У Шепетівському парку щонеділі влаштовують дискотеки для тих, кому «за…»

У Ше­пе­тівсь­ко­му пар­ку своє доз­вілля про­во­дить не ли­ше мо­лодь, а й від­по­чи­ває стар­ше по­ко­лін­ня. Що­не­ді­лі на літньому тан­цю­валь­но­му май­дан­чи­ку во­ни влаш­то­ву­ють дис­ко­те­ку для тих, ко­му «за…».

Учас­ни­ка­ми тан­цю­валь­них ма­ра­фо­нів є чле­ни міс­це­во­го клу­бу «Світ­ли­ця», який на­лі­чує близь­ко 60 осіб. Во­се­ни цей ко­лек­тив свят­ку­ва­ти­ме вже 20-річ­ний юві­лей.

Ок­рім ше­пе­тів­чан, на не­діль­ні тан­ці при­їз­дять із най­ближ­чих сіл, при­мі­ром, із Су­дил­ко­ва. Та­кож є від­ві­ду­ва­чі й зі су­сіднього району — По­лонсь­ко­го. Се­ред­ній вік учас­ни­ків ко­ли­ва­єть­ся в ме­жах близь­ко 60-ти та тих, ко­му геть за 80. 

Взим­ку ко­лек­тив ор­га­ні­зо­вує тан­цю­валь­ні ве­чо­ри в Бу­дин­ку куль­ту­ри, а вліт­ку — в пар­ку.

— Ко­лек­тив у нас ду­же хо­ро­ший, — роз­по­ві­дає ке­рів­ник клу­бу Ва­лен­ти­на Іва­нів­на. — При та­ких за­галь­них збо­рах ми на ба­га­то ро­ків мо­лод­ша­ємо і здо­ро­ві­ша­ємо. За­бу­ва­ємо про все: де у нас бо­лить, що у нас у сім’ї — як там ді­ти, вну­ки… Ви глянь­те, як всі тан­цю­ють, а всім вже да­ле­ко «за…».

Для чле­нів клу­бу ке­рів­ник ста­ла як ма­ма, а са­мі учас­ни­ки під­три­му­ють друж­ні сто­сун­ки.

— Від­но­си­ни в усіх скла­ли­ся доб­рі та від­верті. Ми три­ма­ємо­ся один за од­но­го, ро­зу­мі­ємо, під­три­му­ємо та до­по­ма­га­ємо, — роз­по­ві­дає да­лі Ва­лен­ти­на Іва­нів­на.

В ос­новно­му, клуб «Світ­ли­ця» для оди­но­ких чо­ло­ві­ків і жі­нок, але є й сі­мей­ні. Чи­ма­ло лю­дей зна­хо­дять тут свою па­ру, на­віть дру­гу по­ло­вин­ку.

— В ме­не за ці май­же 20 ро­ків близь­ко 10 пар скла­ло­ся, — з пос­мішкою на ус­тах ска­за­ла ке­рів­ник.

У ко­лек­ти­ву є й свій ді-джей, який ні за яких об­ста­вин не про­пус­кає жод­но­го тан­цю­валь­но­го ве­чо­ра. Для роз­ваг ви­ко­рис­то­вує влас­ну му­зич­ну апа­ра­ту­ру, в ре­пер­ту­арі має не ли­ше му­зи­ку мо­ло­дос­ті, а й су­час­ну, ру­ха­ючись у но­гу з ча­сом.

— Я вже тут граю ро­ків п’ять, — роз­по­ві­дає про своє від­по­ві­даль­не за­нят­тя Вік­тор Пет­ро­вич.

Му­зи­ку ін­ко­ли ста­вить і на за­мов­лення, три­ва­лість дис­ко­те­ки Вік­тор Пет­ро­вич теж про­дов­жує за ба­жан­ням учас­ни­ків.

— Є лю­ди по­хи­ло­го ві­ку, си­дять до­ма, але що ж там ро­би­ти? Як­що мо­жеш ру­ха­ти­ся — про­ве­ди тут дві го­ди­ни, і то бу­де ко­ристь, — ка­же він.

Ок­рім тан­ців, літ­ні лю­ди роз­ши­рю­ють своє ко­ло спіл­ку­ван­ня, час­тень­ко прос­то си­дять, ди­ха­ючи сві­жим по­віт­рям, а ін­ко­ли ще й спі­ва­ють.

За­га­лом, у ви­хід­ний день у пар­ку ве­ле­люд­но. Сю­ди, аби по­ка­та­ти­ся на ат­ракці­онах, пог­ра­ти­ся на ди­тя­чих май­дан­чи­ках при­хо­дять бать­ки з діт­ка­ми. До то­го ж, мож­на зус­трі­ти шко­ля­рів на ро­ли­ках, ве­ло­си­пе­дах. А ще міс­тя­ни та гос­ті мо­жуть прос­то на­со­ло­ди­ти­ся від­сутніс­тю га­ла­су та по­ре­лак­су­ва­ти по­між зе­ле­них де­рев.