загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

З багатьма невідомими: Чому українців так і не перерахують?

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Проблема відсутності всеохопних даних щодо населення України проговорюється давно. Без чіткого уявлення про кількість громадян жодна країна не може нормально вести господарство. Фактично державний бюджет, його дохідна та видаткова частини приймаються навпомацки.

Зате відкриваються неабиякі можливості для появи "мертвих душ" на виборах, для різноманітних фальсифікацій їхніх результатів. Зрештою, щоб розставити крапки над "і" в цьому питанні, цього року мав бути проведений перепис населення. Це давно час зробити – попереднього разу українців перераховували у 2001-му.

Прийшовши до влади, команда президента Зеленського визначила таку потребу як пріоритетну для себе. Віце-спікер Руслан Стефанчук анонсував "аудит держави", що мав бути проведений у 100-денний термін. "Блискуче питання (про перепис населення, - ред.), і воно у нас стоїть одним з перших. Тому що ми почали з того, що станом на сьогодні ніхто не розуміє, що в державі є і хто є в державі. Для того, щоб робити будь-які перетворення, ми повинні знати людський ресурс, фінансовий ресурс і часовий ресурс", – говорив він у травні. 

Але за півроку концепція змінилася, і "блискуче питання" потьмяніло. З 2019 року перепис населення пересунули на 2020-й. А живе спілкування з інтерв’юерами вирішили замінити на онлайн-опитування. Фахівці стверджують, що в такому разі замість повноцінної статистики ми отримаємо її імітацію. Але влада парирує економією: мовляв, перепис у класичному розумінні потягнув би на 5 мільярдів гривень. А перепис "у смартфоні" дасть можливість суттєво зменшити витрати. Проте дешево – не означає якісно. Цю думку зараз намагаються донести до уряду, але він, схоже, вже ухвалив всі рішення.

То скільки ж нас?

Перед останніми парламентськими виборами ЦВК нарахувала в Україні 35,5 млн виборців. Це разом з тими, хто перебуває на окупованих територіях. Встановити виборчу адресу Центрвиборчком зміг у 34,5 млн осіб. При цьому з урахуванням тих громадян, які вибули (а це ще один мільйон), виходить 33,5 млн.

Для того, щоб порахувати, скільки всього людей проживає в Україні, треба додати до згаданих 33,5 млн кількість осіб, молодших за 18 років. Скільки таких людей, невідомо, бо, як виявилося, статистика враховує "працездатний" та "непрацездатний" вік, а він у нашій країні настає раніше, аніж набувається виборче право, – з 15-ти років. Отже, можна говорити тільки про те, який відсоток від загальної кількості становить частка населення віком від 0 до 14. А становить вона 14,8%. Дані, щоправда, старі – за 2014 рік, а свіжіших просто немає.

Отож, дітей в Україні, котрі не досягли працездатного віку, має бути приблизно 5,8 млн. 33,5 + 5,8 = 39,3 млн. Лишається ще незначний прошарок осіб віком від 15-ти до 18-ти, але навряд чи навіть разом з ними ми вийдемо на цифру в 42,3 млн, котру нібито фіксують тепер.

Говоримо "нібито", бо всі подібні підрахунки є надто умовними. Коректні дані міг би дати тільки перепис населення, але його, як вже сказано, не проводили без малого два десятиліття. Двадцять років тому українців переслідували гасла "Нас повинно бути 52 мільйони", тобто як мінімум стільки, скільки було на момент розпаду СРСР. Але "рекорд" повторити не вдалося, і два наступні десятиліття забрали ще 10 млн. І це без урахування тих громадян, які, на щастя, не померли, а просто виїхали за кордон. Таких, за деякими (і теж неперевіреними) даними, ще 5-6 млн. 

5 мільярдів гривень, або давня пісня про зубожіння

5 мільярдів гривень, які довелось би викласти за "повноцінний" перепис населення, – й справді сума чимала. Віддаючи перевагу електронним методам опитування, держава зекономить 2 або навіть 3 мільярди. Для порівняння нагадаємо, що у нинішньому держбюджеті 2 мільярди закладено на проведення місцевих виборів.

Водночас із цим у кошторисі на наступний рік передбачено на 7 мільярдів менше витрат на субсидії, аніж у році поточному. Плюс очікуються надходження від легалізації грального бізнесу, а це ще 3 мільярди.

Тож чи можна було б все ж таки не економити на заходах державної ваги, які до того ж проводяться, м’яко кажучи, нечасто? Міністр кабінету міністрів Дмитро Дубілет вважає, що ні, бо там, де є нагода скоротити витрати, їх можна і треба скорочувати. "Я розумію, що ефективніше та простіше буде зробити так званий електронний перепис населення", – заявляє він.

Свого часу йшлося про те, що найбільш витратна частина перепису – це відкриття центрів накопичення інформації та навчання переписувачів. Чим більше виділять грошей, тим більше відкриється таких центрів, тим ефективнішим буде перепис. У 2001-му для перепису набрали близько 250 тис. тимчасових співробітників. Передбачалося, що в 2020 році найматимуть близько 100 тис. осіб.

Однак нині в уряді готові відмовитися від армії інтерв’юерів. "Ми подивилися на різну практику у світі та зараз шукаємо можливість зробити перепис максимально за рахунок онлайн-інструментів. Тобто стимулювати людей заповнювати інформацію про себе за допомогою онлайн-інструментів", – пояснює прем’єр-міністр Олексій Гончарук.

Іншими словами, українці самі заповнюватимуть запропоновані їм анкети. Але це – лише частина плану. Дмитро Дубілет розписав на своєму "Фейсбуці", що іще відбуватиметься в рамках перепису населення:

"Разом з фахівцями з математики і соціології ми проводимо його за таким алгоритмом. 1. Збираємо анонімну інформацію у мобільних операторів про кількість користувачів та їх розташування. 2. Збираємо дані з реєстрів про дітей (РАЦСи) і пенсіонерів (Пенсійний фонд). Адже ці групи мають менше проникнення мобільних. 3. Проводимо "калібрувальні" соціологічні опитування. Уточнюємо, скільки сім-карт припадає в середньому на одного українця в різних групах. 4. Вставляємо ці дані в математичну модель", – пояснив міністр.

"Звісно, цей метод не дає відповіді на більш спеціалізовані питання, – продовжує він. – Однак я вважаю, що для них, коли вони виникнуть, можна придумати точкові та більш дешеві способи дослідження. Можна проводити соціологічні опитування, роботу з електронними реєстрами або знайти інші незвичайні джерела. Наприклад, для вивчення мовного питання можна подивитися статистику банкоматів "ПриватБанку", – фантазує Дубілет.

"Тому в бюджет 2020 ми знизили бюджет на перепис від 3,4 млрд грн до 1,4 млрд. А якщо все піде, як заплановано, думаю, потім ми зможемо заощадити ще під 1 млрд. Заощаджені гроші пішли на медицину та інші важливі програми", – тішиться чиновник.

Чому участь "ПриватБанку" в переписі – погана ідея

Поки Дубілет обіцяє накреативити нові способи проведення перепису, фахівці беруться за голову від того алгоритму, котрий пропонує уряд. Ідея вивчати мовні уподобання українців на основі роздруківок "ПриватБанку" мало кому припала до смаку.

"Я категорично проти заміни повноцінного перепису населення оцінками його чисельності. Аргументів дуже багато, і, відверто кажучи, я вже втомилася їх наводити", – зазначає у соцмережі директорка Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова. "Країна – це не територія, не банки і не бізнес, хоча все це є дуже важливим; країна – це передусім люди, їхня якість і тривалість життя, рівень освіти, статус на ринку праці, джерела доходів, склад родини, кількість дітей, визначення своєї етнічної приналежності, рідна мова", – додає вона.

Лібанова пише про те, що методи обчислення, запропоновані Дубілетом, можуть мати право на існування, але вони аж ніяк не заміняють собою переписи населення.

"У більшості розвинених країн існують демографічні регістри, які містять різноманітну інформацію, але і там переписи проводяться. Проводяться з використанням даних регістрів, за вужчим колом питань, але проводяться. В Україні ж таких регістрів просто не існує, й оцінка чисельності населення, проведена з величезною кількістю припущень, їх не може замінити.

За відсутності надійної інформації про генеральну сукупність (про все населення країні і його розміщення по території) неможливо забезпечити належну репрезентативність вибіркових (соціологічних) обстежень. А не маючи різнобічної інформації про населення, неможливо забезпечити належну якість управління країною", – резюмує вона.

Невдалі спроби

Між тим експерти вважають, що за намаганням влади "зім’яти" перепис стоять не лише фінансові мотиви. "На нас чекають місцеві вибори, де результат визначається ліченими голосами, тому проводити перепис населення владі невигідно, – говорить директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник. – Його результати змінять соціологічні вибірки, обмежать можливості спекуляцій із бюлетенями. Загалом створять проблеми для влади".

А Володимир Пилипенко, юрист і представник України у Венеційській комісії 2013-2017 років, вважає, що проблема не лише у виборах. Правда надто сильно приголомшить всіх, кому вона відкриється.

Так, наводить він приклад, "за даними Держстату, на обліку є 17 млн громадян, з яких 16 млн – працевлаштовані. Але за кількості населення в 42,5 млн працездатних має бути близько 23 млн. Тобто безробітних у нас не один мільйон, а сім. При цьому ми плануємо масштабну пенсійну реформу, не маючи уявлення про те, скільки саме людей можуть платити внески до Пенсійного фонду".

"Якщо в нас дійсно 7 млн потенційних платників, то пенсійна реформа набуває іншої форми. Треба тоді не підвищувати пенсійний вік, а просто дати людям роботу. Ми ж враховуємо те, що трудові резерви вичерпано, тому що не маємо достовірних даних про демографічну ситуацію. Якщо знатимемо правдиві цифри, то треба буде переглядати також реформу охорони здоров'я, монетизацію пільг, програму "Соціальне житло" тощо.

Окрім того, Мінсоцполітики обмежується офіційною реєстрацією переселенців – близько 1,5 млн. Але скільки з них реально живе на підконтрольній території та в яких саме регіонах, відомство не знає. Зауважу також, що в Україні досі не створено єдиного реєстру пільговиків. Одних лише транспортних пільговиків у нас 12 млн. А динаміку міграційних процесів останніх років через конфлікт на сході взагалі ніхто не відслідковує", – говорить експерт.

Пилипенко резюмує: "Зрозуміло, що оприлюднення правдивої статистики позначиться на іміджі України, адже Захід побачить, куди було спрямовано всі ті мільярди коштів, які роками отримувала Україна на реформування. Це ще один іміджевий удар, без якого однак ми не зможемо рухатись уперед та будувати нової якості партнерські відносини із західними колегами".

А тим часом в Україні стартував пробний перепис населення. Його почали проводити з 1 грудня, тільки тепер незрозуміло – навіщо, адже уряд обстоює іншу концепцію обчислень. Полігоном для експерименту обрано Оболонський район Києва та Пісківську ОТГ Бородянського району Київської області.

 

Відомий блогер Віталій Чепинога так прокоментував це дійство: "Гарний термін: "пробний"... Тобто чи вийде, чи ні, а попробувать можна... - Стук-стук! - Хто там? - Перепис населення! - Шо нада? - Хочемо вас порахувати і переписати. - Йдіть н***й! - Добре... Хм... Не вийшло..."

От тільки, якщо чесно, в цій ситуації – зовсім не до сміху.

Наталія Лебідь

 

Джерело:
До списку новин