загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Мистецтво з відходів

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Незвичайні «картини» на фасадах гаража та господарських спорудах – витвір митця-самоучки Надії Стрішної з села Кинашівка, що на Чернігівщині. Створені руками майстрині мальовничі образи казкових персонажів, тварин та квітів зачаровують своєю невимушеністю. І вся ця краса – фактично зі сміття – викладена звичайними пластиковими кришечками.

Майстриня-самоучка

Художньо-мистецькі твори із пластику є досить популярним явищем за кордоном. Відома американська художниця Мері Еллен Крото навіть створила свій автопортрет із пластикових кришок, продемонструвавши світу, що витвір мистецтва можна створити з будь-якого підручного матеріалу.

Надія Стрішна дещо скромніша за відому американку, та й художніх інститутів не закінчувала. Все життя жінка прогарувала у місцевому господарстві, аж доки її не скоротили.

«Я працювала на фермі, – каже Надія Іванівна. – Коли мене скоротили перед пенсією, то місця собі не знаходила, думала, й дах поїде».

Наші невтомні жінки без роботи сидіти не звикли, тож почала Надія Іванівна нашукувати й собі якесь практичне заняття. А тут якраз на курятнику фарба облупилася.

«Спробувала я пластиковими кришечками картину зліпити – і вийшло», – пригадує Надія Стрішна.

Прикрашала курятник жінка з допомогою молотка та цвяхів. Перш як приступити до роботи, Надія Іванівна розсортувала та помила кришечки. Результат настільки сподобався майстрині, що вона вирішила не зупинятися на досягнутому і продовжила збирати кришечки. «Картини» на фасаді та господарських спорудах у дворі нагадують схеми для вишивки хрестом. Коли сусіди дізналися про це захоплення, то почали приносити Надії Стрішній матеріал для творчості з усіх закутків села.

За словами майстрині, це нетрадиційне мистецтво, як і будь-який інший творчий процес, потребує сконцентрованості та терпіння.

«Коли ми почали торгувати вдома одягом, багато односельців зацікавилися моїми виробами і пробували й собі зробити щось подібне, але швидко кидали заняття, бо воно потребує багато терпіння та вільного часу, – пояснює Надія Іванівна. – Тож на село я одна така».

Перший посол Королівства Норвегії був вражений

З подвір’ям Надії Стрішної пов’язана ще одна цікава історія. Чи може хто собі уявити, щоб до звичайної сільської пенсіонерки завітав перший в історії незалежної України посол Норвегії? Ще й не просто завітав, а був вражений талантом майстрині-самоучки.

Справа в тому, що у Кинашівці орендує та обробляє селянські паї ПП «Артанія-Агро», одним із засновників якого є норвежець Хель Магнус Нолан. Минулого літа він привіз на Борзнянщину свого земляка і друга – Ойвінда Нордслеттена – першого посла Королівства Норвегії в Україні. Норвежці були вражені від усього побаченого – природи, землі, врожаїв і людей.

«Перше, що він спитав, коли зайшов на подвір’я, це яку воду ми п’ємо, – пригадує Надія Стрішна. – Коли я сказала, що з власної криниці, то посол почав пити воду прямісінько з відра, розповідаючи про те, що в житті не пив нічого смачнішого».

До речі, Ойвінд Нордслеттен досконало володіє 16-ма мовами, знає і українську. За словами Надії Іванівни, посол поцікавився, як місцеві мешканці ставляться до свого північного сусіда – Росії. Коли ж посол отримав негативну відповідь, то був ще більше задоволений українцями.

Вдосталь намилувавшись витворами місцевої майстрині та напившись води, колишній дипломат поїхав, так і не почувши про того, хто ж востаннє чистив криницю зі смачною водою. Покійний чоловік Надії Стрішної Олексій Єстаф’євич був майстром на всі руки і навіть у поважному 70-річному віці чистив від намулу людські колодязі. Завдяки його невтомним рукам їхні з Надією Іванівною діти, онуки та правнуки п’ють чисту, мов сльоза, джерельну воду. Самі п’ють і послів пригощають!

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора

 

 
Джерело:
До списку новин