У перші чотири місяці цього року ціни на промислові товари зросли на 6,5 відсотка, споживчі товари — на 4,5. В бюджеті заклали інфляцію в межах 9 відсотків. Цей прогноз уже зараз виглядає абсолютно нереальним, розповів економіст Андрій Новак.
Чому в Україні на більшість товарів і послуг ціни піднімаються швидше і вище, ніж зростають доходи громадян?
- Це пояснюється трьома факторами. Зростанням цін на всі види енергоресурсів одночасно. На газ, електроенергію і пальне. Це обов'язковий елемент співвартості будь-яких товарів і послуг. Подорожчання енергоресурсів виробники й торговці автоматично переносять на ціну товару. Крім того, триває знецінення гривні. Це запланував уряд разом із Нацбанком і відверто анонсував у держбюджеті на 2018-й. На кінець року вказали курс - 31 гривня за долар. Виробники та торговці перестраховуються й закладають приблизно такий курс у весь імпортний товар. Подорожчання іноземних валют збільшує ціну на весь імпортний товар. Ще один фактор — неадекватне зростання мінімальної зарплати (з 1 січня 2018 року мінімальна заробітна плата в Україні збільшується на 523 грн - до 3723 грн.). Її треба піднімати, але в межах реального економічного росту. В протилежному випадку це провокує інфляцію. За минулий рік реальне економічне зростання становило - 2,5 відсотки збільшення внутрішнього валового продукту. За такого прогресу соціальні платежі можна піднімати на три проценти, максимум — на десять. А не в рази, як це робить уряд. Це провокує значно вищі темпи інфляції.
У Києві вдвічі подорожчає проїзд із 14 липня. Укрзалізниця планує до 20 травня підвищити ціни на квитки на 12 відсотків. До кінця року - на 20. На скільки ці рішення обґрунтовані?
- Це теж пов'язане з подорожчанням палива. З іншого боку — є монополісти. Наприклад, Укрзалізниця. Розуміють, що пасажирам і тим, хто користується вантажними перевезеннями, немає куди дітися. Використовують своє становище і ставлять максимальні ціни. Якби була конкуренція, вони були б зовсім іншими.
Дорожчають комунальні послуги, постійно піднімається ціна на продукти. Це продиктовано винятково економічною ситуацією в країні чи тут є і якісь інші чинники? Які?
- Зараз це відбувається в основному через монополістів, які діють за підтримки найвищих чиновників. Знімають з ринку "піну". Бо споживачеві нема куди дітися. Поки на енергоринку у нас будуть суцільні монополії, матимемо максимальні ціни при мінімальній якості.
Це може спровокувати ще більший відтік активного працездатного населення за кордон?
- Більший, ніж зараз, важко навіть уявити. Вже зараз у нас співвідношення працюючих до пенсіонерів - один до одного. 12,5 мільйонів пенсіонерів і 12 мільйонів тих, хто працює. Це критична ситуація. Наприклад, у Польщі співвідношення один до двох. Відтік робочої сили з України триває. Будь-яка людина рахує, що за свою роботу отримає в Україні і що - в сусідній країні. Із Польщею різниця у чотири-п'ять разів, із Західною Європою - 10-15.
Ціни зростають, однак за чимало послуг люди змушені або давати хабарі, або робити внески у так звані "благодійні фонди". Як населенню витримати такий подвійний тиск?
- Це вже не подвійний, а багатократний. Якось люди поки що терплять. Сподіваюся, наступного року, коли у нас будуть дві виборчі компанії (вибори президента заплановані на 31 березня 2019 року, парламентські — на жовтень. — Gazeta.ua), люди зроблять висновки з того, що відбувається. І не підтримуватимуть тих політиків, які довели до такого життя.
До кого у владі варто спрямувати ці запитання?
- У нас така традиція державного управління, що все починається з найвищих посадових осіб. Які установки вони дають, те й роблять у низах. Навіть міністр не веде політики у своїй сфері. Він простий виконавець волі того, хто стоїть вище. Тобто прем'єра. А оскільки він у нас залежить від президента, то, фактично, все зводиться до однієї особи. Голова Національного банку теж був його людиною. Вказівки спускаються по управлінській державній вертикалі. У підсумку маємо такі результати. Необхідне розділення владних гілок.
Хто відповідає за економіку — прем'єр-міністр чи президент?
- У прем'єра є своя вертикаль - міністерства, у президента — своя: голови обласних і районних адміністрацій. Треба або ліквідувати цю невизначеність. Обмежити повноваження президента, як в Німеччині, або відмовитися від посади прем'єр-міністра. Щоб президент був головою виконавчої гілки, як у США. Такий дуалізм (філософська теорія, яка стверджує, що всесвіт базується на двох фундаментальних принципах.) призводити негативних економічних результатів. А відповідального немає.
Чи не є такі постійні і значні подорожчання наслідком того, що політики й посадовці наче живуть у іншому світі, відірвані від реальності? Що у них уже давно доходи, як у європейських чиновників, тому для них і їх сімей такі ціни не страшні?
- Це розділення ми вже побачили завдяки електронному декларуванню державних службовців. Вони живуть не просто в іншому світі, а на іншій планеті. Рівень життя і доходів їх родин навіть не європейський, а високоєвропейський. Середній європеєць не може обслуговуватися у найкращих клініках ЄС, відпочивати на курортах за 10 тисяч євро на день. Це рівень доходів дуже успішних західних бізнесменів. І рівень наших чиновників у найбіднішій країні з найнижчим рівнем життя на континенті.
В Україні з початку року споживча інфляція склала 4,4%. При цьому у квітні, порівняно з березнем, вона склала 0,8%.
У річному вимірі, порівняно з квітнем 2017-го, інфляція досягла 13,1%. Щомісяця з початку поточного року цей показник знижується, повідомили у Держстаті.
Таїсія Алексєєва
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
