У той день композитор прийшов у консерваторію на заняття і пообіцяв батькам бути о 13-ій, але додому Володимир більше не повернувся.
Між датою зникнення та датою смерті Івасюка є загадкові три тижні. Два тижні тривала пошукова операція – з 27 квітня до 11 травня, після чого справу по факту смерті композитора Володимира Івасюка було закрито. Попри те, що до того часу слідів зниклого композитора виявлено так і не було.
Тіло Івасюка знайшли 18 травня, через тиждень після закриття справи, у Брюховецькому лісі випадкові солдати. Під деревом лежала порожня сумка Володі, у якій були музичні партитури, у кишені залишалися гроші, на руці годинник…
Офіційна версія смерті – самогубство. Із двома версіями мотиву: нещасливе кохання або суїцидальна схильність. Втім рідні, друзі і шанувальники творчості Івасюка не мали сумніву, що композитора вбили кагебісти…
Про останню розмову із Володею у той день згадує Володимир Заранський, в той час декан історико-теоретичного факультету Львівської консерваторії :
“В той день ми з ним зустрілися на третьому поверсі (Львівської консерваторії) біля сходів, де є запасний хід. Ми привідкрили віконце, запалили по цигарці і я з ним говорю: Володю, наближається вже сесія, які в тебе плани, чи будуть якісь поїздки, гастролі? Він часто бував і в Останкино, і на телебаченні, і в студіях звукозапису… Я кажу, чи будуть виступи, щоб ми склали індивідуальний план сесії, в нас передбачалсь така форма. Він каже, офіційно так, “ні, Володимире Івановичу, в мене всі питання вирішені, я тепер займаюся сесією, готую композиторські роботи до сесії”. Ми з ним попалили, попрощались.
Я їхав на телестудію, а він іде далі повертається, бо перерва була 15 хвилин…Друга пара закінчувалась в 11:45 в 12 починалася наступна. Після цієї розмови, я вийшов. Біля нашого головного входу стояла моя машина.
Впритик до моєї машини стояв Москвич. Підходить до мене чоловік 32-35 років. І питає мене: чи є Івасюк на заняттях. Я грішною справою подумав, що мене перевіряють, чи я його з пропусками не покриваю, адже я призначив йому тоді ще стипендію, тоді було з тим строго…На що я ствердно відповів: “Так, він все відвідує”. “А де заняття?”, – питає. Заняття було на третьому поверсі, кажу гляньте собі в розклад…
Я вже так потім аналізував, що машина до моєї дуже близько була припаркована. Я тоді завжди на модель машини дивився, на номер міг глянути, а того разу я не міг побачити… Я тоді заднім ходом від’їхав і поїхав на телебачення.
Після цього довідуюсь, що Володимир Івасюк щез…”
Володимиру було 30 років.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
