Про самотність розкаже соціальний фотопроект

За щоденними великими й малими подіями якось не встигаємо (чи не хочемо?) звертати увагу на переживання окремих людей. Ось плаче, притулившись до паркана, дитина. Бабця повільно переходить вулицю, наражаючи себе на нецензурну лайку водіїв. Дідусь зі сльозами на очах намагається сісти в переповнений тролейбус. Усе це наше буденне, щоденне буття. Інколи треба спинитися. Подивитися людині в очі. Запитати її про самопочуття. Про проблеми та незгоди. Може, цій людині стане тепліше від вашого слова, від вашої турботи.

Фотовиставка «Самотні душі», яку експонують у Черкаському художньому музеї, — саме про це. Про людяність, про тих, хто, по суті, прожив життя, але з якихось причин залишився самотнім. Свої фотополотна представив на огляд глядачів черкаський фотограф Олександр Рибалка. Соціальний фотопроект місцевої газети «Нова доба» ставив за мету привернути нашу увагу до одиноких, які перебувають в будинках для людей поважного віку, потребують уваги і турботи. «Самотні душі» — це фоторозповіді про звичайних людей зі звичайними життєвими історіями.

— Працюючи над проектом, я шукав самотні душі, хотів передати їхні образи у світлинах, — сказав Олександр. — А ще думку про те, що життя на цьому не завершується. І хоч тіло старіє, душа завжди молода. Довго спілкувався з кожним зі своїх героїв. Не підписував імен, бо головне — очі й душа людини, в яких, якщо придивитися, можна побачити багато. Хтось із них залишився без дітей, без близьких, у когось немає домівки, когось вигнали, а хтось усе життя прожив самотнім. Однак кожен з них потребує уваги. Я не хотів робити із зображеного трагедію, а просто прагнув донести до інших, що не варто забувати про людей похилого віку, адже на кожного з нас свого часу чекає старість.

«Проект «Самотні душі» — це не просто фотовиставка, — зауважив перший заступник голови облдержадміністрації Віталій Коваль. — Це журналістський погляд на людей, які через певні обставини змушені жити в соціальних закладах. Приємно, що журналісти звернули увагу на таку тему. Адже всі ми маємо хоч частково жити долями інших і за потреби допомагати. Бо й справді доля кожної людини унікальна, і в очах кожного з них — життєва драма, власна історія, часто трагічна. А цей фотопроект, який уже став благодійним, дає змогу поглянути на тему зовсім з іншого ракурсу».

Ініціатори та автори проекту задля втілення задуму відвідали три соціальні заклади області — в Чигирині, Пальмірі Золотоніського району та Степанцях на Канівщині.