворота, тримаючи в руках горня з кашею та борщем, і тричі гукає: "Доле-доле, йди до мене вечеряти!"

Якщо в цей час заспіває півень, “доля обізвалася”, якщо ж ні: “Доля оглухла, не чує мого голосу”. Журиться дівчина і проклинає долю: “Щоб ти зозулі не чула, блуднице моя!” Та це ще не біда. Гірше, коли зірка з неба впаде. “Погасне Доля!” – злякано шепочуть дівчата.” Якщо десь у цю мить загавкав пес чи озвалася якась інша худобина, це означало, що доля почула дівочі благання і з тієї сторони слід чекати нареченого. Причому якщо закукурікав півень – парубок прибуде статний і багатий; якщо озвався собака – чоловік буде вірний і не дуже страшний, трохи сварливий; якщо заіржав кінь – чоловік трапиться роботящий, спокійний, але з характером.

Розповідають, що під час такого ворожіння уже в наш час до горщика підбіг щур і почав їсти кашу, аж за вухами лящало. Дівчина як побачила, то зомліла. А весною приїхали в село іноземці з Франції по обміну досвідом господарювання і вирощування цукрового буряка. Дівчина познайомилася з одним із них і незабаром вийшла заміж . Поїхала жити на батьківщину чоловіка і писала батькам, що він дуже  добрий. З тих пір у селі знають, що щур – то чоловік-іноземець.

Хлопці цього дня постилися до служби Божої і щиро молилися, аби Бог дав їм хорошу дружину – роботящу, не ледащу, до того ж лицем пригожу і до чоловіка лагідну.

В народних переказах дівоча доля – то гарний і вдатний хлопець, а чоловіча – гарна та працьовита жінка. Та вона буває і роботящою, і лінивою – це вже кому яка дістанеться. Вгадати, звичайно, нікому не дано.

Вдалу і щасливу долю могла приворожити і сама дівчина. Треба було лише причепуритися: одягти сорочку самотканну, вишити на ній гарні візерунки, а по низу – меандри (символічні зазубринки). Плахту чи спідницю треба було підв’язати тканою крайкою чи вишитим золотом поясом. У коси заплести червоні та золоті стрічки, а ще взути чобітки на підборах. А до того ж усміхнене миле личко, розважна розмова – і найкраща доля приголубить таку господиньку і розумну дівчину.

Народні прикмети:

• Катерина по воді, то Різдво по льоді.
• Як на Катерини холодно, то буде голодно.