Багато років Любов Шатун із Дергачів, що на Харківщині працювала провідницею на залізниці, мріє про небо, і сьогодні, у свої 72 роки, може дати фору багатьом рибалкам. Своєму хобі пенсіонерка вірна о будь-якій порі року, її не лякають ані погода, ані відстань.
Вона також є завсідницею традиційного чемпіонату з зимової риболовлі, що відбуваються в районі наприкінці лютого. Змагання проходятьвже 26 років поспіль. Жінку там всі знають і називають рибалкою Любою. Під час останніх змагань вона потрапила в трійку лідерів. А щоб потрапити на чемпіонат, вона вранці пройшла 4 кілометри пішки.
Любов Михайлівну з вудкою можна побачити о будь-якій порі року та за будь-якої погоди. Найбільший улов у жінки був під час дощу. Всі втекли, а вона залишилася на водоймі і впіймала амура на 1,6 кілограма та чотирьох кілограмових коропів.
– Вода – це моя стихія! Я добре плаваю, у молодості займалася веслуванням на байдарці. Одного разу вміння добре плавати мені життя врятувало. Під час риболовлі гачок зачепився за корч, і я полізла у воду його відчіпляти, він же 10 гривень коштує. А там сильний вир, ледве з нього вирвалася, – розповідає рибалка.
Родина жінки з розумінням ставиться до її хобі. Борис Миколайович, чоловік Любові Михайлівни, сам кілька разів рибалив з дружиною, але його вилов був значно меншим. Він віддає перевагу шашкам.
Більше часу на улюблене хобі в пані Любові з’явилося, як вона вийшла на пенсію. Понад 20 років жінка була провідницею на залізниці. Їздила в напрямках Харків – Київ, Харків – Сімферополь, Харків – Москва, Харків – Владивосток.
– Рейс Харків – Владивосток – Харків тривав 18 діб. Різні випадки під час подорожей траплялися, але я, як Вєрка Сердючка, все на жарт намагалася перевести і завжди, чим могла, допомагала людям, – каже пані Любов.
А вдячні пасажири, серед яких були і капітан підводного плавання, і священик-богослов, їй навіть вірші присвячували. Пані Любов любить поезію і живі ромашки, а ще в неї є одна велика мрія – стрибнути з парашутом.