Блоги
Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Необхідне Вам лікування співвідносно з Вашою пенсією становить:

100-річчя бою під Крутами: в Україні вшановують пам'ять студентів, що полягли у нерівному протистоянні із більшовиками

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

100 років тому, 29-го січня, поблизу залізничної станції Крути, що на Чернігівщині, відбувся бій між УНР та червоною гвардією. Кількасот студентів та кадетів виступили тоді проти 6 тисяч більшовиків. В українську історію ця битва увійшла як символ патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежність України.  

Тоді 420 українських юнаків виступили проти 4 тисяч московсько-більшовицьких «ординців». 

У другій половині грудня 1917 року, після сумнозвісного «Маніфесту до українського народу» Леніна і створення прокремлівського маріонеткового уряду Української Радянської Республіки, почалася неоголошена інтервенція більшовицьких військ в Україну. «Соціалістичний» уряд УНР, окрім вимушено незалежницького IV Універсалу від 22 січня 1918 року, практично не мав чим відповісти. Позаяк тодішнє керівництво Центральної Ради переважно дотримувалося позиції, висловленої головою уряду УНР Володимиром Винниченком ще у квітні 1917 року: «Не своєї армії нам треба, а знищення всяких постійних армій. Не українську регулярну армію нам треба організовувати! Українського мілітаризму не було і не повинно бути».

Суть тих подій дуже точно окреслив відомий український історик Дмитро Дорошенко«Центральна Рада, яка ще в початку літа могла сказати, що вона спирається на мільйони багнетів, на зорганізоване робітництво й селянство, за якихось 3-4 місяці не мала вже й кількох тисяч війська, яке б її активно боронило, коли настала боротьба з більшовиками» («Історія України 1917-1923 рр.»).

Саме в тих критичних умовах штучної «обеззброєності» української революції 5 січня 1918 року зі студентів київського Університету св. Володимира і новоствореного Українського Народного університету самоорганізувався Студентський курінь січових стрільців. До нього долучилися учні старших класів Київської гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства. Було сформовано дві добровільні сотні молодих вояків (на жаль, погано вишколених і недостатньо озброєних) – під командуванням сотника Андрія Омельченка.

Попри шалений артилерійський обстріл і піхотні атаки, недосвідчені студенти та юнкери протрималися цілих 5 годин. Що уможливило виграш часу для організації відступу українського уряду з Києва, а також – втримування позицій під час доленосних переговорів у Бресті. Втрати сторін так само говорять самі за себе: близько 300 вбитими з боку інтервентів і, за різними даними, від 127 до 146 українських вояків. 27 хлопців зі Студентської сотні – через провальну координацію дій при наказі відступу – були схоплені в полон і звіряче замордовані.

Актуальну оцінку тих незабутніх подій дав знаний дослідник визвольних змагань українського народу в першій половині ХХ століття, президент Історичного клубу «Холодний Яр» Роман КОВАЛЬ:

– Як на мене, чи не головною причиною поразки УНР в боротьбі за українську державність стала ганебна нерішучість тодішніх керманичів, політика напівзаходів. Так, у ІІІ Універсалі нібито проголошується незалежна держава, і в цьому ж тексті – «у нерозривному зв’язку з Росією»! А вже після проголошення повної незалежності України в ІV Універсалі, на захист якого і виступили крутянці, Михайло Грушевський пише у своїй статті: буцімто, самостійність – це не кінцева мета українського народу, а лише «шлях до федерації з іншими республіками». Насамперед – з Росією.

На превеликий жаль, ніхто не відповів, навіть морально, за смерть од більшовицьких багнетів квіту української нації – ні Петлюра, ні Грушевський, ні Винниченко. Сьогодні ж винуватців нашої національної поразки й катастрофи канонізують, ставлять їм пам’ятники, називають їхніми іменами вулиці, площі, премії… Водночас на 27-у році нашої незалежності ще й досі не встановлено в Києві монумент Героям Крут. Цього немає навіть у планах – ані Оргкомітету з відзначення 100-річчя української революції, ані Інституту національної пам’яті.

 

Джерело:
До списку новин