Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.
Вранці англійська і танці, по обіді – гімнастика, увечері – розмовний клуб. Це розклад дня естонського пенсіонера. В Естонії працюють сотні державних гуртків та курсів для людей поважного віку. Їхня мета – покращити фізичне та психічне здоров'я літніх людей та підвищити їхню жагу до життя.
Соціальні центри для пенсіонерів працюють у кожному районі, при кожному центрі соціального захисту. У двоповерховий будинок навчального центру для людей поважного віку у спальному районі Таллінна – Ляснамае щодня на різноманітні курси та майстер-класи сюди приходить близько двох сотень пенсіонерів.
Серед курсів, які пропонують пенсіонерам – комп'ютерна грамотність, англійська та естонська мови. Курси естонської користується популярністю серед російськомовних громадян. Крім того, тут є гімнастика, танці, розмовні клуби.
Найбільшою популярністю користуються комп'ютерні курси. Літніх студентів навчають елементарним речам: як створити текстовий документ та написати електронний лист, що таке USB-кабель та для чого він потрібен, як придбати квитки та заплатити через інтернет.
«Курс елементарної комп'ютерної грамотності розрахований на місяць. Студенти займаються двічі-тричі на тиждень. На минулому уроці ми вчилися створювати течки на робочому столі. Тепер ми вчимося діставати інформацію з телефону і переносити її на комп'ютер або на флешку», – розповідає вчитель інформатики Давід Окс.
Вартість курсів – 3-5 євро на місяць, в залежності від предмета. При середній пенсії у 350-400 євро – це по кишені, кажуть тутешні студенти.
«Це майже за спасибі», – жартує Валентина Серго – відвідувачка комп'ютерних курсів.
Плата – символічна і служить мотивацією для відвідувань. Основне фінансування соціальні центри отримують з бюджетів міст, каже директор центру.
«Наші студенти хочуть щоб, наприклад, гімнастика була щодня, а не двічі на тиждень. Але приміщення і бюджет нам не дозволяють цього зробити. Ті, хто вчать англійську мову, якось вимагали, щоб їх відправили в Лондон на закріплення матеріалу. Побажання бувають різні. Їх можна сприймати як жарти, але це означає, що бажання вчитися і вести активний спосіб життя у людей залишається», – розповідає директор центру у Ляснамае Івіка Кярнер.
Ціни на перукарські послуги у соціальному центрі в три-чотири рази нижчі за ринкові
У пенсіонерів, котрі відвідують соціальний центр, день розписаний погодинно. Уроки починаються вранці і тривають до 16:00. Увечері – розмовні клуби. Які курси відвідувати, а які ні – кожен обирає самостійно. У соціальних центрах можна також безкоштовно скористатися пральною машинкою та отримати послуги медсестри. А також за символічні гроші відвідати салон краси – зробити зачіску та манікюр.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
