загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Gas Foresight: як Німеччина та Росія ініціювали водневий «переділ світу»

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Конкуренція на європейському газовому ринку з боку постачальників СПГ вдарила по позиціях «Газпрому». Але російська монополія жваво пручається.

Компанія, бізнес якої нерозривно пов'язаний з політичними амбіціями Кремля, планує компенсувати ймовірне падіння доходів за рахунок освоєння нового перспективного напрямку. Мова про виробництво і постачання водню, якому Єврокомісія відводить центральну роль у досягненні амбітної мети зі скорочення викидів парникових газів і вирішення проблеми зміни клімату, позначеної в New Green Deal EU.

Про те, яке значення у реалізації цих планів відіграє газопровід «Північний потік – 2» і Німеччина – новий випуск Gas Foresight. У цій публікації  проаналізовано потенційні можливості України вплинути на співпрацю Росії та Німеччини у водневій енергетиці й те, як на них можуть відбитися довгі суперечки навколо «зеленого» тарифу, за лаштунками якого стоять фігури Рината Ахметова та Ігоря Коломойського.

Німеччина допомагає «Газпрому» стати водневим гігантом

Німеччина офіційно підтвердила, що проект «Північний потік – 2» їй необхідний не лише для збільшення поставок російського газу, який є найбільш кліматично безпечним викопним паливом.

Федеральний міністр економіки й енергетики Петер Альтмайєр визнав, що газопроводом в обхід України Росія також планує транспортувати суміш природного газу та водню (це дозволяє поліпшувати якість палив: при спалюванні така суміш виділяє більше тепла, але менше СО2 і сажі). Крім того, з порівняно дешевого природного газу, закупленого у «Газпрому», Німеччина зможе виробляти водень на своїй території, використовуючи технології для уловлювання викидів СО2.

Заяви з цього приводу Петер Альтмайер озвучив у своєму виступі на Російської конференції в Німецькій торгово-промисловій палаті. «Не дивлячись на санкції, нашим компаніям потрібні гнучкі і надійні рішення для розвитку співробітництва», – зазначив він. Також, за словами міністра, Німеччина потребує ще більше російського газу для успішної реалізації Національної водневої стратегії, яка буде прийнята найближчим часом.

З концепції цього документа відомо, що на першому етапі уряд ФРН хоче збільшити «внутрішнє виробництво і використання водню» за допомогою електрики з відновлюваних джерел. Держава планує впливати на формування вартості ВДЕ, щоб «зелений» водень, одержаний за їхньою допомогою, міг конкурувати за ціною з іншими енергоносіями.

Концепція водневої стратегії Німеччини також передбачає використання природного газу для виробництва «синього» і «бірюзового» водню – вони продукуються різними методами, але із застосуванням технології уловлювання та зберігання СО2, яка забезпечує їх вуглецеву нейтральність.


Росія не проти «вписатися»

Те, що Москва і Берлін налаштовані тісно співпрацювати у водневій енергетиці, підтвердив міністр промислового розвитку і торгівлі Росії Денис Мантуров, який минулого тижня зустрічався з Петером Альтмайєром.

Проект «Енергетичної стратегії Росії на період до 2035 року», опублікованої в грудні, передбачає, що країна перетвориться на «одного зі світових лідерів із виробництва й експорту водню». Серед методів досягнення цієї мети – активна державна підтримка і широке міжнародне співробітництво.

«Газпром» готується до цього вже кілька років. У будівництві «Північного потоку – 2» компанія передбачила використання труб зі сталі, що пристосована для транспортування природного газу з домішкою до 30% водню. Минулого року корпорація оголосила про нове технічне рішення для виробництва водню з нульовим викидом СО2 – за допомогою термічного піролізу метану. За даними агентства Bloomberg, «Газпром» уже впровадив цю технологію на одному зі своїх виробництв у Томську.

 

Заступник голови правління «Газпрому» Олена Бурмістрова підтвердила інтерес компанії до водневих технологій. Для природного газу, за її словами, «ці рішення відкривають реальну можливість залишитися затребуваним паливом в енергобалансі майбутнього на десятиліття вперед».

«Ще до масового впровадження водень можна ефективно змішувати з природним газом – це відразу призведе до скорочення обсягу викидів. Нарешті, що дуже важливо, для водню можна використовувати існуючу газову інфраструктуру. Перші проекти вже опрацьовуються в Європі. Це вдесятеро дешевше, ніж створювати окремі мережі», – сказала вона.


Україна – наразі в задумливості

На відміну від Німеччини чи «Газпрому», в Україні та «Нафтогазі» до водневих технологій іще придивляються. Міністр енергетики та захисту навколишнього природного середовища Олексій Оржель не бачить цей напрямок серед пріоритетів у своїй роботі і не приховує свого скептичного ставлення. У Концепції «зеленого» енергетичного переходу України, яку він лобіює, водню відводиться другорядна роль.

У «Нафтогазі» в жовтні 2019 року відбулося засідання науково-технічної ради, на якому обговорювалися можливості водневих технологій і їх перспективи для розвитку бізнесу НАК. Судячи з усього, компанія також налаштована стати гравцем на цьому ринку і готується виробляти «зелений» водень, для чого зможе використовувати поновлювану електрику, отримувану на власних потужностях сонячної генерації (компанія реалізує два проекти в Житомирській і Харківській областях).

На рівні «Оператора ГТС України» конкретики щодо водневої теми поки немає, але існують можливості для реалізації проекту з адаптації магістральних газопроводів до поставок суміші природного газу і водню в Європу. Додатковим стимулом до цього може стати врегулювання питання з «Газпромом» про перенесення точки передачі російського газу європейським споживачам на українсько-російський кордон. При такому розкладі українські виробники «зеленого» водню також отримають можливість заробити на цьому.


«Чиї ви є?»

До водневих технологій залишаються два взаємопов'язані питання, які поступово втрачають свою актуальність – це ціна і походження водню.

Проблема в тому, що виробництво практично всього водню, який зараз використовується в світі, пов'язане зі значними викидами парникових газів. Саме тому розв'язання кліматичних проблем пов'язують з масовим поширенням «зеленого» водню – його отримання за допомогою електролізу води і ВДЕ є повністю безвуглецевою альтернативою.

Критики вказують на високу вартість такої технології. Однак вона стрімко падає. У січні цього року асоціація Hydrogen Council і консалтингова компанія McKinsey опублікували дослідження, в якому спрогнозували значне здешевлення «зеленого» водню протягом п'яти – десяти років завдяки масовому виробництву. Це дозволить йому успішно конкурувати з більш «брудними» альтернативами.

У Міжнародному агентстві відновлюваної енергетики IRENA вважають, що значні інвестиції в «зелений водень», які спостерігаються зараз у різних країнах світу, дозволять зробити його виробництво конкурентоспроможним за вартістю вже до 2025 року.

Це важливий нюанс, тому що в країнах ЄС, які перетворюються в один з основних ринків водню, звертають увагу на його походження. Наприклад, у німецькому уряді пропонують створити міжнародну систему для відстеження походження електроенергії та водню, що підтверджує «безвуглецевість» на всьому виробничому ланцюжку. «Для задоволення середньострокових і довгострокових потреб нам також необхідне енергетичне партнерство з країнами-постачальниками, щоб імпортувати водень у великих кількостях», – йдеться в Концепції Національної водневої стратегії Німеччини.

У німецькому енергетичному агентстві DENA Україну вважають одним з найперспективніших постачальників водню нарівні з Росією, США Австралією або країнами африканського континенту. На користь нашої держави може зіграти і той факт, що в Росії, незважаючи на європейську активність «Газпрому», пріоритетними для поставок водню бачать азіатські країни – Японію, Південну Корею і Китай, де різні галузі економіки переорієнтовуються на використання водню.


Як Україні не загубитися на водневій мапі світу

При такому розкладі стає очевидним, що успіх України на водневому ринку, який стрімко розвивається у всьому світі, залежить виключно від внутрішніх чинників. Точніше, від здатності зацікавленого бізнесу, органів державної влади та політичних акторів разом вирішувати актуальні завдання, які стоять перед національною економікою.

Схильність Німеччини до співпраці з Росією і «Газпромом», звичайно, створює певні складнощі. Але куди більш значущі проблеми створюють галузеві конфлікти і суперечки навколо «зеленого» тарифу – вони лише відлякують інвесторів від української відновлюваної енергетики, на якій грунтується виробництво «зеленого» водню.

Є й інша, не цілком очевидна сторона ситуації, пов'язаної з наполегливими спробами уряду узгодити з власниками альтернативної генерації ретроспективне скорочення виплат по «зеленому» тарифу.

Прийнято вважати, що це питання в політичному порядку денному виникло з подачі Ігоря Коломойського, який таким чином вирішив нашкодити компанії ДТЕК Ріната Ахметова, що посідає домінуючі позиції у виробництві електроенергії. Але ДТЕК – одна з найбільш стійких компаній на ринку з великим запасом міцності. А неврегульована ситуація з «зеленим» тарифом знецінює бізнес дрібніших гравців, яких ДТЕК зрештою може купити з великим дисконтом.

Джерело:
До списку новин