Юдеї 12 грудня з заходом сонця розпочинають святкувати Хануку

Свято вогню, світла, радості і веселощів — Хануку — юдеї відзначають 25 дня місяця Кіслев. Цьогоріч святкування розпочинаються ввечері 12 грудня. Відзначають Хануку 8 днів.  Триватиме святкування до 20 грудня. Ханука не є храмовим святом, про нього не йдеться у Святому Письмі, а історичним. Хоча воно вшановується юдеями і набуло своєї традиції.

Головний ритуал — запалювання ханукальних свічок на честь чуда, яке сталося в Єрусалимському Храмі після повстання Маккавеїв у середині ІІ ст. до н.е. Тоді, під час правління над Юдеєю Антіоха ІV Епіфанія, юдеям заборонили проводити в Єрусалимському Храмі служіння, вклонятися єдиному Богу. І для того, щоб „полегшити” еллінізацію євреїв, у 168 р до н.е. на жертовнику поруйнованого його воїнами Храму цар власноручно зварив свиню, тим самим осквернивши жертовник. А на подвір’ї храму наказав поставити скульптуру Зевса.

Проти таких дій царя повстав священик Матафії Гасмоней, у гніві він вбив зрадника, що вже готовий був принести жерву Зевсові. У священика було 5 синів, вони напали на солдат, посланців царя, і перебили їх. Тоді Матафія і його сини пішли в гори, де очолили партизанську війну „за Єдиного Бога”. Ватажком повстання після смерті Матафії став його середній син Єгуда на прізвисько „Молот” (на івриті Маккабі або Маккавей) — звідси повстання отримало назву Маккавеї.

Протягом трьох років повстанці отримали низку перемог і звільнили від Селевкідів частину Юдеї, у т.ч. Єрусалим. Повсюди вони руйнували язичницькі жертовники. А зайшовши до звільненого Храму, вони побачили, що храмова менора осквернена або зіпсута. Тому вони зробили нову символічну менору, використавши для цього вісім бойових списів. Таким чином, це був символічний знак перетворення зброї на символ миру, про що говорив пророк Ісая. Цей світильник неодноразово згадується в Талмуді (РхШ, 24б; АвЗар, 43а; Мен. 28б).

У перекладі слово „ханука” означає "оновлення", або „новосілля” (ханукат га-байт).

Запалювання свічок під час Хануки відбувається, згідно з Талмудом, „відразу, як почне темніти і перехожі почнуть залишати вулиці”. При цьому проголошується благословення на запалювання свічок і на чудо, яке сталося. А у перший вечір свята додається благословення і на час (ше-гехіяну — подяка Богові, що дав дожити до цього дня і виконати цю місію). Після цього читається уривок з трактату Софрім, в якому пояснюється, в чому полягає міцват нер Ханука — заповідь ханукальної свічки.

У молитвах святкових днів згадується чудо Хануки та проголошується перемога малих над великими, слабких над сильними, світу над пітьмою.

Про свято Хануки розповідає Сіва ФАЙНЕРМАН, помічник головного рабина України громад прогресивного юдаїзму у Західній Україні.

— Що це за свято, що воно означає і як виникло?

— У часі правління над Юдеєю Антіох ІV Епіфаній, сирійський цар з династії Селевкідів, заборонив юдеям проводити в Єрусалимському Храмі служіння, вклонятися єдиному Богу. І для того, щоб „полегшити” еллінізацію євреїв, у 168 р до н.е. на жертовнику поруйнованого його воїнами Храму він власноручно зварив свиню (нечисту тварину для юдеїв), тим самим осквернивши жертовник. А на подвір’ї храму наказав поставити скульптуру Зевса. По цілій Юдеї пішли озброєні посланці царя з метою навернення євреїв до язичництва.

У містечку Модіїн жила родина священика Матафії Гасмонея з п’ятьма дорослими синами. Коли до його міста прийшли царські посланці і встановили язичницький жертовник, то один з мешканців спокусився і був готовий принести жертву Зевсу. У гніві Матафія вбив зрадника, а його сини напали на солдат і перебили їх. Тоді Матафія і його сини пішли в гори, де очолили партизанську війну „за Єдиного Бога”. Ватажком повстання після смерті Матафії став його середній син Єгуда на прізвисько „Молот” (на івриті Маккабі або Маккавей) — звідси повстання отримало назву Маккавеї.

Протягом трьох років повстанці отримали низку перемог і звільнили від Селевкідів частину Юдеї, у т.ч. Єрусалим. Повсюди вони руйнували язичницькі жертовники. А зайшовши до звільненого Храму, вони побачили, що храмова менора осквернена або зіпсута. Тому вони зробили нову символічну менору, використавши для цього вісім бойових списів. Таким чином, це був символічний знак перетворення зброї на символ миру, про що говорив пророк Ісая. Цей світильник неодноразово згадується в Талмуді (РхШ, 24б; АвЗар, 43а; Мен. 28б).

Тема чуда, котре відбулося при запалюванні храмової менори, знаходить своє відображення в давніх коментарях Мегілат Тааніт, у барайті з трактату Шаббат Вавилонського Талмуду (21б). Гасмонеї раптово побачили, що лише один з глечиків з олією для менори є не оскверненим завойовниками, а олії в ньому є лише на один день. Вони все ж запалили менору, але у результаті олія горіла вісім днів. У пам’ять про ці події головна міцва (заповідь) Хануки — запалювати ханукальні свічки. Варто наголосити, що Ханука не є храмовим святом, про нього не йдеться у Святому Письмі, а історичним. Хоча воно вшановується юдеями і набуло своєї традиції.

— Чому ми говоримо про вісім свічок і вісім днів, якщо у храмовій менорі, як говорить Святе Письмо, мало бути лише сім світильників?

— Згідно з 2-ю книгою Маккавеїв, свято продовжується вісім днів, як це встановив цар Соломон, святкуючи відкриття першого Храму. На думку більшості сучасних юдейських вчених-богословів, Єгуда Маккавей і його соратники встановили свято, яке стало своєрідним повторним освяченням Храму. Також вони в той день відсвяткували згідно з правилами храмового ритуалу свято Суккот, яке було пропущене через війну з Селевкідами, яка унеможливила прихід прочан до Храму. Друга книга Маккавеї згадує, що під час праздництва, влаштованого Гасмонеями, учасники несли арба’а мінім (чотири рослини — пальмова гілка, гілки мірти, верби і цитрусовий плід етроґ), здійснили обряд бет-шева (радості) і співали Галлєл (алилуя).

Таким чином, ханукія (ритуальний підсвічник на свято Хануки) має 8 світильників і місце для дев’ятого допоміжного (шамаш), котрим запалюють свічки. А заповітного золотого семисвічника сьогодні, на жаль, поки що немає, як немає і відновленого Храму.

— А який порядок їх запалювання?

— Запалювання свічок, як навчає Талмуд, відбувається „відразу, як почне темніти і перехожі почнуть залишати вулиці”. При цьому проголошується благословення на запалювання свічок і на чудо, яке сталося. А у перший вечір свята додається благословення і на час (ше-гехіяну — подяка Богові, що дав дожити до цього дня і виконати цю місію). Після цього читається уривок з трактату Софрім, в якому пояснюється в чому полягає міцват нер Ханука — заповідь ханукальної свічки. У молитвах святкових днів згадується чудо Хануки та проголошується перемога малих над великими, слабких над сильними, світу над пітьмою.

— А де саме ставляться свічки? Чи можна їх ставити вдома?

— У трактаті Шаббат обумовлено, що свічки Хануки необхідно розміщувати на видному місці: перед будинком, перед вхідними дверми або на вікні, щоби нагадувати (сповіщати) про чудо.

Вважається, що ханукальні свічки, як і будь-які ритуальні свічки, не можна використовувати у буденних справах.

— Чи є на це свято якась особлива кухня, звичаї?

— На свято Хануки їдять все, що готується на олії — деруни, пампухи з начинкою, сирні млинці, солодкі яєчні пампушки (манделах), хрусти. Існують ще й місцеві особливості. Наприклад, кнедлі, які готуються з сиру та борошна, картопляний пиріг.

Особливо потішне це свято для дітей. Їх навчають бути щедрими і справедливими (цедака), з малих років привчаючи віддавати частину своїх заощаджень на доброчинність. Тому на Хануку їм спеціально дають гроші (хануке-гелт) для благодійності. Також дарують солодощі, іграшки.

Діти бавляться спеціальними чотирикутними дзиґами — севіон, на краях яких написані 4 літери, які означають „Чудо велике сталося тут (там)”. Кожна дитина загадує одну з літер і перемагає той, на який бік зупинилася дзиґа. Переможець отримує фант. Десять фантів обмінюються на одну цукерку або горіх. А переможених не буває, бо кожен все-таки колись має виграти.

На це свято прийнято ходити в гості та запрошувати до себе друзів та рідних. Ханука — це тепле сімейне свято, під час якого розповідають про чудо, яке сталося з євреями, або інші повчальні історії.