загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

"Двоє військових упали переді мною на коліна" - бабуся-волонтер

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Наталія Гошта з села на Рівненщині має звання «Почесного волонтера України». Бабуся каже, що просто хоче допомогати нашим хлопцям в АТО, чим може, пише Північ-інфо.

Пані Наталія з поліського села Довговоля Володимирецького району перший і єдиний раз побувала за кордоном у 1942 році, коли її разом з іншими вивезли до Німеччини на роботи. Вже зараз, коли розпочалась війна на Сході, жінка стала віддавати частину своєї пенсії на допомогу нашим солдатам.

«У мене телевізора нема, то включаю радіо, хочу знати, що на світі робиться. Якось слухала–слухала, а там розказували про війну. Завше оплакую наших загиблих солдатів. Якось розповіли про жінку, яка в’яже шкарпетки. Поїхала у Володимирець до свого племінника й кажу: «Наші люди фронту помагають, хто як може. У мене немає банки із салом чи тушонки, то хочу якусь копійку з пенсії оддати, хай би і моя частка там була», – каже бабуся.

Через декілька днів племінник приїхав до пані Наталії з волонтером, що возить передачі на війну. Бабуся розповідає:

«Я якраз получила пенсію, й дала йому 5 «двохсоток» — тисячу гривньов. Так стала армії помагати. То мене прославили на весь світ, дали нагороду «Почесний волонтер України». Коли у Володимирці вручали медаль, то двоє воєнних упали передо мною на коліна, так хлопці дякували за допомогу».

Пенсія у бабусі Наталії невелика. Вона розповідає:

«Було 1670 гривень, а тепер трохи набавили, то маю 1870. Бабі вистачає, ще й можу поділитися. Мені грошей не шкода, аби скоріше та клята война кончилася. Деякі родичі стали казати: зайнялася баба з тими волонтерами, думає армію накормити і не переживає, хто її до смерті догледить. А я сама так мислю: якщо вже буду лежати й страждати, то Бог пришле мені когось милосердного».

Пані Наталія у свої 92 жодного разу не була в лікарні. Каже, що може смерть уже й приходила, тільки вдома її не застала.

За матеріалами газети «Волинь»

 

Джерело:
До списку новин