Блоги
Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Необхідне Вам лікування співвідносно з Вашою пенсією становить:

Пенсіонер-краєзнавець з Рівненщини допомагає консультаціями іноземцям

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Колишній Привітненський сільський голова Павло Миколайович Балас із села Терешів Млинівського району Рівненщини уже півтора десятка років на пенсії, але чимало односельців, громадян з інших країн звертаються до нього за допомогою та консультаціями з питань місцевого краєзнавства.

Що шукав на Рівненщині іноземець із міста Менгер?

Нещодавно у його краєзнавчій скарбниці в Терешеві шукав підтримки Мілош Сува із міста Менгер у Чехії. Річ у тім, що колись поряд із Терешевим знаходилася чеська колонія. Серед перших чеських поселенців був і прадід пана Мілоша – Іван Сува. А дідусь Йозеф і тато - також Йозеф - народилися вже в Терешеві.

У 1944 році 17-річний Йозеф вступив до війська чеського і брав участь у розгромі нацистської Німеччини – хороброго вояку фронтові дороги привели аж до Берліна. Після війни пан Сува залишився в Чехії, а в 1947 році його земляки з Терешева також виїхали на свою батьківщину .

У пошуках місця народження та проживання дідуся і тата пан Мілош Сува і прибув в українське село. На жаль, сліди хати його рідних заметені часом. Однак досі в Терешеві стоїть будинок дідусевого брата Владзя Суви, який після війни навіть очолював місцеву сільську раду, тож Мілош бодай частково доторкнувся до коренів родоводу.

Пан Мілош і Павло Балас домовилися: під час чергового приїзду в жовтні цього року обов’язково благоустроять чеське кладовище в Терешеві…

Чому і за ким у Терешеві плакатиме вербиченька?

А на фініші минулого літа до Павла Миколайовича приїхала пані Малгожата Шленжак-Кажмєрська з Польщі, яка народилася в Константинувці в 1932 році. З нею прибула її племінниця.

У 1943 році під час протистояння між поляками та українцями Кажмєрські виїхали до Луцька і мешкала там до приходу Червоної Армії. Глава родини разом зі своїм братом вступили до Війська Польського: батько служив і воював у танковому підрозділі, а дядько був льотчиком. Обидва Кажмєрські після війни залишилися в Польщі біля кордону з Німеччиною – туди до них прибула родина з України.

Упродовж тривалого часу пані Малгожаті з різних причинне вдавалося завітати на батьківщину, яку залишила одинадцятирною дівчинкою. Лише на схилі літ, як кажуть, вибралася у край дитинства. Полячка шукала хату, в якій народилася і з якої вирушила в далеку і тривожну дорогу. Константинувки вже давно немає на карті. У радянську добу приблизно на тому місці знаходився «аеродром» - так місцеві мешканці назвали злітну смугу для «кукурузників», яких місцеве колгоспне начальство залучало для обробітку сільгоспугідь.

Павло Балас здійснив іноземцям усний екскурс в історію Константинувки, бо пам’ятає, де і чиї будинки знаходилися : сільська дітвора поряд із тими будівлями пасла корови.

Як вияв поваги і безмежної любові до краю свого народження, пані Шленжак-Кажмєрська посадила плакучу вербиченьку приблизно на тому місці, де 87 років тому з’явилася на світ. До того ж 10 вербиченьох полячка подарувала Павлу Миколайовичу. І вони прийнялися! Відтак краєзнавець із Терешева згодом пересадить їх на місцевому кладовищі: поряд із людською печаллю проливатимуть сльози за померлими плакучі вербиченьки. І нехай вони нагадують місцевому люду про цікаву минувшину, зокрема і про польське село Константинувка…

Йозеф Сува у Війську Чеському.

У цьому звіті 1921 року є село Константинувка.


Віталій ТАРАСЮК

 

До списку новин