Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.
Живому класику української літератури, легендарній поетесі і громадській діячці Ліні Костенко сьогодні, 19 березня, виповнюється 89 років.
Ліна Василівна Костенко – українська поетеса, прозаїк, громадська діячка, автор понад 15-ти поетичних збірок («Вітрила», «Мандрівки серця», «Над берегами вічної ріки», «Сад нетанучих скульптур», «Річка Геракліта»), роману «Записки українського самашедшого». За історичний роман у віршах «Маруся Чурай» була удостоєна Державної премії ім. Т.Г. Шевченка.
Для багатьох українців вона – беззаперечний моральний авторитет. Її слова – не пустопорожня балаканина демагога у вишиванці – за її словом – позиція, вчинок.
Її вірші занесені в шкільні підручники, артисти перетворюють їх у пісні, а велике слово Ліни Василівни - слово любові, надії, свободи - продовжує вести "шляхетними шляхами" усіх українців. Так, ім'я Ліни Костенко давно стало для всіх нас символом національної честі і гідності.
Культова українська письменниця-шістдесятниця каже, що "музика - це мова почуттів". Багато її вірші були покладені на музику талановитими авторами і отримали друге життя вже в образі композицій.
Костенко підписувала в 1965 році лист-протест проти арештів української інтелігенції. У 1966 році під час львівського судилища над братами Горинями кинула їм квіти. Згодом написала лист на захист В’ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна» й робила безліч інших учинків, які засвідчували її активну громадянську позицію.
Після цього вона майже десять років писала «в шухляду», розплачуючись за власну принциповість. Тодішня влада, зрозумівши, що її «не приручити», позбавила права друкувати власні твори, що для поета – майже смерть. Але вона не злякалася, вистояла.
Молодша колега Ліни Василівни поетеса Ірина Жиленко в одному з листів 1964 року, пише: «Учора водила Ліну по художниках. Були в Аллиній (Алла Горська) майстерні. Стільки барв, такі шалені речі, аж очі боліли. Алла захопилась триколірною гравюрою (чорно-біло-червоною), робить дуже експресивні роботи… Ліна ошелешено, аж мовби перелякано, дивилась на величезні Аллині ескізи. Спитала: «Як ви можете, Алло, все це робити, знаючи, що ніколи не зможете виставити свої роботи?». Алла засміялась лукаво: «А ви?» А я дивилася на цих ставних і гордих жінок із буйно-золотими зачісками, у пасмах сигаретного диму, і думала: які вони схожі!» (Ірина Жиленко, «Homo feriens. Спогади», «Смолоскип», 2011).
Мовчання Ліни Василівни теж є надзвичайно промовистим. У час, коли простір, ефір неймовірно засмічений балаканиною, вона, як поет, людина з надзвичайно тонким слухом і смаком, воліє мовчати. Жодні спокуси викликати в неї відповідну реакцію з приводу чогось, чи когось – даремні.
У 2005 році вона відмовилася від звання Героя України, сказавши тихо і просто, але, як завжди промовисто: «Політична біжутерії не ношу!»
Справді, головне – це її поетичні витвори, а в них її позиція зрозуміла. Одна з найпопулярніших і сильних цитат Костенко звучить так: "Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову".
Оксана Муха - Вечірнє Сонце
Відео: YouTube/MusicVideoUA
Jamala - Неандертальці
Відео: YouTube/Jamala Джамала
Димна Суміш - Зламані
У цій композиції звучить уривок з вірша Костенко "Сьоме небо".
Відео: YouTube/Димна Суміш
Фіолет - Спини Мене
Відео: YouTube/fiolet video
BRUTTO - Вечірнє Сонце
Відео: YouTube/BRUTTO NOSTRA
Сестри Тельнюк і актриса Лілія Вовкун – "Мені снилась бабуся.."
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
