Пам’ять про тих, хто покинув наш світ, молитви за померлих, звернені до Бога, є важливою складовою православної віри. Для Господа всі живі, і поминати померлих друзів, родичів і знайомих — справа богоугодна. Саме тому в православному календарі налічується більше десятка поминальних днів.
Кілька разів на рік ми чуємо таку фразу: «Сьогодні батьківська». Що це означає і чому батьківська? Дні, коли покійних поминають особливим чином, в році кілька. Свою назву вони отримали завдяки тому, що в зверненнях до Господа люди в першу чергу згадували своїх померлих родичів. Субот, які називаються батьківськими, 7, з року в рік їх дати змінюються, так як залежать від дат інших церковних свят. Решта ж дні поминання покійних, крім Семика, не є перехідними святами, їх дати фіксовані.
Цього року поминальний день припадає і на 17 березня. У православних храмах завжди проводять Літургії, молячись за померлих в суботні дні, що випадають на 2-у, 3-ю і 4-ий тиждень пісту. Всі віруючі мають можливість не тільки піставити свічки, подати записки за упокій, написавши в них відповідні імена, або замовити сорокоуст, а й бути присутнім на Літургії особисто.
Ще один примітний факт полягає в тому, що протягом усього Великого пісту заупокійні Літургії в православних церквах ніколи не проводяться, крім трьох зазначених субот. Після заупокійної служби прийнято відправлятися на кладовищі, щоб ушанувати пам’ять своїх померлих родичів і знайомих в місцях їх останнього спочинку. Хоча священнослужителі говорять, що після участі в заупокійних службах ходити на цвинтарі необов’язково, так як в набагато більшої уваги потребують не тіла, а душі покійних.
Радоница в 2018 році — 17 квітеня
Цей день поминання покійних в 2018 році припадає на 17 квітня. Як не дивно б це звучало, але даний день частіше називають святом, хоча, по суті, він є днем поминання. Назва походить від слова «радість». Справа в тому, що на Радоницю йдуть на кладовище, щоб відзначити Воскресіння Христове з померлими родичами, поділитися з ними радістю від того, що Христос воскрес, а смерть і зло були переможені.
З собою на цвинтар беруть паски, крашанки, солодощі (найчастіше цукерки) і іншу освячену в церкві харчі. Частина їжі роздають жебракам і дітям, частина кладуть на могилки, частина з’їдають самі. Однак священики не рекомендують влаштовувати грандіозні бенкети біля могил, адже така поведінка говорить про неповагу до світу мертвих і зокрема до своїх покійним родичам. В іншому ж на Радоницю радіють і організовують традиційний поминальну вечерю.
Троїцька субота в 2018 році — 26 травня
У 2018 році Троїцька субота, яка до того ж є Вселенською, припадає на 26 травня. У цей день відвідують заупокійні служби, що проводяться в храмах, ставлять свічки за упокій померлих родичів, ходять на кладовище. На Троїцьку суботу прийнято прикрашати могили свіжою зеленню, адже в цю пору природа остаточно прокидається, з’являється молоде листя і трава, цвітуть ранні квіти.
Так як субота є Вселенської, в цей день згадують не тільки родичів, але і всіх колись жили на Землі і пішли в світ інший християн. Деякі віруючі люди, які відвідують цвинтарі, добровільно прикрашають незнайомі їм могили зеленими гілками і травою. Також варто відзначити, що саме Троїцька Вселенська субота є головним днем, коли вшановується пам’ять всіх померлих людей православної віри.
Як пояснюють священнослужителі, будь-який християнин, що жив на Землі, вніс свою лепту в будівництво Божого Царства, яке обов’язково встановиться після другого пришестя Христа. Саме після цієї події все коли-небудь померлі християни воскреснуть, знайшовши вічне щасливе існування. Увечері родичів і друзів скликають на поминальну трапезу. Під час вечері не можна вдаватися до дозвільному веселощів, лаятися, пліткувати, злословити і вести порожні розмови. Також церква не рекомендує приймати алкоголь.
Дмитрівська субота в 2018 році — 3 листопада
3 листопада (напередодні дня Святого Дмитра Солунського) — черговий день поминання померлих родичів. У храмах проводяться спеціальні панахиди. Люди моляться за упокій душ покійних, просячи Бога простити їм грішні діяння і дарувати Царство Небесне. Багато істориків пов’язують виникнення цієї суботи з Куликівської битвою. Дмитро Донський, після перемоги, запропонував православним сановникам встановити в честь полеглих в битві воїнів день поминання їх душ. Священнослужителі погодилися, назвавши суботу в честь князя Дмитра.
У давнину Дмитрієва суботу вважалася днем, коли потрібно прощатися з осінню і зустрічати зиму. Якщо до настання Покрови не встигали грунтовно підготуватися до суворих морозів, саме Дмитрієва суботу вважалася заключним етапом приготування до зими.
В цей поминальний день проводили генеральне прибирання житлових приміщень та присадибних ділянок. Вранці відвідували заупокійну службу, вдень відправлялися на цвинтар відвідати померлих родичів. Увечері влаштовували вечерю. Столи встеляли новими лляними скатертинами білого кольору. На них виставлялися традиційні поминальні страви (пироги, кутю, млинці з різними начинками, узвар).
Інші поминальні дні
Поминання загиблих у ВВВ
Дата цього свята не переходить і завжди припадає на 9 травня. Пам’ять воїнів, які виконали обов’язок перед народом і Батьківщиною в 1941-1945 р.р., склавши свої голови на полях кровопролитних боїв, шанується в православ’ї особливим чином. Священнослужителі наголошують, що віра в Господа допомагала в подоланні труднощів, зміцнювала дух бійців Червоної Армії, прикрашала позбавлення їх військових буднів, надихаючи і піднімаючи на подвиги в ім’я Вітчизни.
У всіх православних храмах 9 травня проводяться заупокійні Літургії, а потім і панахиди за загиблими воїнами. Вранці в честь Дня Перемоги потроюються паради, після чого здійснюється урочисте покладання вінків і квітів до пам’ятників, братських могил та вічного вогню. Цілий день люди вшановують ветеранів цієї кровопролитної війни, підносячи їм презенти і влаштовуючи для них концерти. Викладачі шкіл і ВНЗ проводять заняття, в ході яких розповідають учням про героїв війни, їх мужність і подвиги.
На честь закінчення війни в 1945 році був дан найбільший і видовищний на той момент феєрверк: з тисячі артилерійських гармат було дано 30 залпів. І до цього дня на площах можна милуватися приголомшливої краси салютами. Волонтери роздають перехожим маленькі символи свята — георгіївські стрічки, якими люди прикрашають автомобілі, дерева, будинки і свій одяг. Ці стрічки уособлюють не тільки пам’ять про тих, хто віддав своє життя на полях боїв, але і міцний зв’язок між поколіннями.
Семик
День припадає на 24 травня. Щороку його дата змінюється в залежності від дати Великодня. Семик завжди святкується в сьомий за рахунком четвер після Воскресіння Христового. Звідси, власне, і сталося його назву. Наші предки вірили, що це свято знаменує зустріч річного періоду, а також прощання з весняною порою.
Незмінним символом Семика вважається береза, на гілках якої красується молоде листя. Напередодні свята люди вибирали берізку (бажано ту, що росла в самоті в полі) і наряджали, пов’язуючи на її гілочки стрічки. Саме такий обряд дозволяв деревцю передати полю і молодий травичці всю свою силу, забезпечивши людей багатим урожаєм і сприяючи їх особистого благополуччя, здоров’я, процвітання.
Згідно древнім традиціям, вранці люди відправляються на цвинтар, щоб відвідати своїх покійних родичів. Також поминали убієнних і тих, хто помер або загинув насильницькою смертю, перебуваючи в місцях скудельніцах і в своєму убогому житлі. До обідні в храмах збирався люд, який приносив з собою свіжі рослини, гілочки молодих дерев, квіти, молоду травичку. Принесеної зеленню встеляли підлоги храмів. З другої половини дня починалися гуляння і загальні веселощі, ввечері накривали святкові столи.
Офіційний день пам’яті і скорботи
Дата цього трагічного дня пам’яті і скорботи (22 червня) також фіксована. День нападу фашистської Німеччини на СРСР. Щороку люди покладають квіти до пам’ятників і могил невідомих солдатів, які загинули в період 1941-1945 р.р. Пам’ять про бузувірства, які чинили воїни 3-го рейху, ще свіжа. Ветеранів та очевидців цих страшних подій залишилося, на жаль, небагато.
Напевно, в кожному роду є загиблі в цій війні родичі — батьки, діди, прадіди … Нелюдські муки, яких зазнав радянський народ в період ВВВ, будуть увічнені в серцях майбутніх поколінь. Забути про цю страшну сторінку історії нашого народу, напевно, неможливо. У багатьох країнах в цей день прийнято приспускати державний прапор. Всі згадують суворий період війни і людей, які ціною власного життя привели країну до перемоги.
Дуже часто 22 червня на екрани виходять фільми, присвячені героїзму червоноармійців і радянського народу в цілому. Також проводяться вечори пам’яті жертв ВВВ. В процесі цих вечорів пам’ять полеглих в боях прийнято шанувати хвилиною мовчання, яка виступає символом загального жалоби. Всі присутні замовкають, вимикається світло і в темряві спалахує безліч вогників від запалених свічок і запальничок. 22 червня прийнято оплакувати не тільки своїх родичів, які загинули в жорнах тієї жахливої війни, а й усіх воїнів, які виявили неймовірну мужність і склали голови ради мирного життя своїх нащадків.
Пам’ять православних Воїнів
День пам’яті полеглих воїнів православної віри припадає на 11 вересня. В цей же день християни відзначають і велике церковне свято, іменований Усікновення глави Пророка, більше відомий як Усікновення Предтечі або Головосеченіе. Згідно з християнськими канонами 11 вересня відвідувати кладовища і заупокійні служби, які проводяться в храмах, необов’язково. Однак важливо пом’янути загиблих православних воїнів добрими думками і словами, особливо перебуваючи за святковим столом.
В процесі вечірньої поминальної трапези вживати велику кількість спиртовмісних напоїв, танцювати і співати пісні не можна. Це обумовлено не тільки неповагою до полеглим воїнам-християнам, але і тим, що день збігається з днем великого церковного свята — Усікновення Предтечі. У зв’язку з цим на поминальний стіл не виставляються овочі і фрукти округлої форми, а також гості не використовують ріжучі столові прилади. Не можна подавати їжу на стравах, так як згідно доданню відтята голова Іоанна Предтечі була принесена Іродові саме на блюді.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
