загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Грицю шапка до лиця: як одягалися українські чоловіки понад 100 років тому?

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Про чоловічу моду столітньої давнини розповідає колекціонер, дослідник традиційного одягу, студент історичного факультету КНУ імені Шевченка Ігор Турейський.

10 травня в Музеї Івана Гончара відкрилася виставка «Чоловіча Nоша». Подивитися на ній можна одяг представників різних вікових груп та соціальних статусів з різних регіонів України, який носили наприкінці XIX — у першій половині XX століття.

Які головні убори носили чоловіки?

У багатьох регіонах найпопулярнішою була шапка з молодого ягняти — смушкова шапка. Вона зимова, але її носили і восени. Це була дороговартісна річ, тому парубки і чоловіки навіть влітку, не вдягаючи її на голову, тримали її при поясі або в руках. Влітку носили передусім солом’яні брилі. Крисані — це гуцульський головний убір. На Поліссі носили головні убори з сукна. Це так звані шоломки чи магерки. На вулиці бажано було бути при головному уборі, але такого канону, як у жінок, ми не зустрічаємо. Певний перехід від підліткового віку до парубоцтва — це певна підготовка до весілля, парубок уже не міг бути без шапки. У гуцулів зустрічається шийна хустка. Це святковий варіант. Його головна ознака — вираження фінансового статусу.

Сорочки Сорочка — основа будь-якого традиційного строю.

Сорочки до початку XX століття були або лляні, або конопляні. Згодом з’явилися фабричні тканини. Найперші сорочки, які вдягали дитині, були з виношених сорочок батьків, адже виношене полотно було м’якішим. Буденні сорочки практично не оздоблювалися, або оздоблювалися тільки комір і манжети. Не шароварами одними Штани — це повсюдна практика.

Не шароварами одними.

І не тими, які ми бачимо зараз на концертах. Вони були інші. Шаровари були розповсюджені переважно в Центральній Україні. На Гуцульщині були широкі вовняні штани — гачі. На Закарпатті були дуже широкі полотняні штани.

Взуття

Влітку переважно ходили босими, а на свято, на важливі урочисті події вдягали чоботи. Переважно це чорні шкіряні чоботи, але в різних регіонах вони різняться. Спеціально зимового взуття не було, могли бути грубіші чоботи.

Верхній одяг

Якщо ми говоримо про Гуцульщину, Буковину, то там розповсюджені кептарі. Це по суті демісезонний одяг, але його вдягали і влітку через нестабільність погодних умов. На Львівщині ми спостерігаємо полотнянку — легкий верхній одяг з полотна товстішого переплетіння. Деякі демісезонні види одягу влітку могли вдягатися просто на плечі. Це також був статус. Взимку найрозповсюдженішим видом одягу був кожух. Хто не міг його собі дозволити, використовував одяг з сукна.


Джерело:
До списку новин