20−22 червня у Києві, а 22−23 червня в Одесі відбудеться єдиний в Україні і найбільший у Східній Європі Фестиваль німого кіно та сучасної музики Німі ночі.
У межах фестивалю можна буде подивитися шедеври світового кіно у живому музичному супроводі.
Всього на Німих ночах покажуть шість фільмів. Чому в жодному разі не можна пропустити цю подію?
1. Кіно в живому музичному супроводі
Цього року на фестивалі покажуть шість німих фільмів, які ще донедавна вважались втраченими, або майже невідомими глядачу. Кожен з них буде демонструватися в живому музичному супроводі від сучасних музикантів з України, Білорусі, Литви, Великої Британії та Австрії. Над створенням авторських саундтреків цього року працювала відома композиторка Алла Загайкевич (Україна) та перкусіоніст Аркадій Готесман (Литва); композиторка і виконавиця Олеся Здоровецька (Україна); композитор Андрій Показ та Арсен Одабашьян (Україна); композитор і гітарист КМЕТ(Австрія); музиканти Герхард Грубер, Петер Росманіт та Адула Ібн Кадр (Австрія), а також Вольга Падгайская та Five-Storey Ensemble (Білорусь). На Вольгу Падгайскую радимо звернути особливу увагу, адже вона є фіналісткою Envision Sound — унікальної освітньої програми для кінокомпозиторів, в межах якої вже другий рік поспіль до створення музики для архівних стрічок запрошуються молоді композитори з усього світу.
2. Вигнанці
Фільми цьогорічної програми, віднайдені в архівах в різних куточках світу впродовж останніх кількох років, об'єднані темою вигнання та повернення: як самих стрічок, здавалося назавжди втрачених, так і їх героїв, які полишають домівку в пошуках кращої долі. Останнє не може не перегукуватися з нашим сьогоденням, вчергове нагадуючи, що не зважаючи на численні зміни, ми все ще маємо справу з чисельними проблемами та чи не з меншим потоком вимушених мігрантів. Так героїня австрійського фільму Маленька Вероніка вимушено покидає дім у провінційному містечку, аби зануритися в життя буремного Відня.
В фільмі Місто без євреїв ми бачимо наслідки приходу до влади антисемітів, в Мій син — стаємо свідками драматичної історії поневірянь жінки, яка народила позашлюбну дитину, а в позабутому шедеврі Івана Кавалерідзе Штурмові ночіопиняємося у вирі будівництва Дніпрогес, заради якого свої домівки залишили тисячі людей.
3. Невідомі шедеври українського кіно
Українське німе кіно все ще лишається маловідомим широкому загалу. Але в 20-ті роки все було інакше — український кінематограф переживав свій найбільший сплеск, про нього говорили по всьому світу, а українські стрічки, створені на ВУФКУ(Всеукраїнське фотокіноуправління), закуповувалися для показу у таких країнах як США, Німеччина чи Японія. Але, через різні обставини, сьогодні багато українських стрічок 20−30-х років вважаються втраченими. Звідси і важлива традиція фестивалю Німі ночі - показувати ре-прем'єри наших німих хітів. Цього року на фестивалі на нас очікує експериментальний агітпропфільм Івана Кавалерідзе Штурмові ночі та дитяча комедія Акселя Лундіна Пригоди Полтинника.
Штурмові ночі — друга монтажна і остання німа стрічка режисера та скульптора Івана Кавалерідзе, знята під безперечним впливом Дзиґи Вертова та Михаїла Кауфмана. Більш того, цей заборонений і на довгі роки забутий фільм, з точки зору драматургії та візуальної складової можна вважати одним з прихованих шедеврів українського кіно та справжнім передвісником Івана, що його Олександр Довженко зніме наступного, 1932, року.
В той же час стрічка Пригоди Полтинника шведа Акселя Лундіна, який ще в 1905 році у віці 19 років перебрався до Російської імперії, це один з небагатьох вцілілих дитячих фільмів того часу, яких тоді знімалося досить багато, та більшість з них врешті решт виявилися втраченими. В основі цього фільму одразу два оповідання відомого письменника та політичного діяча Володимира Винниченка Федько Халамидник і Бабусин подарунок, а сценарій до нього написав Микола Бажан — зірка українського панфутуризму та головний редактор журналу Кіно. Тож невипадково Пригоди Полтинника досить швидко стали справжнім хітом українського прокату.
4. Українські зірки закордону
Ще одна добра традиція фестивалю — знайомство глядача з українцями, які здобули славу закордоном. В цьогорічній добірці, наприклад, можна буде побачити стрічку Карусель, створену вихідцем з України Дмитром Буховецьким у Швеції. В центрі сюжету фільму розмірене щасливе життя молодого подружжя на заміській віллі порушує прикрий випадок. Одного сонячного дня Белла виїжджає в екіпажі на прогулянку, але кінь, наляканий автомобілем, пускається в галоп. Майже непритомну жінку рятує випадковий незнайомець Реймонд Дюваль. Вдячне подружжя запрошує героя-рятівника погостювати на віллі, не здогадуючись, що їхнє життя зміниться назавжди.
Цікаво, що перед тим як зняти Карусель Буховецький вже встиг прославитися в Європі своїми добротними мелодрамами, костюмованими історичними фільмами та екранізаціями російської класики. Знята після скандального Пєтра Вєлікого (1922), що викликав обурення передусім у емігрантів з Російської імперії через надмірно вільне поводження з історичним матеріалом, Карусель від початку планувалася як космополітична, позбавлена національних ознак стрічка з інтернаціональним складом акторів. Але і це не врятувало його від шведської критики, яка дорікала фільму, що він «у гонитві за комерційним успіхом псує національний характер і не передає особливості шведської „душі“».
5. Віднайдена перлина з українкою Анною Стен
Киянка Анна Фесак, згодом відома як Анна Стен, — одна з найкрасивіших та найцікавіших українських акторок, яка здобула славу спочатку в Москві, граючи серед іншого у таких майстрів як Борис Барнет та Яків Протазанов, а потім і закордоном. На Німих ночах покажуть стрічку за її участю Мій син — сенсаційну архівну знахідку та єдиний зі збережених німих фільмів 1920-х років одного з основоположників ліричного радянського кінематографа Євгєнія Черв’якова. Віднайдена 2008 року в аргентинській сінематеці в Буенос-Айресі, ця стрічка вважається найбільшою знахідкою в історії російського радянського кіно відколи глядач побачив другу частину Івана Грозного Сєргєя Ейзєнштейна. Анна Стен зіграла тут роль жінки, яка народжує чоловікові пожежнику (Гєнадій Мічурін) дитину від іншого. Чоловік шокований, дружина з немовлям на руках йде з дому.
Сам фільм викликав безпрецедентний резонанс у радянському кіно пізніх 1920-х, а після його прем'єри, Анна Стен назвала Черв’якова «одним із найбільш талановитих режисерів у всьому світі». Схожої думки дотримувалася і її колега по акторському цеху, світова зірка Аста Нільсен, яка визнала Мого сина однією із найкращих стрічок року. В той же час Сєргєй Васільєв, майбутній режисер культового радянського фільму Чапаєв, назве Мого сина «однією з небагатьох стрічок, що рухають кінематографію уперед». А згодом до хору симпатиків фільму долучиться й Олександр Довженко, який скаже про Черв’якова: «Він перший створив у нас ліричний жанр, і я чималому у нього навчився».
6. Віднайдені перлини австрійського кіно
Ми багато знаємо про кінематограф Німеччини, але майже нічого про кіно сусідньої Австрії. Хоча насправді там теж знімалися свої шедеври, які й досі дивують візуальною майстерністю. На Німих ночах ми матимемо змогу побачити відразу дві знакові австрійські стрічки — Маленька Вероніка та Місто без євреїв. Маленька Вероніка взагалі є однією з ключових стрічок в історії австрійського кіно. Вона довгий час вважалася втраченою і була віднайдена нещодавно у французькому архіві. В центрі сюжету поневіряння молодої дівчини Вероніки (її зіграла одна з секс-символів міжвоєнного європейського кіно Кете фон Надь), яка залишивши рідне містечко опинилася в тогочасному Відні з його нічним життям та чисельними спокусами. Починаючись як класична історія незіпсованої дівчини, яка відкриває для себе світ великого міста, ця стрічка досить вміло балансує між документальним зображенням тогочасного Відня та психологічною драмою, між цнотливістю та розпустою, між візуальним бароко та мінімалізмом.
Не менш контроверсійною є й побутово-фантастична стрічка Місто без євреїв, ще одна знакова австрійська стрічка, яка багато в чому передбачила подальші події як в самій Австрії, так і в Німеччині. Історія кохання юної Лотте та художника Лео тут поєднується з розповіддю про жахливі політичні обставини, що стають на заваді їх щастю, адже до влади в країні приходить консервативна Християнсько-соціальна партія на чолі із затятим антисемітом Швердтфеґером. Так у стрічці поєднуються соціо-політичні мотиви того часу, жорстка критика антисемітизму та химерна оповідь з елементами трилеру та горору, явно натхненна кращими роботами німецького експресіонізму.
Не випадково, Місто без євреїв викликало велике роздратування австрійських нацистів. Всіма силами вони намагалися зірвати покази фільму(подекуди з використанням хімічних бомб), а письменника Беттауера, за чиїм романом була знята стрічка, за кілька місяців після прем'єри застрелили в його робочому кабінеті.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
