Від 6 березня, рівно 15 років тому наш Славень перестав бути «піснею без слів», як сумно жартували  українці. Справді, музика авторства Михайла Вербицького була затверджена в якості Гімну ще 15 січня 1992р., а от  текст Павла Чубинського обережні українські владці все промовляти вголос побоювалися.

Зрештою, навіть і після затвердження текст Гімну залишився скороченим. Стаття 1 згаданого закону зазначає: «Державним  Гімном  України  є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

"Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду".

НАПИСАТИ ПІСНЮ ДОПОМОГЛИ СЕРБИ

Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року, коли на одній з вечірок у Павла Чубинського, етнографа, фольклориста та поета, сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню. Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом подався в іншу кімнату, а через півгодини вийшов звідти з готовим текстом пісні "Ще не вмерла Україна", яку тут же проспівали на сербський мотив. 

ЗА СТВОРЕННЯ ВІРША ЙОГО АВТОРА ВИСЛАЛИ В АРХАНГЕЛЬСЬКУ ГУБЕРНІЮ

Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об'єднаних у Громаду, сталося дуже швидко. 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського "за шкідливий вплив на розум простолюду" ("за вредное влияние на умы простолюдинов") на проживання в Архангельську губернію.

РАДЯНСЬКА ВЛАДА БОЯЛАСЯ ЙОГО ЯК ВОГНЮ

Коли в Радянському Союзі було вирішено створити окремий гімн для кожної країни в його складі, то "Ще не вмерла Україна" був відкинутий як варіант, щоб не викликати сепаратистські настрої серед українців. Потрібен був текст, в якому б стверджувалося, що Україна — держава, що входить до складу СРСР, що вона там "Між рівними рівна, між вільними вільна" та обов'язково повинна була висвітлена комуністична партія. Це завдання виконав Павло Тичина. Його варіант "Живи, Україно, прекрасна і сильна", покладений на музику Антона Лебединця, став державним гімном Української РСР у період з 1949 до 1991 роки.

СОЦІАЛІСТИЧНА ПАРТІЯ ТА КОМПАРТІЯ ВІДМОВИЛИСЯ ГОЛОСУВАТИ ЗА ДЕРЖАВНИЙ ГІМН

У 2003 році проект закону "Про Державний Гімн України", запропонований тодішнім Президентом України Леонідом Кучмою, підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 із 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику Михайла Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.

НА ЧЕСТЬ ДЕРЖАВНОГО ГІМНУ ВИПУСТИЛИ СРІБНУ МОНЕТУ

В 2005 році введено ювілейну монету номіналом 10 гривень "Державний Гімн Украї́ни", присвячену державному символу і випущено на відзначення 140-ї річниці його першого публічного виконання.  Монета належить до серії "Відродження української державності".

СТАВ ПОПУЛЯРНИМ ПІД ЧАС ПОМАРАНЧЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ТА РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ

Гімн України набув значної популярності в ході масових протестів 2004 та 2013 років. Композитор Валентин Сильвестров, що виходив на акції протесту в Києві, так охарактеризував український гімн:

"Гімн України — дивовижний. Спочатку він начебто не справляє враження, але це лише на перший погляд. Насправді його створив Михайло Вербицький — церковний композитор середини ХІХ століття. Він жив в Австрійській монархії, мабуть, дуже любив Шуберта, у нього був мелодійний дар — це помітно з його літургій. Він був церковним композитором. І ось цю патріотичну пісню він теж створив як церковний композитор. Це ж алілуя, розспів (наспівує). У гімнах ніде такого немає! Це унікальний твір: це — гімн України, але в ньому є ознаки літургійного початку. У цьому гімні затонула якась пам'ять про літургію, про всеношну. У цьому простому наспіві немов дме вітер, немов гілки дерев співають".

Однак, поза сумнівом, справжні патріоти України знають наш Гімн від першого до останнього рядочка:

Національний Гімн України 

Ще не вмерла Україна, і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу, тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону

В ріднім краю панувати не дамо нікому;

Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,

Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Приспів.

А завзяття, праця щира свого ще докаже,

Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,

За Карпати відіб'ється, згомонить степами,

України слава стане поміж народами.

Слава Україні! Героям слава!