Блоги
Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Необхідне Вам лікування співвідносно з Вашою пенсією становить:
«Впевнена, що ти собі ще заробиш на квартиру, а нам не будеш заважати»: Рідна донька зустріла так, ніби вона не в Італії роки гарувала, а виходила з дому по хліб
«Впевнена, що ти собі ще заробиш на квартиру, а нам не будеш заважати»: Рідна донька зустріла так, ніби вона не в Італії роки гарувала, а виходила з дому по хліб Жила з донечкою, рано овдовівши. Важко було в ті часи не тільки їй, а всім. Безмірно любила своє рідне місто й не хотіла залишати в ньому доньку саму. Але Мар’яна обіцяла виконувати всі мамині вказівки й бути чемною. А мама за рік-два заробить грошей — і все в них тоді буде нарешті добре. На початках Галині було дуже важко. Нелегкі пошуки роботи відбирали сили. Вона не знала... Далi>>
Він не запитав, вона – не розповіла…
Він не запитав, вона – не розповіла… Не мала Ганна звички кудись далеко їздити. Завжди часу було обмаль: то на роботу поспішала, то на господарці поралась. Мирослав, чоловік, шанував дружину. Вину перед Ганною свою відчував. Він був причиною, що доля їх дітьми оминула. Ганна заміж вийшла за Мирослава, аби люди років не рахували. Не кохала нареченого. І не покохала, коли став чоловіком. Гадала... Далi>>
«Хто живий, в ряд ставай – здобувати рідний край!»: історія ветерана дивізії «Галичина»
«Хто живий, в ряд ставай – здобувати рідний край!»: історія ветерана дивізії «Галичина» Цими вихідними на Львівщину з’їдуться ветерани дивізії «Галичина», аби вшанувати своїх побратимів, що 74 роки тому полягли у битві під Бродами. Серед них - і голова Галицького братства дивізії Іван Мамчур, який поповнив лави «Галичини» молодим хлопцем, як і сотні його ровесників. За мрію здобути вільну Україну члена ОУН та згодом підстаршину «Галичини» «нагородили»... Далi>>
Хтось латає порвані сіті, хтось у глечику носить воду...
Хтось латає порвані сіті, хтось у глечику носить воду... Трудовою завзятістю життя нагадує спокуту. Колись, кілька років тому, фермери з Підлісного Олександрівського району Вікторія та Миколи Лалаки завзято справлялися з отарою в двісті овець. Мали величезне дворище, забудоване житловими будівлями, хлівами, сінниками... Але порадіти результатам того старанного господарювання не вийшло. Покусані вівці і згаяні дні «Із тим... Далi>>
Я – не бачу. Історія людини, яка втратила зір, але знайшла себе
Я – не бачу. Історія людини, яка втратила зір, але знайшла себе Сьогодні в Україні проживають близько 75 тисяч осіб із вадами зору. Із них понад 17 тисяч людей взагалі не бачать: одні такими народилися, інші – отримали травму протягом життя. Герой цієї розповіді повністю втратив зір, але знайшов у собі сили, щоб жити далі, займатися улюбленою справою й щодня вдосконалюватися. “Протягом десяти років не міг звикнути до втрати... Далi>>
– Та кому ти потрібна, стара! Усім життя скалічила — батькові, матері, мені. Ледве спромігся зупинити кулак перед її обличчям
– Та кому ти потрібна, стара! Усім життя скалічила — батькові, матері, мені. Ледве спромігся зупинити кулак перед її обличчям Усе життя Валентина Іванівна опікувалася сином, як маленьким, аж до його сивого волосся. Що вона, старенька й немічна, має від нього тепер замість турботи і вдячності? Несамовитий вітер зривав останнє листя з дерев і кидав на землю. Валентина Іванівна нерухомим поглядом вдивлялася в сірий морок за вікном. Не так вона уявляла свою старість, не так. Поклавши життя... Далi>>
Інтерв'ю з в'язнем Освенцима Анастасією Гулей: "Коли нас прийшли рятувати, нам було вже все одно"
Інтерв'ю з в'язнем Освенцима Анастасією Гулей: "Коли нас прийшли рятувати, нам було вже все одно" Колишній в'язень нацистського концтабору розповіла нам про боязнь букви "О" і про те, що вона навіть не мріяла вижити, а мріяла просто поїсти. 77 років тому, 22 червня 1941 року, Друга світова війна добралася і до нас. В'язень концтаборів Анастасія Василівна Гулей, яка вижила у тому пеклі, розповіла нам про людей і нелюдів серед нацистів, про проституцію в гестапо і про... Далi>>
Різьблення по дереву замість пенсії
Різьблення по дереву замість пенсії В’ячеславу Дерябіну із Полтави 60 років. Останні 5 із них він різьбить по дереву. Це історія про те, як людина, пройшовши навіть через складний і надзвичайно тернистий шлях, змогла знайти власну справу, що може надихати. В’ячеслав у юному віці потрапив до в’язниці, пережив алкоголізм та хворобу, через яку пересів на інвалідний візок. Втім, навіть... Далi>>
Ховала повстанця… чотири десятиліття!
Ховала повстанця… чотири десятиліття! Ця драматична історія і через десятки літ вражає та захоплює. Це чи не найяскравіший приклад жертовної любові. Бо Емілія Турчин з Тернопільщини усе своє життя віддала повстанцю Ількові Оберишину. Вона сорок (!) років переховувала його на горищі. Їхнє знайомство, таємне вінчання та короткі зустрічі крадькома від усього живого жінка не забула і в дев’яносто літ. Далi>>
Матері українських бійців відповіли на зворушливі листи з передової
Матері українських бійців відповіли на зворушливі листи з передової 79-річна Анна Заремба, мати 39-річного Романа, проживає у селищі Стоянів, що на Львівщині. Старенька жінка у заквітчаній хустині зустрічає нас. В Анни Миколаївни — четверо дітей, тринадцятеро онуків та правнук. Роман, який тепер перебуває на Сході, — наймолодший син. Вже одружений, виховує двох дітей. "Це велике щастя — мати таку дитину! Далi>>
Як чернігівські пенсіонерки та люди з обмеженими можливостями мандрують та насолоджуються життям
Як чернігівські пенсіонерки та люди з обмеженими можливостями мандрують та насолоджуються життям Цю пані звати Жозетт. Вона разом з чоловіком завітали до Чернігова з самої Франції. Незважаючи на свій поважний вік, більше 70 років, та деякі проблеми зі здоров’ям, вона не боїться подорожувати світом. Їх сім’я постійно приймає дітей з України і самі також приїздять в гості. Вони дуже непосидючі. Жозетт Окар: «Дуже гарне враження. Все навколо симпатичне. Далi>>
Хто дбає про кинутих напризволяще літніх людей на Донбасі?
Хто дбає про кинутих напризволяще літніх людей на Донбасі? У місті Часів Яр на Донеччині, поряд із лінією фронту, волонтери створили будинок для літніх людей, покинутих у прифронтовій зоні родичами та державою. Володимир Никифорович разом з іще 17 старенькими оживає віку у волонтерському "хоспісі" неподалік міста Часів Яр. Всі вони - товариші у біді: жили там, де нині війна Далi>>
Бабуся-блогерка про нове покоління українських пенсіонерів
Бабуся-блогерка про нове покоління українських пенсіонерів У пані Ніни насичений графік: майстер-класи, лекції з СММ, викладання англійської для людей пенсійного віку та власний блог. Ніна Дрозд має свій youtube-канал, де вона розповідає про різні освітні, культурні та розважальні події для свого покоління. Свої відео вона знімає та монтує самостійно. Вважає, що пенсія – саме той час аби займатися тим, що тобі подобається і про що давно мріяла. Далi>>
З Iспанії – в Ощів через 75 років: як об'єдналася волинська родина
З Iспанії – в Ощів через 75 років: як об'єдналася волинська родина Лише найкращі враження залишилися в уродженця Аргентини, а нині – жителя Іспанії Матьяса Густаво від відвідин малої батьківщини дідуся. Проте, якби не випадок, ця зустріч могла б і не відбутися… У серпні минулого року на електронну пошту Ощівської школи надійшов незвичний лист. Написаний англійською мовою, проте зі змісту зрозуміло – мова йде Далi>>
86 років тому в травні поклали початок Голодомору. Історія свідка трагедії
86 років тому в травні поклали початок Голодомору. Історія свідка трагедії Свою історію розповідає свідок Голодомору - Василь Іванович Циба. Йому 90 років. Він сам із Чернігівщини. На цьому фото із родинного архіву йому 5 років. Це він і його брати перед самим початком голоду. «Я був свідком голоду, коли мені було 6 років. Можна сказати, із 3х років я вже недоїдав і голодав. А в 1933-му то вже був… кульминаційний період. Коли нас вигнали Далi>>
50 років вчительської долі
50 років вчительської долі 90-річна вчителька Таїсія Нечаєва поділилась, що її 5-А клас — як останнє дитя для багатодітної матері, — назавжди буде найулюбленішим і найдорожчим. Миколаївська вчителька Таїсія Павлівна Нечаєва відзначила 90-річний ювілей. Її професійна доля — дивовижно строката і цікава. Таїсія Павлівна навчала дітей у трьох країнах — Росії, Німеччині й Україні... Далi>>
Українець отримав неочікувану звістку про батька через 75 років
Українець отримав неочікувану звістку про батька через 75 років Звістка про батька через 75 років. Маленька картина - сільський пейзаж - допомогла вінничанину Андрієві Виросткову хоча б щось дізнатись про безвісти зниклого на Другій світовій війні батька. Малюнок із прізвищем автора і датою 1943 рік в своєму архіві знайшов громадянин Норвегії Кнут Бленгслі. З'ясувалося, що картину намалював військовий... Далi>>
"Повні штани радості". На Дніпропетровщині 71-річна бабуся на візку стрибнула з парашутом
"Повні штани радості". На Дніпропетровщині 71-річна бабуся на візку стрибнула з парашутом Літня жінка вдало приземлилася і почувалася щасливою. У Дніпропетровській області 71-річна жінка на інвалідному візку відзначила свій день народження тандем-стрибком із прашутом. Про це на своїй сторінці у Facebook написав заступник міністра внутрішніх справ Вадим Троян. За його словами, цими вихідними у центрі скайдавінгу "Майське"... Далi>>
Хто вона – бабця Оксана, чиє панно прикрашає станцію Хрещатик
Хто вона – бабця Оксана, чиє панно прикрашає станцію Хрещатик Щоразу, як мій молодший син Степан їде через станцію метро Хрещатик, він обов’язково голосно сповіщає всім перехожим, дивлячись на панно з квітами: "А це робота моєї бабусі!". Я починаю його зупиняти, мовляв, не зручно, не культурно, не кричи. Аж раптом подумала – а дійсно, хто з цих людей замислювався колись, хто автор цих прекрасних панно. Далi>>
КДБ, дитбудинок і Сибір. Як 73-річна жінка збирає історію своєї родини
КДБ, дитбудинок і Сибір. Як 73-річна жінка збирає історію своєї родини "Такий же хрест буде у Миколаєві, там, де батько був раніше похований", – показує могилу тата на полі почесних поховань вояків УПА Личаківського цвинтаря Оксана Басистюк. Вона донька Євгена Пришляка, псевдо – "Ярема". Він був крайовим референтом служби безпеки ОУН Львівського краю. За своє прізвище Оксана спочатку потрапила у дитячий будинок Далi>>
Донор, який врятував 2,4 млн дітей, останній раз здав кров
Донор, який врятував 2,4 млн дітей, останній раз здав кров Кожного тижня протягом останніх 60 років Джеймс Харрісон, відомий як людина із золотою рукою, здавав кров. Цим він врятував життя 2,4 мільйонів новонароджених.Про унікальні якості своєї крові Джеймс дізнався у 14 років, коли йому видалили легеню, пише The Independent. Його кров має унікальні антитіла, які допомагають під час резус-конфлікту Далi>>
Старість в Україні. Ще вчора ти мав багато справ, а сьогодні прокидаєшся і не знаєш, що робити
Старість в Україні. Ще вчора ти мав багато справ, а сьогодні прокидаєшся і не знаєш, що робити "Уяви собі, що завтра ти прокинешся 60-річною. Неждано? Зі мною це сталося саме так, — каже моя 67-річна бабуся Ніна. — До старості не підготуєшся, вона завжди невчасна і несправедлива”. Для більшості українських пенсіонерів один рік на пенсії — це 8760 годин життя з намаганням знайти собі якесь корисне і важливе для інших заняття Далi>>
Валентин Щербачов у свої 72 роки 45-ий раз підкорив Гімалаї
Валентин Щербачов у свої 72 роки 45-ий раз підкорив Гімалаї Український журналіст та засновник Національного Реєстру Рекордів України, 72-річний Валентин Щербачов разом із дружиною та друзями здійснив 45-ту експедицію у Гімалаї: група здійснила двохсоткілометровий гірський підйом. Про це Валентин Щербачов повідомив у Facebook. "Був у 45-й Гімалайській (експедиції. - ред)...Ми це зробили! Далi>>
Депортація і повернення на батьківщину однієї кримськотатарської сім'ї: історія очевидця
Депортація і повернення на батьківщину однієї кримськотатарської сім'ї: історія очевидця 18 травня, у День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу, історія очевидця подій - кримського татарина Енвера Абібуллаєва, який був депортований разом із сім'єю і двічі повертався на батьківщину. Становище сім'ї до депортації. Енвер Абібуллаєв народився 15 березня 1939 року в селі Ай-Серез (у 1945 році було перейменоване у Межиріччя - ред.)... Далi>>
Учасниця УПА Марія Ткачук: "Якою б не була Україна, а ми верталися до неї"
Учасниця УПА Марія Ткачук: "Якою б не була Україна, а ми верталися до неї" ...Їй судилося провести в останню дорогу сотні своїх побратимів. І над десятками безіменних могил зі скромними дубовими хрестами промовляти «Отче наш». А когось треба було втішити добрим словом у самотній старості, комусь пособити. «Уявляєте, у 1996 році, коли я прийшла в братство, нас було 3700 чоловік, а тепер і 200 не залишилося» Далi>>
Перейти до сторінки: