«Кожен мусить бути відповідальним за свою роботу»

Найкращий двірник Львова Мирослав Новоставський — про чистоту на вулиці та порядок у голові.

Поки більшість містян ще сплять, двірники вже працюють у поті чола, щоби навести лад на наших вулицях. О будь-якій порі року та за будь-якої погоди вони роблять міста чистішими. Праця кожного з них заслуговує на повагу й подяку.

Тим часом у Львові вирішили визначити, хто в місті найкраще наводить порядок і чистоту. За результатами голосування у «Фейсбуці» найкращим двірником міста Лева обрали 60-річного Мирослава Новоставського. «День» вирішив завітати до пана Мирослава на роботу та поспілкуватися з ним про будні львівських вартових чистоти.

«ХАРАКТЕР У МЕНЕ ТАКИЙ — ПРИЄМНІСТЬ ЛЮДЯМ РОБИТИ»

«Доброго здоров’ячка! Файного вам дня!» — такими побажаннями Мирослав Новоставський щоранку вітає всіх мешканців будинку №117, що розташований на вулиці Володимира Великого. Як працівник львівського комунального підприємства «Південне», територію поблизу цього дому він доглядає вже впродовж чотирьох років. Раніше опікувався ділянками й у інших районах міста. А в минулому пан Мирослав, як і його батько, 30 років пропрацював слюсарем на Львівському автобусному заводі.

«Де я працюю, там за мною квіти починають рости, — жартує Мирослав Новоставський. — Характер у мене такий — приємність людям робити. Люблю поспілкуватися. Ось виходять вони з під’їзду заспані, йдучи на роботу, а я їм неодмінно гарного дня побажаю. Якщо морозець на вулиці, то скажу, що тепло вдягатися треба. А вони собі з цього усміхнуться, а то й порегочуть із якогось жарту. Одна пані навіть якось сказала: «Ви знаєте, як я вас побачу зранку, то мені і на роботі завжди щастить. А якщо не застану вас, то взагалі справи не йдуть». Хоча треба розуміти, що контингент людей зустрічається різний».

Робота двірників часто залишається не оціненою. Втім, якби одного дня вони дозволили собі не вийти на роботу, містяни точно помітили б наслідки. Та пан Мирослав під час нашої бесіди на це не нарікає. Каже, що все розуміє — просто різні люди трапляються.

«СОНЦЕ ВСТАЄ І Я З НИМ ВИХОДЖУ»

Робочий день двірника розпочинається тоді, коли ще треті півні не співали. «Влітку о четвертій-п’ятій годині прокидаюся, — з усмішкою розповідає пан Мирослав. — Сонце встає і я з ним виходжу. Це так приємно! Тут любити природу треба. Ось виходиш, а на вулиці така тиша, птахи співають, сонце сходить з-за обрію. Жити хочеться! Це не те, що виспався до 12-ї години, а потім ходиш увесь день кволий.

А взимку коли? Та визирнув через вікно — побачив, що сніг падає. Швиденько кави випив і вперед! Поки люди на роботу йдуть, діти — до школи, стараєшся, щоб всюди було чисто».

По суті, двірники самі планують свій робочий час. «Сам вирішую, коли і що краще зробити. Ось, наприклад, восени треба листя позбирати. Субота, а за вікном гарна погода, але десь скоро буде дощ. Тож природа, вона не питається, коли тому дощу падати. Отож пішов позмітав — раз-раз і зроблено. Це краще на вихідних у суботу зробити, ніж у понеділок, коли дощ падатиме. Тому маєш чистий спокій. Сухе листя легше нести, ніж мокре і важке волочити», — каже львів’янин.

«Узимку найважче працюється, чи не так? — запитую я пана Мирослава. — Ось березень несподівано вирішив нас снігом засипати. Засмутилися, напевно?» А він сміється у відповідь: «Так це ж чудова ранкова зарядка! Лопату маю і вперед! Моя дружина раненько також деколи виходить і допомагає лід розбити або восени листя в мішки спакувати».

«НЕ РАЗ ЗАПИТУЮ: «А ВИ ВДОМА ТЕЖ СМІТИТЕ?»

Разом із дружиною Мирослав Новоставський також займається облагородженням під’їзду та подвір’я поблизу будинку. Невеличкий столик, затишні лавочки, висаджені квіти... «Ось бачите — там уже підсніжники пробиваються!» — захоплено показує він на клумбу, додаючи, що до роботи в дворі долучалися і деякі мешканці будинку, зокрема, одному з яких вдалося привезти сюди трохи землі.

«Вхід до під’їзду раніше був геть занедбаний, — згадує Мирослав Новоставський. — Замальована різною фарбою фанера, трохи скла... Ніхто про це не дбав. А дружина каже: «Займімося цим». Ось і пішла робота. Долучився дехто з жителів. Роздобули цеглу, замурували, далі попросили жек заштукатурити. Згодом вони і фарбу дали. Уявіть собі, я весь жовтий був після того фарбування.

А всередині під’їзду поставили нові скриньки для пошти. Образи та годинник повісили, іграшками все прикрасили. Дехто виносить і залишає іграшку. Хтось інший іде — і хваць у кишеню. Комусь не потрібно, а комусь потрібно. Та це таке, всяке буває...»

Всюди на території будинку неодмінно є маленькі смітнички. «Ось іде хтось і має відерце, куди недопалок чи іншу якусь дрібничку може викинути, — відзначає пан Мирослав. — Загалом, люди смітять уже менше, ніж раніше. Та контингент, повторюсь, буває різний. Не раз запитую таких: «А ви вдома теж смітите?» Очі вилупив здивовано і дивиться. «А навіщо ж ти тут кидаєш сміття в коридорі?», — запитую тоді. Мовчить, щось намагається виправдатися. А треба просто взяти те сміття в кишеню і викинути його у смітник.

Приємно ж бачити, коли чисто. А кому неприємно? У себе вдома людина робить порядок, не смітить, старається капці взути, щоб чисто було. А виходить на вулицю і вже вважає, що можна смітити. Не знаю, скільки ще треба років, аби людей переконати, що необхідно всюди підтримувати чистоту і порядок. Багато українців їздять за кордон і захоплюються, яка там чистота, наприклад, у Німеччині. А чому в нас не можна навести такий порядок? Усе можна. Просто в людей залишилася звичка, сформована ще за Радянського Союзу, де жили за принципом «після нас хоч потоп». 

«ЩОБ ВИ ПРАЦЮВАЛИ ТАК, ЯК МИ»

Почуття гумору, хід думок та сам настрій пана Мирослава дуже імпонують. Під час нашої розмови я зрозумів, чому саме його обрали найкращим у Львові. Цікаво, що за годину спілкування з ним він жодного разу не нарікав ні на важку працю, ні на низьку зарплатню.

«Кожен мусить бути відповідальним за свою роботу та порядок навколо себе. Якщо не буде цієї відповідальності, то що в нас у державі можна тоді буде зробити інакше?», — розмірковує Мирослав Новоставський.

До речі, кандидатуру пана Мирослава на конкурс подали мешканці району, який він прибирає. «Так, знав, звичайно, про це. Але не зважав на те голосування. Для мене головне було свою роботу виконувати», — згадує він. 

Конкурс організувала Львівська міська рада з нагоди Дня працівників комунального господарства, який відзначають у третю неділю березня. Саме голосування на сторінці «Гаряча лінія міста Львова» в «Фейсбуці» тривало з 7 до 14 березня. На звання найкращого двірника претендувало понад 100 кандидатів. За переможця конкурсу — Мирослава Новоставського — проголосувало 130 осіб. У нагороду він отримав подяку від громади міста, грошову премію та сертифікат на автобусний тур «Вікенд в Європі: Краків, Прага, Відень та Будапешт» на двох осіб. На свою перемогу пан Мирослав відреагував із притаманним йому гумором, сказавши міському голові Андрію Садовому: «Щоб ви працювали так, як ми».

Мирослав Новоставський зізнається, що ніколи не був за кордоном. У мандрівку планує поїхати з дружиною. Із виготовленням закордонного паспорта їм пообіцяла допомогти адміністрація міста. Крім того, місту доведеться вирішити дещо важче завдання — знайти, ким замінити настільки сумлінного працівника на час його заслуженої відпустки, точно буде непросто.