Ситуацію із примусовою паспортизацією на окупованих територіях Донбасу треба розглядати не лишe з точки зору того, що Росія використовує це для реалізації своїх планів з інтеграції Донбасу, а й з точки зору прав тих громадян, які проживають в ОРДЛО. У цьому переконаний заступник директора з міжнародних питань Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь. Про це він розповів під час круглого столу «Паспортизація окупованих територій: загрози та виклики для України».

Його учасники обговорили ключові наслідки для громадян України в ОРДЛО рішення про можливість набуття громадянства РФ, порівняли, як відбувалася паспортизація Росією Придністров’я та Грузії, й окреслили те, чим досвід цих країн повчальний для України. Експерти напрацювали кроки для української влади щодо врегулювання ситуації, яка виникла, а також щодо реінтеграції Донбасу. Михайло Самусь нагадав, у яких умовах РФ почала реалізовувати свій план паспортизації: «Практичні кроки щодо паспортизації відбулися на фоні президентських перегонів в Україні, коли стало зрозумілим, що президент може змінитися, і російська пропаганда починає давати збої.

Адже вона акцентувала на тому, що все, що заважає Україні та Росії жити мирно, — це українська влада: хунта, яка узурпувала владу в країні. РФ продовжила свою стратегію щодо руйнації Української держави та створення умов для того, аби Україна стала повністю підконтрольною РФ».

Уроки Грузії та Молдови

«Дe-факто Абхазія і так звана Південна Осетія окуповані з початку 1990-х років. Ідея паспортизації виникла тоді, коли навіть не йшлося про євроінтеграційні мрії країн. Тоді Крeмлю було простіше із Грузією, ніж тепер з Україною. Адже у Грузії під окупацією опинилися кілька десятків тисяч громадян, а в Україні йдеться про два мільйони. І соціально перетравити їх Росії важче. Грузія у боротьбі за окуповані території зробила акцент на гуманітарну й соціокультурну сфери, й нині кардинально виграє в соціальному плані порівняно з Абхазією й так званою Південною Осетією.

Так, не важливо, який паспорт є в людини з окупованої території, вона може користуватися всіма послугами системи охорони здоров’я, адже на окупованих територіях все зруйновано. Було запроваджено й багато освітніх програм для молоді — навчання на пільгових умовах і навіть безплатне. Але все це у плані реінтеграції не спрацьовує. Та гуманітарні заходи потрібні, такі території не можуть жити окремим життям, якщо є плани з реінтеграції», — каже керівник Південнокавказького філіалу Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (Тбілісі, Грузія) Володимир Копчак.

Він наголошує, що нині в ситуації з Україною Кремль готує лише ескалаційний варіант розвитку подій.

«Я навіть припускаю варіант анексії. Бо РФ розглядає лише капітуляційний сценарій для України у вигляді повернення як федерації чи в іншому форматі в орбіту геополітичних інтере-сів РФ. Не треба слухати тих гібридних партнерів, які кажуть, що в разі повернення РФ Криму вона поверне Донбас на умовах Києва, а не на власних. Дві третини Донбасу не окуповано, але теза РФ, що російські паспорти вона може видавати всім громадянам України, свідчить, що вона не має адмінкордонів для поширення агресії. Це слід чітко розуміти й адекватно реагувати на агресію Кремля зокрема на міжнародній арені», — підкреслює Володимир Копчак.

Аналітик з питань безпеки Інституту розвитку та соціальних ініціатив Vііtorul (Рес-публіка Молдова), колишній заступник голови Прикордонної поліції Республіки Молдова Росіан Васілой зазначає, що в Молдові окуповано 11% території — йдеться про невизнане Придністров’я, де російські паспорти мають 200 тисяч осіб.

«Про яку розумну реінтеграцію могло досі йтися, якщо на окупованій території діють приймальні депутатів Держдуми і вони прилітають у Кишинів, а потім під охороною переїжджають до Тирасполя? Досі була лише імітація боротьби з російською загрозою. Сподіваюся, урок Молдови Україна врахує, адекватно реагуватиме на загрози, визначиться з політикою, яку імплементуватиме на окуповані території, щоб громадяни, які там проживають, попри агресію, були лояльними до України. Грузія за 27 років нічого такого не зробила», — із сумом констатує він.

Запобіжник небезпечної модифікації

У тому, що саме на реінтеграцію Донбасу працюватиме міра довіри, переконана й керівниця відділу етнонаціональних досліджень, реінтеграції та розвитку громадянського суспільства Національного інституту стратегічних досліджень Юлія Тищенко.

«Добре, що Україна створює умови для навчання у вишах осіб з окупованих територій. А як бути з тими, хто не хоче після школи навчатися в Україні, а хоче тут працювати? Адже є проблема з визнанням атестатів. Якщо не працювати над вирішенням цього питання, матимемо проблему відтоку молоді в Росію.

Інший приклад. Триває реформа системи охорони здоров’я. І на підконтрольній території громадяни можуть обирати сімейних лікарів незалежно від місця своєї реєстрації. Чому не дати таку змогу і громадянам з непідконтрольних територій? Це важливо, наприклад, для отримання вторинної допомоги на пільгових умовах. Потрібно роз’яснювати українцям з непідконтрольних територій те, що в разі набуття російського громадянства вони не зможуть отримувати візи, бо цивілізований світ не визнає примусової паспортизації в ОРДЛО. Тобто треба робити кроки, які сприятимуть підвищенню лояльності до України. Слід працювати над тим, щоб світ різко реагував на незаконні дії Росії, інакше вона й надалі продовжуватиме й модифікуватиме свою агресивну політику», — резюмувала Юлія Тищенко.