Кілька років тому у селі Лучки Кобеляцького району на Полтавщині трапилась серія крадіжок.
Після цього мешканці вирішили самостійно боротися з крадіями: створили нічні патрулі і ось уже три роки поспіль охороняють в’їзд до села.
ПОКРАЛИ КОРІВ
Село Лучки ще не зачепила децентралізація. Нині воно не входить до жодної громади. У населеному пункті – 420 людей.
Кілька років тому у селі почали красти корів.
|
Людмила Шаптала зі своєю коровою Вишнею. Корів держать вже 40 років |
– У нас дві хвилі крадіжок були. Років 8 тому у молодого подружжя дві корови вивели. Тільки почали ставати на ноги. Діти в них невеликі. Минулося.
Знайшли рештки корів. А злодіїв – ні. Потім друга хвиля – роки 3 назад.
В однієї жінки вивели корову і в другої, в одну ніч. Провели городами, відвели на яр.
Там зарізали, забили й вивезли. Це вже змусило задуматися, –розповідає житель села Володимир Лось.
ДІЛЬНИЧНИЙ – ЗА 15 КІЛОМЕТРІВ
Постраждалі писали заяви у поліцію, та марно. Дільничний живе у селі Світлогірське – за 15 кілометрів до Лучків.
Доки приїхав розбиратися, злодіїв і сліду не було.
Зараз у Кобеляках є групи швидкого реагування, які виїжджають на виклики. Однак до райцентру – 25 кілометрів.
– Кругом села яри, кручі, ліси, посадки. Є де заховатися. Ну приїде той міліціонер, і де він їх шукатиме? – нарікає лучанка Любов Васько.
Голова сільради Наталія Камінська дільничного не звинувачує. Приймає він людей регулярно, мінімум двічі на місяць.
|
Наталія Камінська, сільська голова |
Нещодавно й керівники райвідділку приїжджали з юристами безоплатної правової допомоги.
– Просто в нього дуже багато сіл… У нас на район сім дільничних всього. Там же реформа, – говорить Камінська.
За даними на сайті ГУ НП у Полтавській області, дільничний Лучок працює на 11 сіл.
У селі дрібними негараздами зазвичай займається голова сільради.
Їй і вдень телефонують, і вночі. Тому вона лише б була рада, якби у селі був шериф, який відповідав би за профілактичні бесіди з проблемними сім’ями чи виїжджав на родинні сварки.
– Немає у нас спеціально такої людини, яка б займалася профілактикою. Якби була, мені стало б набагато легше. А так, чи хтось родився, чи помер, чи побився, чи світла не стало, чи води – по всіх питаннях до мене, – ділиться очільниця села.
ЖІНОЧИЙ ПАТРУЛЬ
Після крадіжок селяни зорганізувалися.
Спочатку Лучки охороняли лише чоловіки. Більшість – пенсіонери.
|
Спочатку Лучки охороняли лише чоловіки, яких у селі 65. Більшість – пенсіонери |
Час ішов, ентузіазм спадав. Багато хто хворів, чергувати нікому.
Поки на підмогу чоловікам не прийшли жительки села і не створили жіночий патруль.
Всього 13 жінок згодилися виходити в нічну зміну на чергування.
Серед них – і голова сільради.
Вона виходить патрулювати вулиці та в’їзд в село разом ще з двома жінками: секретаркою сільради та діловодом.
Охороняють село люди безплатно. Графік чергування вивішують щомісяця на вході у сільраду та у місцевому магазині.
|
Графік чергування вивішують щомісяця на вході у сільраду та у місцевому магазині |
Хто може – виїжджає патрулювати на власному авто. Жінки зазвичай обходять село пішки. Зараз потеплішало – тому більшість патрулює на велосипедах.
ХТО, КУДИ Й ПО ЩО?
– Якщо шось їхатиме – спиняй! І питай номера, – розмовляють між собою "патрульні".
– А як скаже "Їду до тебе по корову"?
– Та, боже сохрани…
|
А як скаже "Їду до тебе по корову"? |
Патрулюють по троє – з 23:00 до п’ятої ранку.
Спочатку обходять село, потім прямують до в’їзду, аби чатувати там на чужинців.
Деякі "народні патрульні" кардинально підходять до чергування – зупиняють авто, розпитують: хто, куди й по що?
Якщо водії відповідати не хочуть, чергові супроводжують їхні машини по селу доти, доки не дізнаються, куди приїхали і записують номери.
Інші патрульні говорять, що зупиняти машини незаконно, тому просто одразу їдуть за чужинцями на велосипедах або власних авто.
НЕ ДАЙ БОГ ЩОСЬ ТРАПИТЬСЯ І ДОВЕДЕТЬСЯ СТРЕЛЬНУТИ
Ольга Ліцевич на чергування бере з собою ціпок.
Зазвичай обороняється ним від собак. Але, якщо треба буде, то і нападника "угріє".
Колись вона разом з подругою Світланою Кравцовою та ще одним черговим не пустили до села джип.
|
Світлана Кравцова та Ольга Ліцевич змусили чужинців на авто їхати геть |
Змусили чужинців їхати геть.
– Заїхав джип в село. Зупинили. Став. Куди їдете? Не признається. Серед ночі. Жінки почали погрожувати.
Сказали, що номера знімуть, а ті: "Ти не знаєш, хто я такий! Завтра в райвідділ сама їх принесеш". Їх так і не пустили.
Допитувалися. Казали, що якщо поїдете в село – ми за вами слідом підемо. І вони розвернулися і поїхали назад, – розповідає Камінська.
Є серед шерифів-добровольців мисливці, проте зброю на чергування не беруть:
– Ну не дай Бог щось трапиться і доведеться стрельнути. Тоді ж той, хто стрельне, буде відповідати. Закону то ніякого ж немає, щоб якось нас захищав, – говорить депутат сільради Анатолій Поплавський, який теж охороняє село вночі.
У селян зібралася ціла добірка історій з чергування: смішних і не дуже.
|
За три роки у селі – жодної крадіжки |
Якось чоловіки ганялися за автомобілем з причепом по селу, доки той не поїхав.
Місцеві впевнені, що така машина приїхала вночі до села неспроста.
А якось правоохоронці об’їхали для профілактики село та й попрямували на виїзд.
Чергові побачили чужу машину – погналися слідом.
Тоді поліцейські увімкнули "мигалки", зупинилися. На місці розібралися та й роз’їхалися.
Завдяки чергуванню землевпорядник Вадим Пилипенко з напарниками колись врятували господарство односельчанина.
– Загорівся сарай. Полум’я перекидалося на хату. Літо. Була засушлива пора, високий рівень пожежної небезпеки. Добре, що вчасно побачили пожежу. Загасили її своїми силами, – каже він.
ЗА ТРИ РОКИ – ЖОДНОЇ КРАДІЖКИ
Нічні патрулювання виявилися ефективною профілактикою правопорушень.
За три роки у селі – жодної крадіжки.
По всьому районі знають, що в Лучки просто так не заїдеш – треба проїхати "КПП".
– Не їдуть сюди. Немає бажання, мабуть, у них зустрічатися. Особливо з нашими дівчатами – сміється сільська голова. – Тут як дівчата чергують, так якийсь інцидент і стається.
За роки патрулювання жителі села втомилися, хоча й жартують, що на чергування йдуть як на свято.
– Ми самі вже заморилися. Бо після роботи треба ще усю ніч патрулювати. Особливо взимку дуже важко, – говорить очільниця сільради.
Кожному "патрульному" треба виходити на зміну хоча б раз на місяць.
|
Кожному "патрульному" треба виходити на зміну хоча б раз на місяць |
Тому мешканці вирішили встановити по селу камери відеоспостереження.
Для цього з сільського бюджету виділили 95 тисяч гривень.
Зараз їх у селі 8. Зображення з камер виводять на монітор, розташований в сільраді.
Записи з камер допомагають поліції швидше розкривати злочини.
– Патрулі поки що будуть. А там побачимо, – усміхається Камінська.
|
У селі встановили відеокамери |
Людмила Чванько, координаторка проекту "Шерифи для нових громад" у Полтавській області