Блоги
Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Необхідне Вам лікування співвідносно з Вашою пенсією становить:

День народження Григорія Сковороди. Чим запам’ятався мислитель

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Сьогодні, 3 грудня, 296 років тому народився легендарний український філософ, гуманіст-просвітитель, байкар, поет і педагог Сковорода Григорій Савич в містечку Чорнухи на території Полтавської області.

Україна дала світові Григорія Скороводу, що увійшов до списку 100 найбільших філософів світу, поряд з Сократом і Епікуром, Конфуцієм і Лао-Цзи, Коперником і Джордано Бруно, Дені Дідро та Людвігом Фейєрбахом, чия спадщина вивчається на філософських факультетах всіх без винятку ВНЗ світу, оскільки завдяки цим людям кожна нація знайшла епітет, який визначив на багато століть її майбутнє – войовничість для одних націй, покірність і шанування влади в інших народів, скрупульозність і педантичність у третіх, волелюбність і бунтарство у четвертих і т. д.

«Світ ловив мене, але не спіймав», – говорив чи то жартома, чи то всерйоз Григорій Савич Скоровода чи то про себе, чи то про всю українську націю в цілому. Розглядаючи особистість Сковороди, доцільно більш детально звернути увагу на декілька основоположних граней його гігантського таланту, який розкриває всю ту ж суть... української нації взагалі.

Для своїх сучасників і вдячних нащадків Григорій Савич запам’ятається як:

1. Філософ, вчення якого про любов, свободу і життя зберігає актуальність через багато століть після смерті автора. Сковороду називають проповідником філософії любові і свободи. Розроблена філософом концепція життєвої мудрості вражає навіть людей в 21 столітті, яких здивувати чим-небудь нелегко.

Для пояснення сучасникам, чим примітний Григорій Сковорода, доречно використовувати порівняння з людиною-хіпі, яка волею долі народилася в українському містечку першої половини 18 століття. Народженого в сім’ї малоземельного козака Григорія Савича порівнюють з відомими мислителями давнини, називають українським Сократом.

Сковорода є єдиним європейським філософом, який доводив вірність власного бачення світу всім своїм життям. Мислитель говорив, що у кожної людини в житті є своє призначення, завданням кожного з нас є пошук єдино вірного шляху, особливої місії на землі. Сковорода вчив, що найнеобхідніше зазвичай дається людині легко і без зайвих турбот. Якщо ж бажане не дається – значить, і домагатися володіння ним не слід, оскільки дії людей наперекір долі тягнуть за собою всесвітній хаос.

Сучасні вчені ставлять Сковороду в один ряд з такими знаковими мислителями античності, як Анахарсіс, Платон, Сократ і Аристотель. Засновниками античної філософії, як відомо, є греки. Але за майже 2000 років, що минули з часу завершення епохи античності, Греція не дала світові жодного мислителя, якого можна порівняти з Григорієм Сковородою.

Власні думки, як і Платон, Сковорода викладав у форматі діалогів. Цей стилістичний прийом дає можливість мислителю розмежовувати людську сутність, ділячи її на видиму і невидиму складову. Споглядання людиною самої себе з боку для філософа є шляхом до глибшого пізнання суті.

Концепція світогляду Сковороди розглядала філософію, як спосіб пізнання людиною самої себе, пошуку своєї місії. Божу іскру в кожному з тих, хто живе на Землі, філософ описував, як якусь подобу посудини. У кожної людини на початку її шляху є посудина індивідуального обсягу, яку Всевишній наповнює талантом для подальшого його використання людиною. Момент усвідомлення людиною власного призначення Сковорода називав реалізацією Божого задуму.

Головною метою філософії Сковорода називав пошук щастя, гармонії, життєвого балансу. Григорій Савич є першим і єдиним у світі мандрівним філософом, який поєднував життя з вченням, постійним удосконаленням самого себе. Усім своїм життям він довів, що щастя людини не залежить від місця і часу, плоті або крові, не міститься в високій посаді, владі або багатстві.

2. Патріот і борець за українську незалежність – друга основна риса і філософської спадщини Сковороди, і української нації в цілому. Аналогічний підхід використовував мислитель до себе – у можливість служіння власному народу він просто не вірив. Замість цього однією зі своїх цілей визначав розвиток в людях священної любові до Вітчизни.

Сковорода дуже важко переніс знищення імперською владою Запорізької Січі. З м’якістю, властивою мислителям, він відстоював ідею формування української державності. Відродження української нації після удару, завданого царським режимом, філософ бачив через акцент на особливостях ментальності – верховенстві морального закону, високій духовності, чистоті людських сердець, душевному спокої. Також в числі відмінних характеристик представників української нації Сковорода називав здатність до самопожертви, спокій, розум і прагнення до справедливості.

Негативно ставився мислитель до панування великої держави над меншими. Як справжній свободолюб, Сковорода відкидав пропозиції царського палацу про переїзд і подальше безбідне життя. Внаслідок згубності ідей, проголошуваних філософом, для режиму він являв собою чималу небезпеку. У прагненні ізолювати Сковороду, уникнути розповсюдження його ідей імператриця Катерина II запрошувала філософа до Петербурга, на що отримала досить зухвалу відповідь про те, що Батьківщини поет не кине.

Творчість та ідеї Сковороди вплинули на культурну спадщину України і всього світу. Мистецтвознавці констатують наявність відгомону концепцій, розроблених Сковородою, у творах Івана Котляревського, Тараса Шевченка та низки інших українських талантів. У світовому масштабі з причини актуальності ідей через багато років філософа порівнюють з Буддою, Зороастром і навіть Ісусом;

3. Педагог-новатор, який постійно намагається вийти за рамки загальновизнаних канонів, методи викладання якого царському режиму не припали до душі. Протягом певних періодів свого життя Сковорода працював учителем. Для дітей деяких заможних поміщиків він був надомним педагогом, викладав і в навчальних закладах. Педагогічний талант Сковороди був настільки блискучим, що він розробив власну методику навчання богослов’ю.

Замість поширеного тоді зубріння філософ-богослов прагнув, щоб його учні освоїли в першу чергу вміння мислити, аналізувати, робити власні висновки. Подібне новаторство не прийшлося до вподоби владі того часу, нерідко кар’єра вчителя закінчувалася безславно. Проте успіхи учнів педагога-просвітителя можна розглядати як об’єктивний показник якості його викладання.

Новатором в педагогічній галузі Сковорода був і в питанні оцінювання знань та научуваності учнів. Успішні студеї оцінювалися їм показниками «вельми гостр», учнів, які схоплювалди все на льоту, педагог називав «зверок вострой». Якщо мова йшла про студентів відстаючих, відмітками могли стати формулювання «тупий», «вельми тупий», «сущий безтолковщина». Відомо, що розроблена Сковородою градація передбачала 12 показників, тому його можна сміливо називати засновником дванадцятибальної системи в оцінюванні знань учнів.

Відомий також випадок, коли Сковорода працював домашнім учителем у сина Стефана Томари, дворянина, чий маєток розміщувалося поблизу Переяслава. Сина дворянина вчитель навчав мовам, яких сам знав безліч, і словесним наукам. У педагога та учня склалися дружні, довірчі відносини. Одного разу за невірне міркування Сковорода покартав хлопчика словами «Ах ти, свиняча голова!».

Неоднозначну фразу почув хтось із слуг, тут же про це дізналися батьки учня. За негідне звернення педагог позбувся місця роботи і харчів. Пізніше дворянин умовив Сковороду продовжити заняття з сином. З часом учень зробив міжнародну кар’єру, він навіть був російським послом при дворі турецького султана.

У 1805 році в Харкові засновано університет – перший ВНЗ нового часу в Україні, другий за престижністю після Києво-Могилянської академії. Кошти, необхідні для початку роботи навчального закладу, зібрали поміщики регіону після ініціативи Василя Каразіна. Вони зібрали 618 000 рублів, суму на той час просто фантастично велику. Потім виявилося, що більшість поміщиків-меценатів були учнями Сковороди.

4. Терпимість до будь-якої релігії присутня і у Григорія Сковороди, і те ж саме ми бачимо в української нації дотепер – середній шлях між «курганами буйнаго безбожія» і «подлыми болотами рабострастнаго суевѣрія». 

 

Джерело:
До списку новин