Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.
20 років минає з дня смерті українського політика і правозахисника-шістдесятника В’ячеслава Чорновола: в автомобіль, у якому він повертався із зустрічі з регіональними активістами Народного руху, врізалась вантажівка – кілька років тому розслідування цієї справи поновили, але якогось висновку, що насправді сталося тоді, слідчі наразі так і не дійшли. Радіо Свобода з’ясувало для вас, що відомо про це станом на зараз, а також поцікавилося у родичів, сучасників та послідовників Чорновола, якою, на їхню думку, була б сьогодні українська політика, якби цієї аварії не сталося.
Справу про загибель В’ячеслава Чорновола закрив суд у Борисполі у січні 2014-го, але її вдалося знову відкрити після перемоги Майдану, розповів його син, колишній народний депутат, політолог Тарас Чорновіл.
«Київський апеляційний суд скасував рішення Бориспільського суду, справу повернули до прокуратури для проведення повторного розгляду, в тому числі за статтею «посягання на життя державного діяча», бо раніше вона розслідувалася як аварія і нічого іншого. Справа потрапила до Генпрокуратури, її скинули до тогочасного управління боротьби з організованою злочинністю МВС, і у мене там відбулася така сумна розмова зі слідчим, мовляв, він готовий зробити усе, що тільки можна, але розслідувати тут треба фактично терористичний акт, а це прерогатива СБУ і ГПУ, а він – спеціаліст в аваріях і вбивствах», – каже він.
За словами Тараса Чорновола, зараз просування у розслідуванні не відбувається.
«Справу тихо спустили на рівень київської прокуратури і зупинили її розслідування. Після того я був у Шокіна (екс-генпрокурор України – ред.), був у Юрія Луценка (генпрокурор України – ред.), обговорювали цю справу. Справа поки зупинена, щоб не збігали процесуальні строки. Тому я чекаю, сподіваюсь, час від часу нагадую, запитую, чи готові вони сформувати слідчу групу, що дала б раду цьому розслідуванню. Поки що єдине, що мені запропонували, це доручити цю справу тому відділу, що розслідує розстріли на Майдані», – зауважує Тарас Чорновіл.
Тим часом, на його переконання, окремо потрібно розслідувати нез’ясовані обставини під час попереднього слідства щодо загибелі батька, зокрема – знищення доказів і несподівану смерть Івана Шолома, одного з чоловіків, який був у тій вантажівці, нібито від серцевого нападу. Після ексгумації тіла експерти виявили у його тканинах отруту, каже Чорновіл.
«У 1999-му справу розслідували – там помилка на помилці. Там зараз можна відкривати кримінальні справи проти тих людей, що проводили медичні експертизи, технічні експертизи. Вони їх не проводили взагалі, просто підписували документи, які їм приносили», – зазначає він.
Радіо Свобода 19 березня звернулося до Національної поліції і Генпрокуратури для з’ясування нинішнього стану розслідування і очікує на відповідь. Від ГПУ ми отримали листа із зауваженням, що розпорядником інформації є поліція, але від поліції на момент публікації матеріалу до Радіо Свобода відповідь не надходила.
Чим би займався В’ячеслав Чорновіл у сучасній Україні?
Як політик В’ячеслав Чорновіл мав стосунок до Декларації про державний суверенітет та Акту проголошення незалежності України, очолював партію «Народний рух України», був народним депутатом, членом української делегації у ПАРЄ. Балотувався на перших виборах президента України 1991-го і посів тоді друге місце, поступившись Леонідові Кравчуку.
Результати виборів 1991-го
Соратник В’ячеслава Чорновола у Народному русі, депутат шести скликань Верховної Ради (спочатку балотувався як самовисуванець, потім – від «Нашої України») Ярослав Кендзьор вбачає причину тодішньої поразки на виборах Чорновола і пізнішого розколу Руху, серед іншого, у кампанії дискредитації їхньої політсили.
«Сьогодні є спроби відновити Народний рух України, але це більше з таких прагматичних міркувань, щоб у час виборів використовувати бренд Народного руху і В’ячеслава Чорновола», – вважає Кендзьор.
Про вплив іще радянської пропаганди на вибори 91-го року і незгуртованість націонал-демократів, які висунули багато кандидатів одночасно, говорить і чинний позафракційний депутат Віктор Кривенко, який із позаминулого року очолив партію «Народний рух України». Врешті, тоді Чорновола підтримали тільки у трьох західних областях, пригадує він.
«Історія потрібна для двох речей: для вивчення кроків, які призвели до успіху, для їхнього повторення, і для вивчення кроків, які призвели до поразки, для їхнього неповторення. Ще з минулої весни пропонували об’єднавчі процеси, праймеріз, але на жаль, тоді ніхто до цього не дослухався», – зауважив депутат.
Аналізуючи діяльність Чорновола у колонці для Радіо Свобода, проректор Острозької академії Петро Кралюк вказує на низку ідей політика, які зараз можуть здаватися суперечливими – зокрема, про перетворення України на федерацію.
«Я думаю, що все ж, якби В’ячеслав Чорновіл жив і працював сьогодні, існувала б, певно, політична сила, яку б він очолював, яка була б національно-демократичного спрямування. Я не думаю, що ця сила набирала и велику кількість голосів на парламентських виборах, але, принаймні, вона була б одним із елементів українського політичного ландшафту», – зауважує науковець.
На думку Кралюка, у полі діяльності політичної сили Чорновола могли би бути культурні і мовні питання.
«Можливо, В’ячеслав Чорновіл порушував би питання щодо українізації мас-медіа. Принаймні, ці питання я бачу. Можливо, він також порушував би питання боротьби з корупцією, тобто робив те, що, з його точки зору, могло б принести певні політичні дивіденди для його політичної сили і що відповідало б націонал-демократичним ідеалам, які він раніше проголошував», – зауважує Петро Кралюк.
Тарас Чорновіл про перспективи батька при владі говорить більш масштабно.
«Тут не треба сильно гадати, треба просто глянути на ті країни, де президентами стали люди з його формації. Вацлав Гавел був особистим другом В’ячеслава Чорновола, і вони були дуже подібні – маємо сьогоднішню Чехію. Тому, ймовірно, Україна нагадувала б сучасну Чехію, тільки більше у напрямку індустріалізації би відрізнялася. Колега, може, не особистий друг, але добрий приятель Лех Валенса – маємо сьогоднішню Польщу. Україна у 91-му році мала стартовий потенціал, ну, сказати, що в десятки разів більший, ніж у Польщі, то дуже скромно сказати», – вважає він.
На переконання директора соціологічної служби «Український барометр» Віктора Небоженка, якби В’ячеслав Чорновіл продовжив свою діяльність, це однозначно мало б вплив на політичний курс України.
«Він не був генієм управління, але він був чесною людиною, і він пройшов таке, що ніколи б не став на той шлях, на який стала українська еліта десь із 92-го року приблизно. Він це все бачив і раніше за інших, як мені здається, через це почав перейматися. Принаймні, союз публічних націонал-демократів із прихованими комуністами, що забезпечив якусь стабільність тодішній владі в Україні, був великою помилкою. І, як мені здається, Чорновіл не був прибічником цього підходу», – говорить він.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
