загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Пенсіонер навчається грі на скрипці, якій більше 100 років

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Житель села Кортеліси, що на Волині, Михайло Краглик у свої шістдесят п’ять років вирішив продовжити родове заняття з діда-прадіда – уже більше року опановує мистецтво гри на скрипці.

Каже, що це хобі у нього для душі. Позитивно сприйняла захоплення свого чоловіка й дружина. Всебічно підтримують діти, внуки та чимала родина. Раз у місяць Михайло Костянтинович їде у Ратне до свого наставника, відомого у районі скрипаля Марка Несторовича Кучабського, який люб’язно погодився надавати уроки. Він порадив, що полагодити у скрипці, яка п’ятнадцять років пилилася у старовинному дерев’яному футлярі. І зазвучав столітній музичний інструмент у руках Михайла Костянтиновича. Він уже виконує «Гімн Полісся»,«Краков’як», польки, частівки, колядку «Нова радість» та вивчає нові твори.

— Знаєте, мабуть, у кожної людини настає у житті період, коли вона хоче займатися чимось для душі, а не тільки занурюватися з головою у щоденну рутинну сільську працю. А з музикою, співом знайомий із дитинства, грав на кларнеті у шкільному духовому оркестрі, — розповідає Михайло Костянтинович.     – Мій прадід грав на скрипці, згодом навчив свого сина, мого діда, а вже той мого батька. І усі вони самоучки, грали на весіл-лях та на вечорницях. Тепер на цій же скрипці, яку після смерті батька привіз мені брат, вирішив навчитися грати і я. Так би мовити, продовжую династію скрипалів. В основному у репертуарі батька, так як це було ще за Польщі, були польські та українські пісні. Він дуже вправно грав з юних літ. Не полишав скрипку й після повернення з фронту, і коли вже створив свою власну сім’ю. Пригадую, що у селі Воркомле Камінь-Каширського району, звідки я родом, було багато скрипалів-самоучок. По-збираються у нас в хаті, бо мій батько найкраще володів скрипкою, просять, щоб він щось зіграв, діляться навиками, і усі твори на слух сприймали. Мій брат свого часу дуже гарно грав на решітці, одному з найдавніших ударних музичних інструментів, його ще називають бубон. З батьком удвох як заграють!.. Пізніше він на слух навчився грати й на скрипці та на гармошці, на якій виходило й у мене грати. Братові у житті музика не пригодилася, далі не захотів у цьому напрямку розвиватися. А я от на старості літ надумав.

Рід Крагликів завжди славився своєю музикальністю та співучістю. І тепер, коли зберуться за родинним столом — у Михайла Костянтиновича три брати і дві сестри, троє вже дорослих дітей, — не втрачають нагоди поспівати. А Михайло Костянтинович і донині активний учасник художньої самодіяльності у селі Кортеліси. Заохочує до музики, до праці внучат, розповідає їм історію роду. Щоб пишалися та брали приклад, адже їхній прадідусь, який, окрім того, що бездоганно грав на скрипці, був ще й хорошим майстром на всі руки – будівельником, бондарем, кушнірем і римарем. Сам виготовляв вози, сани та ще багато чого по господарству. Батькову науку перейняв і Михайло Костянтинович, в усьому вдома дає лад.

На Ратнівщині Михайло Костянтинович із 1972 року. Направили його вчителем німецької мови у Забродівську школу після закінчення Дрогобицького державного педагогічного інституту імені Івана Франка. Згодом шість років був директором у Млинівській школі, довелося дванадцять років працювати головою виконкому Кортеліської сільської ради. Після чого Михайла Костянтиновича знову покликала педагогічна нива у кортеліську школу, звідки пішов на пільгову пенсію і ще чотири роки працював землевпорядником у Височненській сільській раді.

Джерело:
До списку новин