Борги у вугільній галузі продовжують зростати, у держбюджеті не закладено жодної копійки на підтримку державних шахт, а відтак зростатиме соціальна напруга. Про перспективи галузі, формулу Роттердам +, законопроєкт «Про працю».
ІА Дивись.info поспілкувалася з головою Незалежної профспілки гірників, нардепом Михайлом Волинцем.
– Міністр енергетики та захисту довкілля Олексій Оржель нещодавно заявив, що діти шахтарів повинні шукати собі роботу в інших галузях, а не у вугільній через нерентабельність шахт. Якою є ситуація у вугільній галузі і чи є з неї вихід?
– Я б подякував пану Оржелю, якби він сказав, що шахтарська праця важка, небезпечна, і ми пропонуємо дітям шахтарів інші умови праці, здобуття професії, що вони житимуть у тому місці, де їхні батьки, а не змушені будуть виїхати з України. А заяви, на кшталт – тікайте з корабля, куди хочете, ми про вас не турбуємося і ви нам непотрібні – безвідповідальні. Найбільше хвилює, коли такі випадкові люди, як Оржель стають міністрами і потім не знають, що робити, хіба призначають собі величезні зарплати і втрачають елементарну совість, не турбуючись, що шахтарям не виплачено зароблене. А отже, страйки будуть посилюватися – у лютому, на початку березня – саме тоді починається соціальне загострення. Люди після свят розуміють, що вони і без зарплати, і без запасів. Краще було б спокійно працювати, отримувати зарплатню і працювати на розбудову країни.
У бюджеті не закладено жодної копійки на підтримку вугільної галузі – на зарплату, капітальне будівництво, на забезпечення техніки безпеки та охорону праці
Пан Оржель запропонував концепцію реформування вугільної галузі, якою передбачено ліквідацію держаних шахт, але там немає балансу по вугіллю і усім енергоносіям – це по-перше. По-друге, не визначено, яка ж доля вітчизняного та імпортного вугілля на ринку України, тому що було завезено великі об’єми вугілля з країни-агресора Росії, склади заповнили ним і зупинили українські шахти, гірники не можуть заробити, у бюджеті не закладено жодної копійки на підтримку вугільної галузі – на зарплату, капітальне будівництво, на забезпечення техніки безпеки та охорону праці. У цій концепції чітко зрозуміло, що йдеться про закриття і безвідповідальне ставлення як міністра, так і його команди.
Наступне – нам стало відомо 28 січня нинішнього року, що прем’єр-міністр Гончарук видав постанову Кабміну, якою зобов’язав кількох міністрів, зокрема і міністра енергетики Оржеля протягом чотирьох годин того дня підготувати документи щодо оновленої концепції з усіма викладками, розрахунками тощо. Ми не розуміємо, як можна за чотири години зробити ґрунтовні розрахунки, викладки з різних міністерств та відомств, скомпонувати їх у єдиний документ? Тож неважко спрогнозувати, що незадоволення буде і далі зростати. Між тим представники органів влади намагаються погіршити трудове законодавство в країні, загнати людей у рабство.
Була включена корупційна схема, коли низькозольне російське вугілля змішували з відходами Центральної збагачувальної фабрики «Червоноградська»
Нещодавно я відвідав Червоноград – вугільний регіон Львівщини і ще раз пересвідчився, що заборгованість із заробітної плати зростає і зараз становить 292 мільйони гривень, а днями зросте ще на 140-150 мільйонів гривень і становитиме 430-440 мільйонів гривень. Такого ще не було на Львівщині. Тим не менше ДП «Львіввугілля» таки вдалося зберегти колективи, шахти, незважаючи на те, що близько Польща. Тут поруч дві теплові електростанції – Бурштинська та Добротвірська, – на яких можна спалювати видобуте вугілля і генерувати електроенергію у країни ЄС. Натомість ми мали проблему, коли у вересні на станцію Соснівка завезли вугілля газової марки, яке абсолютно тут непотрібне. Була включена корупційна схема, коли низькозольне російське вугілля змішували з відходами Центральної збагачувальної фабрики «Червоноградська» і потім везли цю неякісну гірничу масу під Київ, на Трипільську електростанцію – теж державне підприємство – і там спалювали, забруднюючи сірчаними окисами околиці столиці і сусідні регіони.
– Тож чи відповідає дійсності твердження Олексія Оржеля про нерентабельність українських шахт?
– Відповідає, бо сам Оржель доклав зусиль, щоби шахти були нерентабельні. Я пам’ятаю, як торік, у першій декаді листопада, прем’єр-міністр відреагував на наші пропозиції і скликав велику нараду у залі засідань Кабміну. На моє здивування, Олексій Оржель презентував нібито якийсь документ, у якому насправді була показана лише собівартість вугілля, яке видобувається на кожній шахті в Україні. Ніхто з компетентних працівників міністерства не знав, де він це взяв.
Собівартість видобутого в Україні вугілля постійно зростає і буде зростати
Дійсно, собівартість видобутого в Україні вугілля постійно зростає і буде зростати. Хоча шахти зупинені, їх однаково треба провітрювати – працюють вентилятори, а також слід відкачувати воду – працюють агрегати головного водовідливу. Люди приходять на роботу і їм нараховується зарплата. А якщо вугілля не видобувається, бо його не відвантажують і не відправляють на ТЕЦ, а складують на складах, то ціна суттєво зростатиме. Коли собівартість видобутого вугілля зростає, то у міністра є формальні підстави говорити про збитковість шахт.
– Зараз Міністерство енергетики створює нову структура «Укрвугілля». Чи потрібна вона і яку функцію виконуватиме?
– 14 січня міністр видав наказ про створення нової структури, яка знаходитиметься на проспекті Академіка Палладіна. Тим часом проводиться робота, щоб обанкрутити чинне державне підприємство «Держвуглепостач». Бо що вийшло? Державна компанія «Центренерго», яка споживає вугілля, видобуте на державних шахтах, і генерує електроенергію на підприємства Коломойського за штучно заниженими цінами, по суті стало банкрутом. Ця компанія не розрахувалася із ДП «Держвуглепостач», підпорядковане міністру Оржелю, на суму понад мільярд гривень. А «Держвуглепостач» не розрахувався з шахтарями Львівщини, а також Луганської, Донецької та Волинської областей. І таким чином замкнули коло.
Державна компанія «Центренерго», яка споживає вугілля, видобуте на державних шахтах, і генерує електроенергію на підприємства Коломойського за штучно заниженими цінами, по суті стало банкрутом
Банкрутами роблять усіх і розвалюють економіку України. Для чого це робиться, важко зрозуміти. Кілька тижнів тому ми вимагали від Кабміну і прем’єр-міністра прийти у парламент і прозвітувати, натомість з’явився лише міністр закордонних справ Пристайко, який не був компетентний відповісти на низку запитань, зокрема енергетичних. Можливо, ми тоді б змогли відправити у відставку уряд. Але, на жаль, ситуація буде тільки погіршуватися. І чим довше вона затягуватиметься, тим гірше для України.
– Чи не найбільше критики у бік попередньої влади було через так звану формулу Роттердам +, але одразу після виборів риторика провладної команди, зокрема пана Геруса різко змінилася – від позитивної до цілковитої мовчанки. То чого від цієї формули було більше – шкоди чи користі?
– Що позитивного дала формула Роттердам +? Вона зафіксувала вартість вугілля в Україні. Тому що електроенергія реалізується за ринковими цінами, метал – за ринковими, ліс тощо, а ціна на вугілля була обмежена і становила, наприклад, 830 гривень за тонну, з яких 30 гривень за свої послуги забирало ДП «Вугілля України», а 800 гривень отримували державні шахти тоді, як з країни-агресора везли вугілля за ціною – 100 доларів на тонну. Курс 2014-2016 роках вже сягав позначки 25-30 гривень. Потрібно було стабілізувати ситуацію на ринку вугілля: державні шахти мали ж виплачувати зарплату, розраховуватися за електроенергію тощо. Тоді взяли за основу ціну на європейському ринку Роттердама-Амстердама – це головні вугільні майданчики ЄС, куди звозять вугілля з усього світу і потім реалізується по усіх країнах Євросоюзу.
Ціна, згідно із Роттердам +, була нижчою за ту, за якою постачалося вугілля з-за кордону на внутрішній ринок
Ця формула була позитивною, тому що визначила ціни, адже є різниця між 830 гривень і 2200. Її почали застосовувати з 2016 року. Потрібно було до чогось прив’язатися. Тому прив’язалися до європейської, прозорої і зрозумілої, формули. Так само на газовому хабі діє формула Дюссельдорф +. Крім того, ця формула у повній мірі не запрацювала. Адже ціна, згідно із Роттердам +, була нижчою за ту, за якою постачалося вугілля з-за кордону на внутрішній ринок. Але формула зіграла позитивну роль – вона дала середню ціну у сезон піку та спаду споживання вугілля. Улітку вартість трималася на певній позначці і не давала їй впасти, щоб не завалити роботу шахт, дати можливість їм працювати, а взимку формула не дозволяла підскочити ціні.
Але Роттердам + використали з політичних міркувань, мовляв, певні люди отримали надприбутки від формули – 19,5 мільярда гривень. Не знаю, яким чином це порахували у НАБУ? Я теж ходив на допит, бо давав інтерв’ю по телебаченню і говорив про корупційні схеми у вугільній галузі, на які ніхто не звертав увагу. Ніяких заходів контролюючі органи не вживали, а потім розкрутили тему Роттердам +, пропіарилися і стали притягати до відповідальності фахівці далеко не вищого рівня. Допит – це неприємно, бо з тебе знущаються некомпетентні люди, які заявляли, що розкрили аферу, а потім не знають, за що зачепитися. Тепер замовкли, бо виявилося, що ціна вугілля за формулою Роттердам + нижча за ціну того вугілля, яке зараз постачається в Україну.
– Якою сьогодні є ситуація на ДП «Львіввугілля»?
– ДП «Львіввугілля» у кращому стані, ніж інші державні шахти, які навіть мають кращі гірничо-геологічні умови, балансові запаси і значно новіші. Чому кращі? Тому що тут діють дві сильні профспілки, які конкурують між собою і по-справжньому захищають шахтарів. Так само тут сильний менеджмент – т.в.о. генерального директора Олег Акімов. Вони пішли на те, що завдяки підняттю зарплати втримали людей і робітники не поїхали до Польщі. Фонд зарплати був збільшений майже удвічі. Керівництво не побоялось, що зростатиме заборгованість із зарплати. А потім почали самі заробляти гроші. Але все пішло критично-драматично, бо вугілля вони відвантажили, а з ними не розрахувалися те ж «Центренерго». Шахтарів просто обікрали. Тепер вони мають велику проблему – одну з найбільших заборгованостей із зарплати.
ДП «Львіввугілля» у кращому стані, ніж інші державні шахти, які навіть мають кращі гірничо-геологічні умови, балансові запаси і значно новіші
Так само 2015-2016 роках знищили «Селідввугілля» – найкраще об’єднання серед державних підприємств в Україні. Була задіяна аналогічна схема. Проти керівників відкриті кримінальні провадження через невідрахування коштів до Пенсійного фонду , бюджету, невиплату зарплат, борги за електроенергію тощо. Все підводиться до того, щоби шахти закрити і затопити. Я пам’ятаю, як місяць тому, вранці, мені зателефонували і повідомили, що усі шахти ДП «Львіввугілля» відключені від електроенергії і вони починають затоплюватися. Навіть слюсарі зі підземної станції водовідливу і гірничі майстри виїхали на поверхню. Хто відімкнув електроенергію? Районні електромережі – це така ж державна структура, тобто це було зроблено за згодою міністерства. Потім увімкнули, але зірвали роботу двох змін, тому що потрібно було спочатку оглянути стан гірничих виробок, подивитися, де було затоплення, привести до ладу електропускову апаратуру , підкріпити виробки, де вони почали валитися, розгазувати гірничі виробки і тільки після того спустити робітників у шахту. І кого притягнули за те, що було зірвано роботу двох змін? А відімкнули електроенергію вночі вихідного дня.
– Сьогодні частина шахт залишається на окупованих територіях. Інформація, яка доходить, досить невтішна. Чи відомо вам, що відбувається на шахтах окупованої частини Донбасу?
– До того, як частина української території була окупована, в країні налічувалося 145 шахт. На окупованій території залишилося 96, на не окупованій – 49, з яких 33 – державні і 16 – у приватній власності. На окупованій території Донбасу працює від 28 до 32 шахт. Якщо порівнювати потужності і об’єми видобутого вугілля до війни і сьогодні, то вони працюють десь на 30%, і це тільки ті, які працюють. Щодо закритих, то про жодне цивілізоване закриття не йдеться. Шахти просто затоплюють. Вони припинили відкачувати воду на шахті «Голубовська» «Стахановвугілля». Ця вода потім прорвалася через тріщини і пустоти в гірничих породах на шахту «Первомайська» (теж окупована територія), яка на той момент працювала. Далі вода прорвалася на шахту «Золоте» і відразу затопила два горизонти. Тепер виникла загроза затоплення шахт «Карбоніт», «Тошківська», «Гірська», а це поруч із Сіверським Донцем, з якого півтора мільйона людей п’ють воду і де знаходиться Попаснянська фільтрувальна станція.
Якщо таким нецивілізованим способом затоплюються копальні, то шахтні води піднімаються вище і витісняють газ метан з пустот, тріщин, які існують у гірничому масиві. Метан, виходячи на поверхню, знищує озоновий шар планети, забруднює атмосферу. Крім того, він проникає у підвали, льохи, заповнює перші поверхи будинків, що може призвести до вибухів.
А шахтна вода, які містять багато солей і законсервовані хімічні елементи, піднімається ще вище, з’єднуючись з грунтовими водами – питним шаром і забруднюють його. Також потрапляють до вигрібних ям, каналізації, що може призвести до масових спалахів, наприклад, гепатиту. Землі стають неродючі. Це велика біда. Шахтні води з’єднуються між собою і можуть дренувати на відстань у 500 кілометрів, тоді постраждає і російська територія. А брудні води, які скидаються у Сіверський Донець, що тече по російській території і впадає в Азовське море, забруднять його акваторію.
Крім того, на окупованій території є шахта «Юнком», де за радянських часів був здійснений підземний ядерний вибух на глибині 903 метри, епіцентр якого локалізували бетоном і з нижньої точки постійно відкачувалася вода, щоб вона не потрапила в епіцентр забруднення, адже його рівень там перевищений у тисячу п’ятсот разів за припустиму норму. Але сепаратисти перестали відкачувати воду, і над епіцентром вибуху утворився стовп води у 500 метрів. З відмітки 400 метрів ця вода більше не піднімається, а це означає, що вона по балках виходить через струмки і потрапляє у басейн Сіверського Донця, у якому ГДК забруднення збільшилася удвічі.
Але зараз сепаратисти перестали це робити – вода йде по балках і вже дісталася річки Клепан-Бик
Поруч з гірничим скидом знаходиться інша шахта – «Олександр-Захід», над якою розміщується хімічний комбінат. За радянських часів там трапилася аварія і стався витік 35 тонн мононітрохлорбензолу. Якісь заходи для екологічної безпеки вживалися, але через чотири місяці з глибини 364 метри не виїхали троє гірників. Коли їх почали розшукувати, з’ясувалося, що шахтарі загинули. Туди направили бійців гірничо-рятувальної служби і спорядили бригади із добровольців. Через кілька днів стало зрозуміло, що понад двісті людей потребують медичної допомоги і вони фактично інваліди. Спецодяг розлізався, хімкомплекти були, як дрантя. Тоді уряд СРСР звернувся до Швеції щодо термінової поставки спецодягу. Цей одяг теж не захистив. На тілі з’являлися червоні плями. Загиблих так і не змогли дістати. Вивели точку на поверхню і встановили там пам’ятник. Гірничі виробки локалізували, потім шахту закрили, але воду з нижнього горизонту відкачували, щоби вона не з’єдналася з отруйними хімічними речовинами. Але зараз сепаратисти перестали це робити – вода йде по балках і вже дісталася річки Клепан-Бик.
– Напередодні Нового року уряд вніс у парламент законопроєкт «Про працю». Як оцінюєте цей документ?
– Погано. У цьому законопроєкті передбачено денонсувати 38 з 65 конвенцій Міжнародної організації праці, ратифікованих Україною. Зокрема денонсувати 6 основоположних конвенцій з 8-ми. Треба зауважити, що конвенції Міжнародної організації праці передбачають найнижчий рівень соціальних гарантій, нижче якого не можна спускатися. Йдеться про такі соціальні стандарти, як умови праці, оплата тощо. Наприклад, хочуть денонсувати конвенцію №78 щодо свободи асоціації і захисту права на асоціацію. Це одна з головних конвенцій, яка дає право на об’єднання громадян у професійні спілки, формувати власні статути, бути незалежними від роботодавців тощо. Також законопроєкт передбачає денонсувати одну з базових конвенцій, яка передбачає рівні умови оплати праці для жінок і чоловіків.
У мене були кошмарні свята на початку 2019 року. 2 січня я отримав інформацію, що у місті Селидове на одну з підприємств у зоні розмежування оголосили голодування 10 жінок, яким нараховували зарплату нижче мінімальної і понад 6 місяців її не виплачували. Одна з голодуючих мала на утриманні двох малолітніх дітей і жила з матір’ю-інвалідом. Їй відрізали світло і газ, бо вона не могла платити за компослуги. Тоді я забезпечив моральну та інформаційну підтримку – бомбив владу і всіх інших. Голодування тривало десь 10 днів – коли одні виходили з голодування на їхні місця сідали інші. Через рік міністр Мілованов, Галина Третьякова – голова комітету соціальної політки, прем’єр Гончарук підсунули нам свиню під ялинку і зареєстрували перед самим Новим роком низку законопроєктів, які, вони думали, ніхто не помітить. Але ми вчасно помітили і почали працювати над альтернативними. Встигли проаналізувати, побачили неповагу до міжнародних норм і стандартів. 23-24 січня я їздив у Брюссель разом з головою Федерації профспілок України Григорієм Осовим, де ми зустрілися з головами світових профспілок і отримали підтвердження, що 24-25 лютого в Україну приїде місія від представників Всеєвропейського об’єднання профспілок і Міжнародної конфедерації профспілок, які мають ознайомитися із ситуацією в Україні, а також прозвучала пропозиція закликати усі світові профспілки 25 лютого провести день солідарних дій на підтримку українських профспілок.
Оксана ДУДАР
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
