загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Забезпечена старість: цінні папери замість злиденної пенсії

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Більшість українських пенсіонерів – бідні. Тому що наша пенсійна система вкрай неефективна. Ще гірше – що майбутні пенсіонери, навіть за умови регулярних відрахувань єдиного соціального внеску, не мають жодних накопичень. Але велосипед вигадувати не треба – в світі вже є хороші рецепти, як вибратися з дефіцитно-пенсійної ями. Треба єдине – пристосувати їх до наших реалій і щось почати робити.

Гроші на пенсію можна відкладати і зберігати різними способами. В Україні зараз ми робимо обов'язкові відрахування з зарплати державі, яка перерозподіляє наші гроші нинішнім пенсіонерам. Вони не накопичуються і не зберігаються. Їх просто витрачають на утримання наших батьків, дідів, сусідів. Грошей на нашу з вами майбутню пенсію у держави просто немає. Питання – хто через 20, 30, 40 років утримуватиме нас, коли станемо пенсіонерами?

Єдина відповідь – треба реформувати пенсійну систему. Не просто відкладати гроші, а й примножувати їх. Наприклад, за допомогою інвестування в різні фінансові інструменти – зокрема, цінні папери. Як це все може працювати і наскільки фондовий ринок може бути інструментом, щоб люди змогли забезпечити собі старість – журналісти 24 каналу запитали у експертів.

Чому сьогодні пенсії маленькі

Україні від Радянського Союзу дісталася солідарна система: всі відрахування з зарплат йдуть в загальний фонд, не накопичуються, а розподіляються між наявною кількістю пенсіонерів.

За даними Укрстату: пенсіонерів у 2018 році було 11 мільйонів 725 тисяч, працюючих українців – 16 мільйонів 400 тисяч. При цьому, за різними оцінками, від 30 до 45% з них працюють неофіційно, отже – недоплачують єдиний соціальний внесок, з якого утримується наш Пенсійний фонд.

Виходить, що на одного платника в Пенсійний фонд припадає більше одного пенсіонера. Звідси – і надзвичайно низький рівень пенсій. Можливо, українські можновладці і хотіли б збільшити пенсії в чотири рази (особливо перед виборами), але де взяти ці гроші?

Тому – солідарна пенсійна система себе зжила, пояснив у коментарі 24 каналу співзасновник аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Анатолій Амелін. Вона хороша для країн, де висока частка молодого населення, і маленька – пенсіонерів.

Або нам потрібно різко збільшити кількість працездатного населення (що неможливо). Або – різко зменшити кількість пенсіонерів (що протизаконно). Або – змусити гроші працювати. Що законно, можливо і перспективно.

Як зробити старість українців забезпеченою

У світі існують ще кілька типів пенсійних систем, відзначив Анатолій Амелін. Щоб людина при виході на пенсію могла дозволити собі гідну старість і рівень життя не гірше, або як мінімум – лише трохи гірше, ніж коли працювала, багато країн використовують накопичувальну пенсійну систему. Є страхові, є фондові програми.

Експерт пояснив принцип дії: людина зі своєї зарплати щомісяця відраховує якусь суму грошей, яка накопичується на його рахунку. Але гроші не просто зараховуються на рахунок. Фонди, які керують цими активами, їх інвестують: в державні цінні папери, в облігації, акції зростаючих компаній.

Якщо економіка розвивається, зростає капіталізація цих компаній, виплачуються хороші відсотки по облігаціях, корпоративних і державних, то фонди виростають. При цьому люди, виходячи на пенсію, мають досить великий капітал,
– уточнив Амелін.

Є різні моделі подальшого розпорядження цими грошима. Можна відразу забрати всю накопичену суму. Можна домовитися зі страховою компанією, передати всю суму їй і отримувати довічну пенсію – згідно з контрактом, будуть виплачувати щомісяця певну суму. А можна зробити розстрочку: фонд буде виплачувати накопичену суму в розстрочку протягом 5, 10 або 30, як домовляться.

Така модель використовується багатьма країнами. Вона дає можливість мати набагато більший дохід при досягненні пенсійного віку, ніж солідарна система.


Пенсійні гроші потрібно "ростити"

Сам собі інвестор

В Україні зараз будь-який бажаючий може відкрити банківський депозит, класти туди відрахування з зарплати (або доходу), а потім інвестувати ці гроші в будь-які активи – акції, облігації. Таким чином українці можуть отримувати прибутки і накопичувати на старість.

Засновник соціального проекту "Сімейний Бюджет" Любомир Остапів у коментарі 24 каналу відзначив: в Україні вже є ринок державних облігацій. Їх у портфелі фізичних осіб більш ніж на 6,8 мільярда гривень на початок 2019 року. А от в частині акцій компаній та фондів цей ринок не розвинутий.

Однак в рамках 50 000 євро на рік українці можуть інвестувати на біржах Нью-Йорка та Лондона. Ріст транзакцій в рамках e-лімітів з 7 лютого 2019 року демонструє, що кількість українців, які користуються такою можливістю, зростає,
– відзначив Остапів.

Але купувати акції іноземних емітентів в Україні – однозначно безпечніше, акцентував член правління Національного депозитарію України Андрій Порада. Тому що акції, які офіційно мають дозвіл для обігу в Україні, перебувають:

а) в рамках правового регулювання законодавства України, яке захищає права інвесторів;
б) в рамках тієї юрисдикції, де зареєстрований емітент цінних паперів.

Сьогодні вже спрощений доступ іноземних цінних паперів на вітчизняний ринок. І для інвестора в Україні немає жодної різниці у способі їх придбання у порівнянні з акціями українських емітентів. Сам інвестор обирає, що для нього є пріоритетом: довгострокова інвестиція, ріст акцій у певній перспективі чи отримання дивідендів.

Але найбільший ризик – якщо ви самі керуєте своїми грошима – не можете свій маленький портфель ефективно диверсифікувати, знизити ризики, пояснив Анатолій Амелін. А в рамках фонду, де десятки тисяч учасників, великі суми – це можна зробити. Навіть якщо якийсь емітент або якісь папери оголошують дефолт, то в рамках всього портфеля втрати будуть незначні. А якщо одна людина купить облігації, за якими трапиться дефолт – він втратить все.

Тому, погоджуються експерти, для початкових капіталів все ж варто розглядати і порівнювати недержавні пенсійні фонди та накопичувальні страхові програми, адже там гроші інвестують професійні управляючі.

Чи варто довіряти недержавним пенсійним фондам

Отримати ефект від біржової торгівлі можливо лише за умови наявності значної суми вільних коштів – не менше 300 тисяч гривень, пояснив у коментарі 24 каналу кандидат економічних наук, викладач Запорізького національного університету Костянтин Денисов. І зазвичай людина не грає на біржі сама, а користується послугами посередників. Це можуть бути окремі брокери або компанії з управління активами, що управляють активами недержавних пенсійних фондів.

Інвестування в недержавні пенсійні фонди Денисов назвав більш привабливим. І пояснив, чому.

1. Недержавні пенсійні фонди нараховують відсотки на залучені від населення внески. Щоправда, їм заборонено у договорі чітко визначати ставку цього відсотку, вона може коливатися залежно від ринкової ситуації. Законом визначено, що мінімальний щомісячний внесок має становити не менше 10% від мінімальної заробітної плати (сьогодні – це 417,3 гривень).

Платники таких внесків користуються правом на податкові пільги при оподаткуванні власного доходу (якщо роблять внески на свою користь, а також на користь членів своєї сім`ї), що передбачено ст.166 Податкового кодексу України.

2. Закон України "Про недержавне пенсійне страхування" чітко зазначає, що жоден приватний пенсійний фонд не може бути ліквідований до моменту остаточної виплати ним всіх зобов’язань перед своїми клієнтами.

Мінуси і ризики для сучасних вкладників

Кандидат економічних наук, професор Валентина Лебедєва у коментарі 24 каналу пояснила, що головний ризик інвестування в цінні папери – нечесність компаній-емітентів.

Мотивом покупки цінних паперів на фондовій біржі є отримання дивідендів – частини прибутку компанії, яка випустила акції. Якщо збори акціонерів прийняли рішення про спрямування прибутку в повному обсязі на розвиток компанії, то акціонери дивідендів не отримають.

Можна бути впевненими, що мажоритарні акціонери, які володіють контрольним пакетом акцій, приймуть саме такі рішення. І міноритарні акціонери (пенсіонери тощо) не отримають ні копійки. Позбутися від акцій можна, тільки продавши їх на біржі, але їх ніхто не купить. Пенсіонери свої гроші не повернуть. Досвід сертифікатів приватизації з покупкою акцій в обмін на сертифікати – яскраве тому свідчення,
– пояснила вона.

На Заході, відзначила Лебедєва, склалася все ж певна традиція виплати рядовим акціонерам в кінці року хоч якихось дивідендів ("різдвяних квитанцій", зокрема). З розрахунку, що люди куплять нові акції і принесуть компанії нові гроші. Західним власникам компаній нікуди тікати. Вони продовжують бізнес в своїй країні і думають про свій завтрашній день. А представники вітчизняного бізнесу, на жаль, складають гроші в західні банки з розрахунку – в слушний момент виїхати на Захід.

Саме тому, акцентував Анатолій Амелін, накопичувальна модель пенсійної системи можлива лише там, де є ефективна судова система, захист приватної власності.

Також потрібен ефективний фондовий ринок, де є регулювання. Як правило, це одна біржа – центр ліквідності, де є система взаємодії емітентів з інвесторами, є зацікавленість в інвесторів. І – зростаюча економіка. За зростаючої економіки темпи зростання на фондовій біржі випереджають ріст економіки.

Як майбутні пенсії здатні розвинути економіку

Ви здивуєтесь, але економіка і пенсійні гроші – поняття взаємно підтримуючі. Гроші, які пенсійні фонди інвестують в економіку – прискорюють її зростання, наголосив Анатолій Амелін. Приклад Польщі: свого часу вони накопичили більше 70 мільярдів євро в пенсійні активи, що інвестували в польські компанії, вийшли на фондову біржу і перетворилися в досить великі європейські корпорації.

Для України це теж хороший крок. Але нам необхідно переструктурувати наш фондовий ринок, щоб була одна біржа. Можливо, є сенс об'єднати всі регулятори в один. І також потрібно створити умови, щоб емітенти виходили на ринок. Тоді для пенсійних фондів буде створюватися якісний актив для інвестування,
– уточнив Амелін.

Інститут майбутнього порахував, що реалізація накопичувальної пенсійної моделі в Україні, акумулювання коштів та їх інвестування в економіку додатково прискорить українську економіку на 1,5-3% в рік. У нас є великий дефіцит інвестиційних ресурсів. І пенсійний фонд міг би його заповнити, переконаний Амелін.

Коли в Україні зможе запрацювати накопичувальна пенсійна модель

При правильній постановці завдання ми можемо за 2 роки привести інфраструктуру до необхідного виду, консолідувати регуляцію, переконаний Амелін. Звичайно, необхідно завершити реформу судової системи.

Якби в 2019 році ми почали це робити, то в 2021 році ця модель змогла б ефективно функціонувати. Але у нас не всі завдання вміють чітко ставити, і немає мотивації ці завдання вирішувати,
– зауважив експерт.

Він навів приклад: коли був членом Національної комісії з цінних паперів, там провели реформу депозитарної системи – за 2 роки. Французи таку ж реформу проводили 5 років.

Тому хто хоче – шукає можливості, хто не хоче – знаходить виправдання, переконаний експерт. Можливо, коли пристрасті за виборами вляжуться, наші політики і урядовці таки захочуть.

Яніна Ткачук

 

Джерело:
До списку новин