Багато "бідних" і проблеми з пенсійними фондами: що хвилює країну з найвищим рівнем доходів

Україна поліпшила свої позиції в рейтингу країн за рівнем доходів, але до Швейцарії їй наразі далеко.

Днями Світовий банк (СБ) оновив класифікацію країн за групами доходів, підвищивши порогові значення для кожної з груп. Традиційно країни діляться на чотири групи: з низьким доходом, з доходом нижче середнього, вище середнього і з високим доходом. За основу береться показник валового національного доходу (ВНД) на душу населення, розрахований за т. зв. "Методом Атласу", що враховує паритет купівельної спроможності.

Якщо ще торік країнами з низьким доходом вважалися ті, де на середньостатистичного жителя країни припадає менше 995 доларів США, то тепер – до 1025 дол. Щоб вважатися країною з високим доходом, ВНД на душу населення повинен становити тепер не 12 055 дол., а понад 12 375.

В принципі, для України зміни "бар'єрів" не має принципового значення. З початку Незалежності наша країна стабільно входить до групи країн з доходом нижче середнього на душу населення. 2018 року, за даними СБ, цей показник для нашої країни становив 2660 доларів. Україна в рейтингу опинилася між Папуа-Новою Гвінеєю (2530 дол.) і Єгиптом (2800). Причому за останній рік наш показник серйозно поліпшився. 2017-го з показником в 2260 дол. ми перебували на три щаблі нижче Папуа-Новій Гвінеї, між Лаосом (2240 ​​дол.) і Узбекистаном (2350).

Найбіднішими країнами за ВНД на душу населення залишаються Бурунді (280 дол.), Малаві (360) і Нігер (380). А найбагатшими виявилися Ліхтенштейн (116 430), Бермудські острови (106 140) і Швейцарія (83 580).

Щоправда, перші дві держави, по-перше, вважаються карликовими, а тому навряд чи досить показовими для нас. А по-друге, останні дані щодо них датовані не 2018 роком, а отримані 5-10 років тому. Якщо ж говорити про досить великі держави і свіжі дані, то трійка лідерів буде такою: Швейцарія - 83 580 доларів на душу населення, Норвегія – 80 790 дол., Макао (спеціальний адміністративний район Китаю) – 78 320 дол.

Як живеться громадянам країни з найбільшим ВНД на душу населення

Швейцарія – також порівняно невелика європейська країна. Її площа – приблизно як дві області України (41 тис. кв. км), населення – 8,5 млн осіб. Вона не входить до Європейського Союзу, однак понад 85% її економіки орієнтовані на ЄС. Не входить вона також до інших об'єднань, свій позаблоковий статус Швейцарія задекларувала ще 1815 року і незмінно дотримується цього принципу. Девізом Швейцарії вважається фраза "Один за всіх, всі за одного".

Найсильніші галузі економіки – фармацевтична промисловість, машинобудування і високоточна механіка. Швейцарські ліки вважаються прикладом якості, швейцарський годинник – еталоном точності. А ще Швейцарія славиться розвиненою сферою послуг, серед яких банківські послуги (понад 10% ВВП) також відомі всьому світу як еталон надійності. Чи варто дивуватися, що головні офіси МВФ, Світового банку, СОТ і ОЕСР базуються саме на території Швейцарії.

У Швейцарії не існує такого поняття, як державний борг. Розвинена, стабільна економіка дозволяє цій країні обходитися без прямих зовнішніх запозичень протягом останніх 30 років.

Податкова система Швейцарії – трирівнева. Фізичні особи сплачують податки до федерального (державного) бюджету, до бюджету кантонів (областей) і муніципалітетів. Які податки збираються до федерального бюджету, записано в Конституції. Кожен з 26 кантонів має свій власний податковий кодекс і по-різному оподатковує доходи, активи, спадок, приріст капіталу і землі та інші об'єкти оподаткування. Муніципальні податки часто являють собою надбавки до кантональних податків, або ж кантони віддають частину зібраних податків до бюджетів муніципалітетів. Однак в цій державі діє правило: кожна людина повинна заплатити у вигляді податків не більше 25% від свого заробітку.

До речі, якщо плануються зміни до податкової системи будь-якого рівня, ці питання в більшості випадків виносяться на референдум. Таким чином, громадяни Швейцарії самі вирішують, які податки і в якому розмірі вони готові платити.

Бідність наступає

Мабуть, найдивовижніше, що швейцарців серйозно хвилює... проблема бідності. Згідно з останнім звітом уряду, кожен 12-й житель найбагатшої країни... бідний.

За швейцарськими мірками, бідність – це якщо родині з 4-х осіб доводиться жити менш ніж на 4000 франків на місяць. У переведенні на українську валюту, це близько 105 тис. грн (на родину з 4-х осіб). В уряді зазначають: за останніх кілька років бідність в країні збільшилася на 20%. Сьогодні понад 675 тис. швейцарців живуть за цією межею бідності. Серед них багато родин з одним батьком, оскільки дитячі заклади дуже дорогі і батько-одинак ​​змушений працювати неповний день. А також багато бідних серед людей 50-60 років, які ще не пенсіонери і які донедавна обходилися роботодавцю дорожче, ніж молоді працівники, а тому подовгу могли перебувати в статусі безробітного.

А ось пенсіонерів серед найбідніших не так вже й багато. Це пояснюють тим, що на власну пенсію люди починають збирати практично з молодості.

Бідні в Швейцарії отримують соціальну допомогу, як і в багатьох інших країнах світу. Тамтешні експерти кажуть, що без цієї допомоги рівень бідності в багатій Швейцарії був би в 2,5 раза вище.

Втім, за загальноприйнятими мірками, зокрема за класифікацією, прийнятою в ЄС, ситуація з доходами в Швейцарії не така вже й погана. Рівень абсолютної бідності в цій країні становить всього 1,5%, тоді як в середньому по Євросоюзу – 6,2%. Для розуміння: бідними, за мірками Євростату, вважаються люди, які не можуть дозволити собі 4 і більше з нижче перерахованих пунктів:

• - сплачувати рахунки
• - опалювати будинок
• - оплачувати непередбачені витрати
• - регулярно їсти м'ясо і рибу
• - проводити раз на рік хоча б тиждень поза домом (відпустка)
• - купити телевізор
• - купити пральну машину
• - купити автомобіль
• - купити мобільний телефон.

Додамо, що середня зарплата в Швейцарії становить трохи більше 10 тис. швейцарських франків.

Які ще економічні питання вирішує найблагополучніша в економічному плані країна

У швейцарських ЗМІ останнім часом можна побачити багато статей про доцільність/недоцільність відкриття кордонів для трудових мігрантів з країн ЄС. Багато швейцарці побоюються, що приплив робочої сили з-за кордону погіршить рівень зарплат, чиновники ж і бізнес запевняють, що це дасть новий поштовх для подальшого розвитку економіки і, як наслідок, – для підвищення добробуту людей.

Швейцарський бізнес переживає, що азіатські "кити" продовжують реалізовувати великі інфраструктурні проекти, в тому числі на торгових шляхах з Китаю до Азії, Африки та Європи, однак швейцарські компанії наразі не запрошені до участі. Нещодавно Швейцарія підписала з Китаєм Меморандум про розширення співпраці у сфері торгівлі, інвестицій і проектного фінансування і сподівається, що це відкриє доступ до великих замовлень для високотехнологічних машинобудівних компаній Швейцарії.

Зараз Швейцарія готується до пенсійної реформи. Вона полягатиме в тому, що для людей передпенсійного віку зменшать відсоток відрахувань до пенсійного фонду з 18 до 14%. В даний час за 5 років до пенсії відрахування з зарплати працівника, які платить роботодавець, зростають з 14 до 18%, і через це людям передпенсійного віку складніше знайти роботу, ніж молодим. Крім того, швейцарців хвилює, що деякі пенсійні фонди погано розпоряджаються їхніми грошима, практично не заробляючи, а іноді навіть допускаючи втрати вкладених грошей.

Олександра Романюк