Хто перший здогадався намастити на тісто соус і додати сир – невідомо. Одні вчені вважають, що першу піцу приготували в Палестині, адже там стравою «піццеа» смакували задовго до римських легіонерів. Інші дослідники впевнені, що палестинці підгледіли рецепт у древніх греків, які пекли плаский хліб із козячим сиром і зеленню.
Греки чи палестинці вигадали цю випічку – байдуже, тому що знайома нам усім піца народилася в Італії. І хоча рецептів цієї страви безліч, є лише п’ять правил ідеальної піци.
Тільки гаряча!
Ви знаєте, чому в італійських піцеріях печі стоять просто в залі? Це щоб божественний запах плавленого сиру й орегано від гостей відділяв лише держак лопатки піцайоло. В ідеалі піцу подають відразу з печі. Тому, замовляючи «Пепероні» чи «Маринару» додому, вибирайте не тільки за якістю, а за часом, за скільки вам її привезуть.
Якісні інгредієнти
Ще одне золоте правило ідеальної піци – якісні інгредієнти. Можливо, зіпсований сир, суха салямі, прив’ялий базилік і входили в оригінальний рецепт, проте сьогодні з таких компонентів смачної страви не вийде. Тож слідкуйте за тим, щоб складники були належної якості.
Поєднання смаків
Піца – не вінегрет! Вісім видів м’яса, декілька сирів, птиця та риба – чого тільки не покладуть у одну піцу. Смаки повинні поєднуватися між собою, а не суперечити один одному.
Правильне співвідношення тіста і начинки
Аби піца була смачною, слід чітко притримуватися головних правил приготування. Адже тісто має стати ненав’язливою основою, начинка – створювати основний смак, а соус –поєднувати ці два компоненти. Якщо одна із цих складових відсутня, вийде не піца, а ватрушка із сиром.
Фантазія!
Незважаючи на те, що класичних рецептів піци дуже багато, вони дещо приїлися. Хочеться чогось нового і цікавого, польоту фантазії. Жаль тільки, що часто такі експерименти провалюються. Тому, перш ніж проводити дослід з інгредієнтами, переконайтеся, що вони поєднуються один з одним.
Якщо в піці дотримані всі ці секрети – можна сміливо заявити: італійська страва знову перетвориться з буденної їжі у делікатес.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
