Сьогодні, 15 жовтня, світ відзначає Міжнародний день сільських жінок. Засновниками свята є учасники Жіночої конференції в Пекіні, яку проводили під егідою ООН у 1995 році.
День сільських жінок – це день, коли суспільство має звернути особливу увагу на життя жінок у сільській місцевості, адже багато з них не мають доступу до якісної медицини, освіти, сфери обслуговування. Цей день має нагадати, наскільки люди зобов’язані сільським жінкам і наскільки цінною є їхня праця, що часто залишається непоміченою, який неоціненний внесок роблять сільські жінки для утримання кожної міської родини та держави загалом.
Те, що лягає на плечі деяких наших жінок, то з чим вони інколи віртуозно справляються, приводить багатьох представників протилежної статі в почуття глибокого здивування і поваги. Це ми, як правило, розмірковуємо про представниць населення міських районів, а що говорити про жінок, яким випало щастя проживати поза міських зручностей і широкої інфраструктури?
У сільських районах нашої держави проживає близько 30-35% від загального числа населення, серед яких близько 50-60 % складають жінки. Найчастіше на їхні плечі лягають не тільки турботи про сім’ю і виховання підростаючого покоління, а й турботи по будинку, домашньому господарству, робота і безліч інших турбот, про які навіть і не підозрюють ті, хто проживає в містах, де за великим рахунком «все під рукою».
Враховуючи найважливішу роль сільських жінок та їх безцінний внесок у прискорення розвитку всієї економічної галузі і зокрема сільського господарства, забезпечення і підвищення продовольчої безпеки і благополуччя сільських регіонів, на 76-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, яке відбулося 18-го грудня 2007-го року, було прийнято рішення офіційно оголосити 15-те жовтня Міжнародним днем сільських жінок і відзначати його щорічно, починаючи з 2008-го року.
У більшості сучасних країн і країн, що розвиваються, сільські жінки грають вирішальну і координуючу роль у вирощуванні продовольчих сільськогосподарських культур і в значній частині галузі сільськогосподарського виробництва, тваринництва, птахівництва. Вони не тільки забезпечують свої сім’ї продуктами, водою і енергоносіями, але також беруть активну участь у несільськогосподарської діяльності, що має величезне значення для забезпечення надійних засобів для існування та продовольчої безпеки своїх власних домашніх господарств. Їх турботи по догляду за дітьми, літніми людьми і навіть хворими, і немічними, гідні найглибшої поваги.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
