Так-так, розкидаюсь загадковими словечками. А сценарій простий – зайшла у книгарню, побачила незвичну книжину, придбала, прочитала, пишу. Про данське хюґе уже відшуміли, завчили і практикуємо. Шведський лагом, кажуть, менш захопливий, та все ж ознайомлюсь. А які ж таємниці щастя та довголіття можна запозичити у Країні Вранішнього Сонця? Цікаво ж бо.
Ікігаї, як і будь-яке інше слово на позначення філософії блаженства, не має точного відповідника в іншій мові. Його перекладають як «щастя бути зайнятим» або «відчуття власного призначення», тобто сенс життя, щоб прокидатися вранці. Розшифровують це поняття ще й так. «Те, що ми любимо робити» накладаємо на «те, що нам добре вдається», плюс «те, чого потребує світ», і плюс «те, чим ми можемо заробляти». Золота серединка – це і є ікігаї.
В українському варіанті книга «Ікігаї. Японські секрети довгого і щасливого життя» вийшла цьогоріч у співавторстві двох письменників – японця Ектора Гарсії (Кіраї) та іспанця Франсеска Міральєса, які однієї дощової ночі зустрілися у кав’ярні в Токіо і «народили» таку ідею.
«Ікігаї», порівняно з «Маленькою книгою хюґе», не настільки легка й атмосферна, зате корисна й пізнавальна. Тут, зокрема, йдеться про жителів японського острова Окінава, який належить до т. зв. блакитних зон, де найбільше довгожителів. Так, у чому ж секрет тривалості життя та доброї вдачі жителів острова? Природа, клімат? Можливо. Але є ще щось. І це щось – ікігаї. На думку окінавців, кожна людина повинна мати сенс життя, який може змінюватись час до часу. Якщо його поки немає, то найважливіше наше завдання – знайти його, віднайти свій ікігаї. Ікігаї, зазначають автори, прихований всередині кожного, і його пошуки вимагають терпіння і зосередженості.
В японців немає поняття «вихід на пенсію», оскільки людині потрібно прокидатись задля якоїсь справи. Якщо її немає, ми втрачаємо свій ікігаї. Тому люди ведуть активне життя, допоки дозволяє здоров’я. Ще японці багато сплять – 8-9 годин на добу і мало їдять. Їхній принцип – наповнювати шлунок на 80%. Їжа здорова, переважно зі свого городу. Окрім того, вони усміхаються, медитують, багато рухаються, підтримують зв’язок з природою і дружні стосунки з оточенням.
Що ще? Віддаватися справі на 100%, бути тут і тепер, «вливатися у потік». Ось тут, мабуть, найважче. Навчившись робити все і відразу чи то від Юлія Цезаря, чи то від сучасної Європи, чи просто побут диктує такі умови – ми не занурюємося у справу, а перебуваємо у багатьох потоках. Я редагую тексти, відповідаю на дзвінки чи повідомлення, спілкуюсь з колегами і пишу блог. Оце так ікігаї. Японці мене б зацькували.
Але на те ми і люди розумні, щоб пізнавати багато і обирати потрібне. Для себе я почерпнула корисні практики і трішки більше дізналась про культуру та побут далеких сусідів.
Окрім ікігаї, в японців існує ще одне визначення філософії щастя – вабі-сабі – концепція, яка показує красу мінливої та недосконалої природи всього, що нас оточує. «Замість того, щоб шукати красу в ідеальному, почнімо шукати її в недосконалому, у непослідовному», – запевняють автори.
А нещодавно у нетрях Інтернету відкрила для себе таке явище як убунту – південноафриканська гуманістична філософія, критеріями якої є вірність і лояльність у стосунках між людьми. Отаке б теж прочитала залюбки.
А загалом чи то хюґе чи ікігаї, думаю, і лагом, і фрілуфтслів (норвезька філософія), і убунту вчать одного – любити життя і себе у ньому. А вже як – вирішувати нам.
Наталія Фанок
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
