З 1935 року радянська влада почала стимулювати проведення новорічних «йолок». В той час кожне свято носило той чи інший політичний підтекст, вважає історик Мирослав Борисенко. Що ми відзначаємо: про свята та обряди, які з’явилися за радянської доби. Доктор історичних наук, професор КНУ ім. Тараса Шевченка Мирослав Борисенко розповідає про мутації у святкуванні нового року в СРСР і лекцію «Нові свята та обряди у міському просторі України (50-80 ті роки ХХ ст.).
Василь Шандро: 1947 — 1 січня в СРСР оголосили вихідним днем. Що відбулося зі святами після війни? Чому повоєнний час такий важливий, чи в ньому більше змін відбувалося, чи він був продовженням того, що відбувалося в 20-30-ті роки.
Мирослав Борисенко: Взагалі вихідний день 1 січня – його оголошували кілька разів і до цього. Радянські календарі постійно змінювалися. Іноді це був вихідний, іноді робочий. З 1947 року це свято набуває такого більшого поширення внаслідок масової популяризації. В СРСР, як і в інших тоталітарних державах, до свят ставились з величезною увагою і пошаною. В нацистській Німеччині існувало навіть спецуправління державне, яке називалося святами. І в радянський час, починаючи з 1932 року, всі органи місцевої влади повинні були виділяти спеціальні бюджети, були спецкомісії, які працювали над запровадженням різних свят. Переважно політичних. В радянський час кожне свято носило той чи інший політичний підтекст. Його навіть можна було побачити в новорічних святах. Хоча, звичайно, новий рік не є вигадкою більшовиків, ні Дід Мороз, ні Снігуронька, не є символами радянськими, як це часто зараз можна почути.
Новий рік був світським святом, не релігійним, не церковним. Він поширювався в колишній Російській імперії з другої половини 19 століття, це свято було більше аристократичної частини міського населення, яке жило за офіційним календарем. Сільське населення жило за іншими своїм уявленнями про час і простір. Оце офіційне свято поступово перекочувало в сферу політики вже в радянський час.
В 20-30 роках намагання замінити Різдво новим роком ще не було, просто хотіли створювати нові свята. Але в 1935 році, це відомий такий факт, коли влада почала стимулювати проведення новорічних «йолок». Хоча їх проводили ще і перед революцією, а з того часу це стало одним з найважливіших завдань кожного радянського керівника – провести новорічне свято.
Василь Шандро: Для чого, чи була політика в Новому році?
Мирослав Борисенко: Це була така цивільна альтернатива різдвяних свят. Намагалися весь час провести якусь політичну кампанію, відвернути людей від святкування Різдва. Це поєднувалося з постійними нападами на церкви в прямому і переносному сенсі.
Василь Шандро: Які нові обряди з’явились в другій половині20 століття?
Мирослав Борисенко: Ми бачимо багато ритуалів, типових для європейських народів. В більшості своїй радянські обряди – ті ж самі демонстрації – вони в більшості сформувалися в кінці 19 століття як відголосок політичної боротьби. На демонстрацію в радянський час ходили за списками, за наказом, хоча багато хто каже, що вони робили це з задоволенням, це було весело. Але в цьому і є суд радянськості: людина робить щось з примусом, але отримує від цього задоволення. Це таке незрозуміле протиріччя СРСР, яке потребує вивчення.
Назвати радянські свята, що вони реально стали частиною святкової обрядовості українців – я думаю не варто. Ми бачимо, що як тільки в календарі цей день перестає бути червоним, вихідним, як тільки влада перестає приділяти цьому увагу, то це свято поступово зникає, як це сталося з 23 лютого. В більшості цих свят було більше політики, а не власне свят.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
